ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 червня 2021 року м. Київ № 640/7846/20
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21 жовтня 2019 року №0004382-3314-2651.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нерухомості за 2018 рік, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки об'єкт нерухомості, що належить позивачу на праві власності є б'єктом нерухомості, що використовується для промислової діяльності, а відповідно до п. 6 примітки до рішення №344 від 06.09.2017 року Власівської селищної ради м. Світловодськ Кіровоградської області, ставка податку за об'єкти, що використовується у промисловій діяльності, становить 0,000 % розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.
Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте контролюючим органом відповідно до вимог ст. 266 Податкового кодексу України, а тому є цілком обґрунтованими та правомірними.
13 травня 2020 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 08.06.2021 заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачеві.
Розглянувши наявні документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
21 жовтня 2019року ГУ ДПС у м. Києві щодо позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004382-3314-2651, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2018 року на суму 97 203 грн 81 коп.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його у адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 10 лютого 2020 року скаргу позивача було залишено без розгляду.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями, зумовила її звернення до Окружного адміністративного суду м Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України.
Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пункт 266.5.1 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Як встановлено судом під час розгляду справи, комплекс будівель, розташоаних за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачу на підставі договору дарування, укладеного 30 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Комплекс будівель розташований на земельній ділянці розміром 0,5551 га, якою позивач користувався на підставі укладеного 26 травня 2017 року договору оренди землі між Власівською селищною радою і позивачем.
24 травня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу №896 позивач набула право власності на вказану вище земельну ділянку, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №167935876 від 24.05.2019. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування промислових гаражів по АДРЕСА_2 .
Відповідно до державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, призначеного для використання органами центральної, місцевої, виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України, об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 124) «Будівлі транспорту та засобів зв'язку» належить клас 1241.9 «Будівлі транспорту та засобів зв'язку інші».
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 08.08.2014 року серія КД №14214220032 транспортну базу по обслуговуванню важкої техніки - комплекс будівель по АДРЕСА_2 визнано об'єктом готовим до експлуатації та віднесено до об'єктів з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - код 1241.9.
Таким чином, судом встановлено, що об'єкт нерухомості, який належить на праві власності позивачу, відноситься до коду 1241.9 класифікації будівель та споруд.
Крім того, факт використання об'єкта нерухомості для промислової діяльності підтверджується наступним.
Комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_2 позивачем було передано на підставі договору оренди від 01 грудня 2017 року у користування ТОВ «Хімпрофіль, одним із засновників якого є позивач.
Видами діяльності даного підприємства, відповідно КВЕД є 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; КВЕД 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами; КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт та інші, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На підтвердження використання даного майна у промисловій діяльності до матеріалів справи додані також фотознімки комплексу.
06 вересня 2017 року Власівською селищною радою м. Світловодськ Кіровоградської області прийнято рішення №344 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (зі змінами, внесеними згідно рішення селищної ради від 14.02.2018 р. №413).
Відповідно до додатку №1 до рішення Власівської селищної ради №344 від 06.09.2017 року визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які встановлюються та вводяться в дію з 01.01.2018 року.
В обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0004382-3314-2651 відповідач посилається на рішення Власівської селищної ради від 06 вересня 2017 року №344 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Натомість, суд зауважує, що поза увагою відповідача залишено те, що відповідно до додатку №1 до рішення Власівської селищної ради від 06.09.2017 року визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які встановлюються та вводяться в дію з 01.01.2018 року.
Так, згідно додатку, ставка податку для об'єктів нерухомості таких, як будівлі транспорту та засобів зв'язку інші (за кодом 1241.9 класифікації будівель та споруд відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 ) встановлена за 1 кв. м. бази оподаткування у розмірі 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Відповідно до п.6 примітки, яка відноситься до коду 1241.9 будівлі транспорту та засобів зв'язку інші, «ставка податку за 1 кв.м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для юридичних та фізичних осіб на об'єкти нерухомості, що використовуються для промислової діяльності, становитиме 0,000%»
Окрім того, листом №349/01-17 від 25 березня 2020 року на запит позивача, Власівська селищна рада повідомила стосовно ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік, що «враховуючи те, що комплекс промислових будівель та споруд, який належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.03.2017 року №208, розташованих на землях промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення ( код класифікації цільового призначення земель 12.04), ставка податку на вищезазначене майно становитиме 0,000% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.»
Таким чином, відповідно до рішення Власівської селищної ради від 06.0.2017 року, на об'єкт нерухомості, який належить позивачу на праві власності, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, становить 0,000 % розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року №0004382-3314-2651.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21 жовтня 2019 року №0004382-3314-2651.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21 жовтня 2019 року №0004382-3314-2651;
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги
Суддя Н.Г. Вєкуа