01 червня 2010 року м. Запоріжжя
(17 год. 28 хв.)
Справа № 2а-2030/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Артоуз О.О.
при секретарі судового засідання Гнідой А.В.
за участю представника позивача: не з'явився
відповідач: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
до: ОСОБА_1
про: зобов'язання вчинити певні дії
07 квітня 2010 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про зобов'язання подати декларацію про майновий стан і доходи отримані у 2008 році від продажу об'єкта рухомого майна.
Ухвалою суду від 08.04.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2030/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.04.2010. Розгляд справи відкладався у зв'язку із неявкою відповідача до 01.06.2010.
В позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 26.11.2008 за реєстраційним № 6-0618. Згідно вказаного договору позивач - продавець з однієї сторони передає у власність ОСОБА_2 - покупець, транспортний засіб - автомобіль Honda Civic, двигун НОМЕР_1,який належить відповідачеві на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2, виданого РЕВ МРВ ДАІ при УМВС України у Запорізькій області 05.06.2007. Відповідно звіту №1/2718 про експертну оцінку транспортного засобу з метою оподаткування наданого Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром визначена ринкова ціна вищевказаного автомобільного засобу у розмірі 142 775 грн. 28 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ та ст.. 67 Конституції України.
Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2010 позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зокрема зазначає, що ОСОБА_1 у 2008 році не подала до ДПІ у Жовтневому район м. Запоріжжя податкову декларацію про майновий стан та доходи у 2008 році від продажу об'єкта рухомого майна, що призвело до не сплати у визначеному розмірі суми податку до державного бюджету України, що негативно впливає на дохідну частину бюджету.
Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, витребувані документи не направив, про причину неявки суду не повідомив. На адресу суду повернулись матеріали адміністративного позову, надіслані на юридичну адресу відповідача, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація є центральним органом виконавчої влади, а ст.2 цього Закону встановлено, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
З огляду на викладене, органи державної податкової служби законодавцем віднесено до суб'єктів владних повноважень, а предметом даного спору є публічні правовідносини.
Таким чином спір, що виник між сторонами є публічно-правовим.
Згідно з п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
В ході розгляду справи судом встановлено відсутність у позивача, передбачених законом повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом про зобов'язання фізичної особи подати декларацію про доходи.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та роз'яснює позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За правилами ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Оскільки даний публічно-правовий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, господарського чи кримінального судочинства, у суду не має підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки в такому випадку буде порушено конституційне право позивача на судовий захист.
Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача, суд виходить з наступного.
Позивач зазначив, що його звернення до суду обумовлено виконанням покладеної на нього функції контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових декларацій та правильністю, своєчасністю сплати податків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, термін «платники податків» у цьому Законі вжито у такому значенні -ц е юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Згідно з п.п. «а» п.п.4.2.2 п.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Із зазначених положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вбачається, що платника податків не може бути примушено подати податкову декларацію, а на позивача покладено обов'язок, в разі неподання податкової декларації, самостійно визначати суму податкового зобов'язання у способи, передбачені цим Законом.
Крім цього, ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку.
Згідно зі ст.2342 цього Кодексу органи державної податкової служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 1641).
Статтею 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, зміст права на судовий захист передбачає не лише ухвалення правосудного судового рішення, яким суд надає захист порушеним правам, свободам чи інтересам особи, а й реальне виконання цього рішення.
Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачем був обраний невірний спосіб захисту його прав та інтересів держави, оскільки у спірних відносинах їх належить захищати в порядку та у спосіб, встановленими Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,
У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про зобов'язання подати декларацію про доходи відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена 07 червня 2010 року.
Суддя /підпис/ О.О. Артоуз