Справа № 2о-86-10
Рішення
іменем України
10 червня 2010 року Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., народних засідателів Шевченко Ю.В., Приходько В.А. , при секретарі Лебідь О.В., за участю прокурора Ахмедова Р.А., адвоката ОСОБА_1 ,розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Сватове цивільну справу за заявою лікаря -психіатра про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку,
Лікар-психіатр КУ „Сватівська ЦРЛ” ОСОБА_2 звернулась до суду з даною заявою , в якій просить суд на підставі ст.ст.12, 19 Закону України „Про психіатричну допомогу „ винести рішення про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_3. В заяві лікар-психіатр зазначила , що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря- психіатра поліклінічного відділення КУ „Сватівська ЦРЛ” з 2005 року з приводу шизофренії, безперервного типу перебігу з наростаючим дефектом, параноїдна форма. Внаслідок тяжкого психічного розладу вона вчиняє дії, що являють собою небезпеку для оточуючих , про що свідчать заяви громадян . 11.05.2010 року вона була оглянута комісією лікарів -психіатрів Сватівської обласної психіатричної лікарні. За їх висновком вона потребує призначення амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. ОСОБА_3 дає формальну згоду на амбулаторне лікування , але до лікаря-психіатра не з”являється та лікування не отримує. У разі ненадання їй психіатричної допомоги , вона завдасть шкоди своєму здоров”ю у зв”язку з погіршенням психічного стану.
В судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_2 просить подану нею заяву задовольнити та наполягаючи на заяві добавила , що ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи з приводу тяжкого психічного захворювання , отримує пенсію, проходила МСЕК, перебуває на обліку , постійно стаціонарно проходить курси лікування в психіатричних лікарнях, останній раз лікувалась в стаціонарі з серпня по листопад 2009 року, в она (лікар) давала їй направлення на лікування з зазначенням відкрито діагнозу , тому не знати свій діагноз вона не може. Вона була оглянута комісією лікарів-психіатрів , потребує надання амбулаторної допомоги в примусовому порядку, бо дає лише формальну згоду , для лікування не з”являється. Ліки , які необхідно їй зараз приймати -клопиксол, вона раніше вже приймала в 2008 році, перебуваючи на лікуванні в психіатричному стаціонарі , що підтверджується документами , які знаходяться в медичній карті , в ідомостей про те, що вона погано переносила даний препарат немає,скарг від неї на погане самопочуття після їх прийому не надходило.В она хворіє на шизофренію, непереривна прогресуюча течія, параноїдна форма, у неї обмежений контроль над своєю поведінкою.М аючи такий діагноз їй не можна не приймати нейролептики, не приймання цих ліків може спричинити погіршення стану її здоров”я. Є останній епікриз за листопад 2009 року лікаря стаціонару, який безпосередньо займався її лікуванням, його рекомендації: диспансерний облік один раз в місяць за місцем проживання і розчин клопиксолу по 200 мг (це 1мл) один раз в місць.Згідно епікризу ніде не зазначено, що вона погано його переносила, навпаки написано, що її стан здоров'я поліпшився. Даний препарат широко застосовується в амбулаторному підтримуючому лікуванні хворих на шизофренію. Цей препарат зараз широко застосовується і легко контролювати введення цього препарату. Примусове лікування полягає в тому, що хвора буде приходити і під наглядом її (лікаря) в маніпуляційному кабінеті їй буде вводитись даний нейролептик. В 2009 році цей препарат вона не приймала, а приймала гамотридол, який має більше виражені побічні дії, ніж клопиксол .
ОСОБА_3, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку , в судовому засіданні з поданою заявою не погодилась. Суду пояснила, що вона є інвалідом 2 групи, отримує пенсію, проте про свій діагноз вона дізналась лише після звернення лікаря -психіатра до суду з даною заявою. Вона лікувалась в психіатричних лікарнях і пройшла МСЕК через властиві їй стан депресії та клаустрофобію. Вона згодна з”являтися до лікаря-психіатра, але не згодна на прийом цих ліків -нейролептиків . З поданими стосовно неї заявами осіб не згодна , оскільки склались неприязні стосунки з ними , тому заяви ці є надуманими, а викладені в них відомості є неправдивими.Впослідуючому в судове засідання ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою , не з”явилась, не повідомивши суд про причини неявки , згідно пояснень суду інших осіб, які беруть участь у справі- до суду вона 09.06.2010 р. з”явилась, однак в приміщення суду не зайшла. За таких обставин , відповідно до положень ст.281 ЦПК України , якою не передбачено присутність особи , щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги в примусовому порядку, обов”язковою, суд вважає можливим подальший розгляд справи за відсутності ОСОБА_3, якій судом надано всі можливості для участі в справі, за участю її представника ОСОБА_1 .
Представник особи , щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що подана лікарем-психіатром заява не підлягає задоволенню, оскільки в висновку лікарів-психіатрів стосовно ОСОБА_3 відсутні відомості про знаходження її в тяжкому психічному стані, в задоволенні заяви просить відмовити.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 - її донька. Вона дійсно лікувалась в психіатричних лікарнях, але про такий дігноз доньки вони не знали і з цим діагнозом вони не згодні , її донька не потребує надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. Всі заяви громадян стосовно поведінки доньки є надуманими .
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила , що ОСОБА_3 - її племінниця. Вона (свідок) раніше тривалий час працювала в психіатрії, тому їй відомі ознаки психічних захворювань. Діагноз її племінниці поставлено невірно , до неї упереджено ставляться особи, які написали заяви.
Суд, заслухавши заявника , особу, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку та її представника, прокурора, який вважає необхідним задовольнити подану заяву, дослідивши та оцінивши добуті в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає можливим задовольнити подану лікарем -психіатром заяву виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено , що ОСОБА_3 перебуває на обліку в лікаря-психіатра, є інвалідом 2 групи, з 2007 року в неї діагностірована шизофренія , неодноразово проходила лікування в психіатричних стаціонарах , про що зазначено в висновку комісії лікарів-психіатрів ( а.с.2) , та епікрізах ( а.с.24-26). Згідно вказаного висновку -вона після виписки щомісячно оглядалась районним психіатром, приймала амітріптілін, відмовилась від прийому клопиксолу та триортазину, за станом здоров”я потребує призначення амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Згідно стверджень в судовому засіданні лікаря-психіатра - захворювання ОСОБА_3 є тяжким психічним розладом, вона потребує лікування, для проходження якого не з”являється , не приймати ліки при такому діагнозі не можна , у разі ненадання їй психіатричної допомоги , вона завдасть шкоди своєму здоров”ю у зв”язку з погіршенням психічного стану.
Згідно ст.279 ЦПК України-за умов, визначених Законом України „Про психіатричну допомогу” , заява лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи.
Згідно ст.19 Закону України „Про психіатричну допомогу” - примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку , встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру :надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом ; госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом. Продовження , зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу( лікаря-психіатра) , який надає особі таку психіатричну допомогу , на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.
Згідно ст.12 Закону України „Про психіатричну допомогу” - амбулаторна психіатрична доромога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров”ю у зв”язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.
Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням комісії лікарів- психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її психічного здоров”я , що не потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Клопотання про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до суду особою, якій надається ця допомога , або її законним представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про надання або продовження надання особі такої допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19
Закону України „Про психіатричну допомогу”,
ст. ст. 212-215 , 279-282 ЦПК України,
Заяву лікаря -психіатра про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, - задовольнити.
Надати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.А.Гашинська
Народні засідателі В.А.Приходько
Ю.В. Шевченко