ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 червня 2021 року м. Київ № 640/4264/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення вихідної допомоги, заробітної плати та середнього заробітку
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка наказом Генерального прокурора від 27.12.2019 року № 358 з 02.01.2020 року перейменована в Офіс Генерального прокурора, в частині невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку та зобов'язати Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) здійснити ОСОБА_1 виплату вихідної допомоги в порядку ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку - 40 713 (сорок тисяч сімсот тринадцять тисяч ) грн 74 коп;
- визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка наказом Генерального прокурора від 27.12.2019 року № 358 з 02.01.2020 року перейменована в Офіс Генерального прокурора, щодо невиплати ОСОБА_1 частину заробітної плати у вигляді надбавки за класний чин "старший радник юстиції", присвоєно наказом Генеральної прокуратури України від 07.12.2012 №4907ц, з 25.09.2019 по 24.12.2019 на загальну суму 17954,28 грн, та зобов'язати Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді набавки за класний чин "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генеральної прокуратури України від 07.12.2012 №4907ц, з 25.09.2019 по 24.12.2019 на загальну суму 17954 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн 28 коп;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток в якості відповідальності за весь час затримки виплати належної ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні за період з 24.12.2019 по день постановлення судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Позовні вимоги мотивовано тим, що після звільнення позивача із займаної посади відповідачем не було виплачено вихідну допомогу за останні два місяці перед звільненням, а також, у вересні-грудні 2019 року протиправно не виплачено частину заробітної плати у вигляді надбавки за класний чин.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом № 1697, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 820/1119/16, таким чином, ОСОБА_1 при звільненні виплачено всі належні суми, тому підстав для застосування до Офісу Генерального прокурора відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, немає. Також, відповідач зазначив, що з 25.09.2019 скасовано одну із складових заробітної плати прокурорів - надбавку за класний чин.
Позивач надав відповідь на відзив, де наголосив, що є всі підстави для задоволення позовної заяви про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки її виплати, починаючи з 24.12.2019 і по день ухвалення судового рішення та повторно наголосив про наявність у нього права на отримання виплати надбавки за класний чин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2021 суд ухвалив вийти зі спрощеного позовного провадження та здійснювати розгляд адміністративної справи №640/4264/20 за правилами загального позовного провадження.
Позивачем також було подано заяву про доповнення (зміну) підстав позову в адміністративній справі, в якій, зокрема, позивач просив врахувати під час прийняття рішення у даній справі висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.01.2021 та від 23.12.2020 у справах відповідно №560/3971/19 та №260/1890/19.
Відповідач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2021 у справі № 640/1273/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи обставини щодо поновлення позивача на займаній посаді, відповідач наголошує, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є взаємовиключними. У разі задоволення в цій частині повністю одночасно двох позовів, відповідач може бути зобов'язаний фактично виплатити подвійну суму середнього заробітку, оскільки їх розміри є однаковими.
Також відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №640/1273/20, проте, суд зазначає, що рішення у справі №640/1273/20 станом на час прийняття даного рішення, вже набрало законної сили, а тому підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі наразі вже немає.
Протокольною ухвалою суду від 24.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідачем було надано додаткові письмові пояснення, в яких наведено правові позиції Верховного Суду щодо звільнення з підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, а також зазначено, що правовий висновок щодо виплати надбавки за класний чин викладено у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №560/4178/20.
В судовому засіданні 20.04.2021 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Наказом Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2076ц позивача звільнено з посади заступника начальника відділу службових розслідувань управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.12.2019.
Цим же наказом зобов'язано Департамент планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
Однак, після звільнення ОСОБА_1 із займаної посади Генеральною прокуратурою України, як стверджує позивач, не було виплачено вихідну допомогу, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України.
Окрім того, за твердженням позивача, у вересні - грудні 2019 року йому не було виплачено частину заробітної плати у вигляді надбавки за класний чин.
Не погоджуючись із позицією відповідача з приводу невиплати вихідної допомоги при звільненні, а також надбавки за класний чин, позивач вважає тим самим своє право порушеним, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.
Що стосується виплати позивачеві вхідної допомоги при звільненні.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України регулює Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який містить спеціальні норми організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Відповідно до п.9 ч.1 даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Законом №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 лютого 2015 року по справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічні правові висновки неодноразово висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року по справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року по справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року по справі № 813/150/16.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).
Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1).
Відповідно до ч.4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Згідно із статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев'яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».
Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
Отже, ч.5 статті 51 Закону № 1697-VII та ч.4 статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, за яких до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України.
Разом з тим, цей виключний перелік не містить питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а тому суд зазначає, що застосування положень статті 44 КЗпП України під час вирішення спірного питання не заборонено.
Крім того, чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Таким чином, з врахування наведених норм законодавства, суд погоджується з доводами позивача, відносно того, що при звільнені з органів прокуратури, особа має право на отримання вихідної допомоги.
Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2021 у справі № 640/1273/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення другої кадрової комісії від 06.12.2019 №12-1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 № 2076ц «Про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та органів прокуратури».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу службових розслідувань управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України з 25.12.2019 та в органах прокуратури, а також стягнуто з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 503 713, 56 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 40 713, 69 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Суд постановив:
- рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2021 року змінити, виклавши п'ятий абзац резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 р. по 19.01.2021 р. в розмірі 501 819 грн. (п'ятсот одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 90 коп.».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2021 року залишено без змін.
Тобто, зазначеними судовими рішеннями визнано протиправним наказ про звільнення позивача із займаної посади, поновлено його в органах прокуратури та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 501 819 грн. (п'ятсот одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 90 коп.
Так, враховуючи зазначені обставини щодо поновлення позивача на посаді та виплаті йому середнього заробітку, суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (ст. 117 КзПП) є взаємовиключними, в протилежному випадку, виплата одразу всіх зазначених сум призведе до подвійного стягнення.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.08.2020 у справі №686/20491/18, де суд зазначив, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
За таких обставин, на переконання суду, вимоги позивача в частині виплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку та виплати середнього заробітку в якості відповідальності за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 24.12.2019 по день постановлення судового рішення, з урахуванням обставин, встановлених у справі № 640/1273/20 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України щодо невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати у вигляді надбавки за класний чин "старший радник юстиції" та зобов'язання Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді набавки за класний чин "старший радник юстиції", суд зазначає наступне.
Наказом Генеральної прокуратури України від 07.12.2012 №4907ц ОСОБА_1 присвоєно класний чин "старший радник юстиції".
Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII (в редакції до внесення змін Законом від 19.09.2019 р. №113-ІХ) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-XII (чинна до набуття чинності Законом від 19.09.2019 р. №113-ІХ) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції станом на час звільнення позивача 14.11.2019 р.) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: - працівникам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки (винагороди) за вислугу років; - прокурорам та слідчим органів прокуратури, а також іншим працівникам прокуратури, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи) - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років.
Оскільки ОСОБА_1 Наказом Генеральної прокуратури України від 07.12.2012 №4907ц присвоєно класний чин "старший радник юстиції" згідно з Положенням про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 р. №1795-XII, то до складу його заробітної плати включалася також і надбавка за класний чин "старший радник юстиції".
25.09.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 р. №113-ІХ, згідно з п. 1 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" якого втратили чинність, зокрема, ч. 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" та постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України", тобто, положення законодавства, на підставі яких встановлювалися класні чини працівників органів прокуратури України та передбачалася відповідна надбавка як складова частина заробітної плати.
Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з моменту втрати чинності постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», якою встановлювалися класні чини працівникам прокуратури та регулювалася виплата доплати за класний чин, а саме з 25 вересня 2019 року нарахування та виплата заробітної плати прокурорів проводиться без врахування надбавки за класний чин.
В той же час, відповідно пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113 від 19.09.2019, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
У додатку 8 до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 за №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505) визначено розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини.
Вказана постанова була чинною на день прийняття Закону України від 19.09.2019 №113.
Додаток 8 Постанови №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 №171 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
За наведеного правового регулювання, суд зазначає, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019 №113, у прокурорів відсутнє право на отримання надбавки за класний чин як складової заробітної плати, а тому у позивача із 25.09.2019 відсутнє право на нарахування та виплату надбавки за класний чин.
Суд зазначає, що збереження виплати за класний чин у підзаконному нормативно-правовому акті не може бути застосовним, за відсутності передбаченого законом права на таку виплату, оскільки заробітна плата прокурора регулюється виключно Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 81 Закону №1697-VII).
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України щодо невиплати частини заробітної плати у вигляді надбавки за класний чин "старший радник юстиції" та зобов'язання Офіс Генерального прокурора виплатити заробітну плату у вигляді набавки за класний чин "старший радник юстиції" не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для виплати надбавки за класний чин працівникам прокуратури з 25 вересня 2019 року викладена в постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №560/4178/20, яка підлягає врахуванню під час прийняття рішення в даній справі відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час розгляду справи відповідач надав суду належні і достатні докази, які спростовують твердження позивача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволення.
Відповідно до ст.139, судові витрати стягненню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа