ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 червня 2021 року м. Київ № 640/8934/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому порядку) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до списку № 1 з дня звернення ОСОБА_1 з дня її звернення із заявою про призначення пенсії - з 30.10.2019, зарахувавши до пільгового стажу за списком № 1 в полуторному розмірі період роботи з 13.11.1992 по 28.06.2000 в Управління дозиметричного контролю Науково-виробничого об'єднання «Прип'ять» та у Державному науково-виробничому підприємстві регіонального моніторингу навколишнього середовища і дозиметричного контролю «Радек».
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відмова у призначенні пенсії за вислугу років неправомірна, оскільки ГУ ПФУ у м. Києві протиправно не враховано пільговий стаж за періоди роботи який підтверджується відповідними документами.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому із позовними вимогами не погоджується, з огляду на те, що надані позивачем докази не підтверджують наявність пільгового стажу, натомість, рішення про відмову у призначенні пенсії винесено правомірно.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах 30.10.2019.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 11.02.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи 7 років 6 місяців.
Відповідачем встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 11 місяців 17 днів, при цьому, період роботи з 13.11.1992 по 28.06.2000 не враховано, оскільки надана довідка не відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні норми викладені у п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, для вирішення даної справи необхідно встановити наявність або відсутність необхідної кількості стажу роботи (7 років 6 місяців) на роботах за списком № 1.
Приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, в пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Наказом міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 затверджено порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Порядок № 838).
Згідно з п. 3 Порядку № 838 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Аналізуючи зазначену вище норму, слід звернути увагу, що у разі наявності відповідної професії у Списку, що чинний на період роботи особи, до пільгового стажу зараховується увесь період роботи. У разі відсутності професії на час роботи особи у списку, за умови внесення такої професії у подальшому, виникає необхідність підтверджувати умови праці, зокрема, документами про атестацію робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Таким чином, наявність у трудовій книжці, як в основному документі, що підтверджує трудовий стаж, запису про відповідну роботу, яка міститься у списку, чинному на період такої роботи, є належним підтвердженням пільгового стажу та не потребує додаткових документів для його підтвердження, за відсутності обґрунтованої необхідності.
Із наданої позивачем копії трудової книжки, що стосується предмета позову, убачається наступний трудовий стаж:
- з 13.11.1992- 31.08.1993 на посаді касира Управління дозиметричного контролю Науково-виробничого об'єднання «Прип'ять»;
- з 01.09.1993- 30.04.1996 на посаді бухгалтера Управління дозиметричного контролю Науково-виробничого об'єднання «Прип'ять»;
- з 01.05.1996- 28.06.2000 на посаді техніка відділу ЦРЕМЗВ Державного науково-виробничого підприємства регіонального моніторингу навколишнього середовища і дозиметричного контролю «Радек».
Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема, список № 1.
Серед переліку списку № 1 згадуються:
«Работы с радиоактивными веществами, источниками ионизирующих излучений, бериллием и редкоземельными элементами
12201000 1. Работы на предприятиях, в научно-исследовательских институтах, лабораториях, конструкторских и опытно-конструкторских организациях и медицинских учреждениях
12201000-1754а Рабочие, руководители и специалисты, постоянно занятые в условиях радиационной или бериллиевой вредности на опытных, опытно-производственных и укрупненных лабораторных установках, в опытных цехах по отработке или совершенствованию
12202000-17541 Рабочие, руководители и специалисты, постоянно и непосредственно занятые на эксплуатационных, ремонтных, наладочных и экспериментальных работах в условиях радиационной вредности
12418000-17541 Рабочие, специалисты и руководители, выполняющие работы в условиях радиационной вредности (за фактически отработанное время)».
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 затверджено, зокрема, список № 1 в новій редакції, до якого увійшли аналогічні наведеним посади та професії.
З урахуванням викладеного, за наявності записів у трудовій книжці, які дозволяють співставити зазначені посади зі списком № 1, в чинній, у відповідний період, редакції, слід зробити висновок про те, що позивачем надано достатні докази на підтвердження пільгового стажу з 13.11.1992 по 28.06.2000.
Щодо вимоги про зарахування згаданого періоду в полуторному розмірі, слід звернути увагу на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 29.02.1996 «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і у зоні відчуження» установелно, що у період з 1 січня 1996 р. до 1 січня 2000 року працівникам, які постійно виконують роботи з експлуатації Чорнобильської АЕС і у зоні відчуження час роботи зараховується до загального трудового стажу та стажу, що має право на пільгову пенсію за Списком N 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162 ( 162-94-п ), у полуторному розмірі.
Згаданою нормою регламентовано соціальну гарантію для визначеного кола осіб, до яких, за висновком суду, слід віднести ОСОБА_1 . При цьому, за змістом ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому, підстави для зарахування в полуторному розмірі решти заявленого періоду, - відсутні.
Зі змісту листа ГУ ПФУ в м. Києві від 11.02.2020 убачається, що викладені вище положення чинного законодавства залишено поза увагою, оскільки за наявності достатніх відомостей у трудовій книжці, відповідач вдався до формалізму при оцінці додаткових документів.
Оскільки позивачем підтверджено пільговий стаж у період з 13.11.1992 по 28.06.2000, при цьому, період з 01.01.1996 по 01.01.2000 зараховується у полуторному розмірі, відмова у призначенні пенсії з підстав відсутності пільгового стажу (7 років 6 місяців) є протиправною.
Приписами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на певні активи, які використовуються для виплати пенсій.
Ураховуючи, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Таким чином, відмова у призначенні пенсії позивачу є порушенням права останнього на володіння майном у розумінні 1 Протоколу до Конвенції.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 30.10.2019 (дата звернення за призначенням пенсії), суд враховує наступне.
У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом та не передбачає множинного трактування, суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У разі, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив передбачене рішення.
Оскільки прийняття рішення про призначення пенсії за вислугою років є дискреційним повноваженням та обов'язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача лише через неврахування пенсійного стажу за певний період, не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, суд позбавлений можливості встановити чи виконав позивач усі приписи законодавства для його прийняття та чи має позивач необхідний для призначення пенсії стаж.
За таких обставин вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за вислугою років з 30.10.2019 є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу та не підлягає задоволенню.
У свою чергу, приписи ч. 2 ст. 5 КАС України передбачають, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, з огляду на що, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 30.10.2019 та додані до неї документи ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду у даній справі.
При цьому, для забезпечення належного виконання даного рішення, такі висновки слід викласти наступними твердженнями про встановлені обставини справи:
1. ОСОБА_1 на підставі відомостей із трудової книжки підтверджено пільговий стаж за списком № 1 у період з 13.11.1992 по 28.06.2000;
2. пільговий стаж у період з 01.01.1996 по 01.01.2000 зараховується ОСОБА_1 у полуторному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст. 139 КАС України)
Отже, у даному випадку суд вважає, що судові витрати у частині задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись статтями 5, 77, 90, 139, 241- 246, 255, 263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 протиправними.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2019 та додані до неї документи про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду щодо (1) підтвердження пільгового стажу за списком № 1 в період з 13.11.1992 по 28.06.2000 та (2) зарахування у полуторному розмірі пільгового стажу у період з 01.01.1996 по 01.01.2000.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 у розмірі 420,40 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко