ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 травня 2021 року м. Київ № 640/14867/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовами:Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання"
до третя особаНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
провизнання протиправною та скасування постанови
представники учасників справи:позивача-1 - Василевська О.В.; позивачів 2 та 3 - не з'явилися; відповідача - Усачова А.І.; третьої особи - Родіна Т.М.
(в судовому засіданні 20.05.2021, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),
Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (адреса: 04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2-Г, літ. А, ідентифікаційний код - 39592941) (далі - позивач-1, ТОВ "Київоблгаз Збут", Товариство-1) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19, ідентифікаційний код - 39369133) (надалі - відповідач, Регулятор, Національної комісія, НКРЕКП, Нацкомісія), у якому позивач-1 просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.06.2020 № 1080 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем" з моменту її прийняття.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/14867/20, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 20.08.2020.
Разом з тим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2020 (суддя Григорович П.О.) відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/14862/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ" (нижче - позивач-2, ТОВ "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ", Товариство-2) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.06.2020 № 1080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем" з моменту її прийняття.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2020 у справі № 640/14867/20 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про об'єднання справ № 640/14867/20 та № 640/14862/20 в одне провадження - задоволено; об'єднано в одне провадження адміністративні справи № 640/14867/20 та № 640/14862/20.
Поряд з цим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2020 (суддя Вєкуа Н.Г.) відкрито загальне позовне провадження по справі № 640/19676/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" (в подальшому - позивач-3, ТОВ "Одесагаз-Постачання", Товариство-3) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.06.2020 № 1080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем" з моменту її прийняття.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2020 у справі № 640/19676/20 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" про об'єднання справ в одне провадження; передано адміністративну справу № 640/19767/20 судді Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенку К.С. для об'єднання з адміністративною справою № 640/14867/20.
В судовому засіданні 13.10.2020 протокольною ухвалою залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до участі у справі в якості третьої особи (альтернативно - третя особа або ТОВ «ГК «Нафтогаз України»); у судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2020.
Призначеного дня відкладено розгляд справи до 12.11.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2020.
У судових засіданнях 03.12.2020, 14.12.2020, 04.03.2021 та 01.04.2021 оголошувалась перерва, призначено розгляд справи на 20.05.2021.
У вказаний день представник позивача-1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, та просив задовольнити позов.
Слід вказати, що обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ТОВ "Київоблгаз Збут", ТОВ "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ" та ТОВ "Одесагаз-Постачання" (разом в тексті - позивачі) вказують, що 10.06.2020 Нацкомісією, на черговому засіданні, прийнято постанову № 1080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем" (скорочено в тексті - Рішення, Постанова, Спірна постанова, Оскаржувана постанова, Оспорювана постанова).
Така Постанова, згідно викладених позивачами у позовах мотивів, є протиправною.
Так, по-перше, в аспекті порушення законодавчо встановленої процедури прийняття Рішення, Товариства зазначають, що 27.03.2020 на офіційному веб-сайті НКРЕКП розміщено повідомлення про оприлюднення проекту, що має ознаки регуляторного акта, - постанови № 1080 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем».
Примічають, що зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб приймались до 06.04.2020 включно відповідно до «Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.06.2017 № 866 (за текстом - Порядок № 866 або Порядок).
27.03.2020 ТОВ "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ" та 03.04.2020 ТОВ «КИЇВОЛГАЗ ЗБУТ» направили на адресу Регулятора зауваження та обґрунтовані пропозиції (вих. № 887007.2-Сл-3900-0320, вих. № 417-Сл-3956-0420) до проекту Постанови, які долучені до узагальнених зауважень та 06.05.2020 оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
13.05.2020 відбулося відкрите обговорення зауважень та пропозицій, наданих до проекту Рішення, за результатами якого складено протокол від 13.05.2020 № 70-П отриманих пропозицій та зауважень до цього проекту, а також складено Таблицю узгоджених пропозицій до проекту Постанови НКРЕКП, які опубліковано на офіційному сайті Нацкомісії 03.06.2020.
За вказаних обставин, посилаючись на приписи п.п. 3.2., 3.3., 3.11. Порядку № 866 та ст.ст. 67, 73 Кодексу законів про працю України, позивачі акцентують не дотриманні Регулятором встановлених строків оприлюднення протоколу відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій), тобто порушення п. 3.11. Порядку.
По-друге, позивачі стверджують про недотримання відповідачем принципів регуляторної політики, позаяк останні під час відкритих обговорень проекту 13.05.2020 та у наданих запереченнях до проекту, а також ГО «Асоціація газового ринку України» і АТ «Київгаз» звертали увагу, що запропоновані зміни не призводять до максимально можливих позитивних результатів, а навпаки грубо порушують права діючих постачальників, та суперечать нормам законодавства, зокрема суперечать ст. 14 Закону України «Про ринок природного газу», розділу III «Правил постачання природного газу», Кодексу газорозподільчих систем, Кодексу газотранспортної системи, ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Проте Регулятором вказані позиції залишені поза увагою, а зауваження ТОВ "Київоблгаз Збут", ТОВ "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ", ГО «Асоціація газового ринку України» і АТ «Київгаз» відхилені та не прийняті, про що зазначено у протоколі відкритого обговорення від 13.05.2020 № 70-П як «не враховано».
По-третє, Товариства звертають увагу, що 10.06.2020 до порядку денного чергового засідання Регулятора призначено питання «Про прийняття постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» (щодо внесення змін до Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам), та опубліковано обґрунтування до питання про прийняття Постанови НКРЕКП.
Разом з тим оприлюднений 03.06.2020 протокол відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту Рішення НКРЕКП і таблиця, в якій зазначаються зауваження та пропозицій, опублікована постанова в матеріалах до засідання НКРЕКП на 10.06.2020 та прийнята 10.06.2020 Постанова - це три різні редакції, які мають суттєві розбіжності та зміни.
Наприклад, у протоколі відкритого обговорення, опублікованому на офіційному сайті Регулятора 03.06.2020 на стор. 124, 270 запропонованих змін до «Правил постачання природного газу» зазначено, що за результатами відкритих обговорень вирішено після абзацу четвертого доповнити абзацом п'ятим такого змісту:
«Публікувати на власному сайті та в особистому кабінеті споживача детальну інформацію про зміну цін на природний газ за тридцять днів до введення їх у дію (крім постачальників із спеціальними обов'язками). Зміна ціни на природний газ може здійснюватись виключно з 1 числа місяця»;
«Форма заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам встановлена додатком до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500».
Однак редакція до прийняття, що розміщена на офіційному сайті Регулятора в матеріалах до порядку денного засідання НКРЕКП 10.06.2020 та прийнята Спірна постанова містить іншу редакцію:
«Публікувати на власному сайті та в особистому кабінеті споживача детальну інформацію про зміну цін на природний газ (крім постачальників із спеціальними обов'язками). Зміна ціни на природний газ може здійснюватися виключно з 01 числа місяця»;
«Форма заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам встановлена додатком до Типового договору».
Таким чином, як переконані позивачі, Регулятор не дотримався порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень та самостійно на власний розсуд змінив редакцію до прийняття Постанови, чим порушив п.п. 3.11., 3.12. Порядку № 866.
Окремо, Товариства зауважують, що Постановою внесено зміни, які грубо суперечать діючим нормам.
Зокрема:
- п. 6 гл. 5 розд. IV Кодексу газотранспортної системи (редакція від 01.07.2020) встановлено, що «Протягом двадцяти календарних днів з дня, наступного за днем отримання новим постачальником заяви приєднання побутового споживача до договору постачання природного газу (але не раніше третього дня після подання новим постачальником природного газу повідомлення про намір побутового споживача змінити постачальника на інформаційній платформі), новий постачальник має право закріпити такого споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника» .
В той же час п. 14 розд. III «Правил постачання природного газу» (редакція від 12.10.2019) періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем встановлює календарний місяць.
- розділ ІІІ «Правил постачання природного газу» (редакція від 01.07.2020) «Порядок постачання природного газу побутовим споживачам» викладено в наступній редакції:
«Підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є:
наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС коду як суб'єкту ринку природного газу;
наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов;
включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді».
Позивачі окреслюють, що змінами вилучено поняття «відсутність простроченої заборгованості побутового споживача перед діючим постачальником за поставлений природний газ (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки розрахунків» (абзац п'ятий пункту 1 розділу III виключено на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1080 від 10.06.2020), що суперечить вимогам ст. 14 Закону України "Про ринок природного газу" (редакція від 29.12.2019), якою передбачені особливості реалізації права на зміну постачальника, щодо розрахунків з діючим постачальником, зокрема:
«Усім споживачам гарантується право вибору постачальника. Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв'язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів). Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.
За умови виконання споживачем своїх зобов'язань за договором постачання:
1) зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника, за умови дотримання правил зміни постачальника, у тому числі обов'язку щодо здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником;
2) до припинення договору постачання діючий постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору.
Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки у виконанні договору постачання з новим постачальником.
Регулятор здійснює регулярний моніторинг стану додержання положень цієї статті».
Тому такі зміни також порушують завдання НКРЕКП, визначених пп. 2 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» щодо сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів.
- зміни до абз. 3 п. 2 розд. ІІІ «Правил постачання природного газу»:
«Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору».
Позивачі відзначають, що вказане формулювання суперечить нормам ст. 633 Цивільного кодексу України, а постачальник не має права на відмову в укладенні договору, який визнаний публічним, коли до нього звернувся споживач, але заява приєднання має бути підписана споживачем.
- змінами до «Правил постачання природного газу» передбачено обов'язок побутового споживача здійснити розрахунок перед діючим постачальником, але вже після виключення побутового споживача з Реєстру споживачів діючого постачальника (п. 11 розд. V):
«Споживач зобов'язаний здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником. Попередній постачальник не пізніше ніж через шість тижнів після виключення побутового споживача з Реєстру його споживачів в інформаційній платформі зобов'язаний виставити такому споживачеві остаточний рахунок з урахуванням усієї непогашеної суми заборгованості, у тому числі за графіком погашення заборгованості (за його наявності) за договором постачання природного газу. Побутовий споживач зобов'язаний здійснити оплату такого рахунку не пізніше десяти робочих днів з дня виставлення такого рахунку»;
- п. 19 розд. ІІІ «Правил постачання природного газу» передбачається:
«У разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів постачальник має право у порядку, визначеному цим розділом та договором постачання природного газу, припинити або обмежити постачання природного газу на об'єкт споживача до повного погашення заборгованості, крім випадків, передбачених цим пунктом. Після отримання на інформаційній платформі повідомлення про намір споживача укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником постачальник не має права припинити або обмежити постачання природного газу на об'єкт споживача».
На думку позивачів такі зміни не відповідають ст. 14 Закону України «Про ринок природного газу», відповідно до ч. 2 якої, зміна постачальника відбувається за умови виконання споживачем своїх зобов'язань за договором постачання.
Окрім того жодним нормативно-правовим актом не врегульовано ситуації, коли споживачем ініційовано зміну постачальника, а діючим постачальником вже ініційоване припинення газопостачання такому споживачу, але воно з незалежних від діючого постачальника причин не реалізоване.
- зміни до п.п. 1.3, 3, 11.3 «Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» порушують ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що договір постачання для побутових споживачів за своєю суттю (споживачі в один момент не можуть взяти і відмовитись від газу) все ж залишається публічним договором (носить публічний характер договору), п. 7 глави 1 розділу II, п. 9, 22 глави 1 розділу III «Правил постачання природного газу» та п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільчих мереж, тощо.
Стаття 14 Закону України «Про ринок природного газу» передбачає загальні для всіх споживачів особливості реалізації права на зміну постачальника - усім споживачам гарантується право вибору постачальника. Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв'язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів). Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника. При цьому встановлено, що за умови виконання споживачем своїх зобов'язань за договором постачання:
зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника, за умови дотримання правил зміни постачальника, у тому числі обов'язку щодо здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником;
до припинення договору постачання діючий постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору.
В той час наявність спору між діючим постачальником і споживачем, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки у виконанні договору постачання з новим постачальником.
Як відмічають позивачі, п. 1 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про ринок природного газу» чітко встановлює строк завершення зміни постачальника - не більше трьох тижнів, а також умову його завершення у цей строк - здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником.
А тому враховуючи суперечність та невідповідність діючим законодавчим нормам, прийняті Постановою зміни не можуть враховуватись та застосовуватись, оскільки закон має вищу юридичну силу та у разі різного нормативно-правового регулювання, саме положення закону підлягає застосуванню.
Додатково позивачі висловлюються про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019 визнано неконституційним надання НКРЕКП статусу постійно діючого незалежного державного колегіального органу, членів якого призначає на посади та звільняє з посад Президент України, тобто органу з колом відповідних повноважень, яким було прийнято Оскаржувану постанову. У вказаному рішенні зазначено, що Комісія за своїм статусом і повноваженнями не належить ні до органів законодавчої, ні до органів судової влади.
Тобто враховуючи, що Постанова прийнята саме шляхом реалізації положень Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», які визнано неконституційними, така підлягає скасуванню.
Також позивачі зауважують на встановлення Постановою нерівних умов для постачальників.
В наведеному Товариствами фокусується, що Рішенням, як зазначав Регулятор, спрощено процедуру зміни постачальника та одночасно застосовано до споживача «пільги» у вигляді відсутності обов'язку здійснити повний розрахунок із діючим постачальником.
При цьому Нацкомісією не враховано, що всі ці запроваджені зміни грубо порушують права постачальників природного газу, оскільки такі зміни призведуть до неминучих додаткових фінансових обтяжень виключно діючого надавача послуг з постачання природного газу.
Так, з метою запобігання поширенню на території України COVID-19, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями) встановлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.
17 березня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ, згідно з п. 3 Прикінцевих положень встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі; примусове виселення із житла та примусове стягнення житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово- комунальні послуги; примусове виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.
Законом України від 17.03.2020 № 533-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме ч. 2 Прикінцевих положень встановлено, що до 1 липня 2020 року зупинено дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги», яка передбачає відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді нарахування пені.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 року № 392 на всій території України встановлено карантин з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500 карантин продовжено до 31.07.2020.
Отже відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ на період встановленого постановою КМУ від 20.05.2020 № 392 карантину, з 12.03.2020 до 31.07.2020 та 30 днів з дня його відміни споживачі звільненні від відповідальності за несвоєчасне внесення платежів, а постачальнику заборонено припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), та вчиняти дій, пов'язаних з примусовим виконанням відповідних судових рішень.
В такому випадку, у разі запровадження встановленої Постановою спрощеної процедури зміни постачальника природного газу, накопичені борги за період дії карантину набудуть статус «безнадійного» для діючого постачальника. При цьому новостворені підприємства, що стануть новими постачальниками природного газу матимуть привілеї у вигляді стимулювання споживачів до переходу задля «залишення» боргів діючому постачальнику, який в силу дії обмежень внаслідок встановленого КМУ карантину, не міг скористатися своїми правами припинити споживача-боржника від газопостачання до ініціювання ним зміни постачальника, нарахувати штрафні та фінансові санкції за несплату заборгованості.
Тобто прийнятими оскаржуваною Постановою НКРЕКП змінами, Регулятором штучно створюються такі умови функціонування на ринку постачання природного газу, за яких діючі постачальники поставлені у нерівні умови з новими постачальниками, що є недопустимим та прямо порушує закріплений Законом України «Про ринок природного газу» принцип рівності суб'єктів ринку природного газу (пп. 2 п. 2 ч. 1 ст. 3), а також суперечить встановленому ч. 2 ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» принципу недискримінації рішень (заходів) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання норм цього Закону.
Підсумовуючи викладені у позові обставини позивачі визначають, що Оскаржувана постанова грубо порушує ст. 14 Закону України «Про ринок природного газу», розділ III «Правил постачання природного газу», норми Кодексу газорозподільчих систем, Кодекс газотранспортної системи, ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, прийнята з порушенням законодавчо встановленого порядку, без дотримання основних принципів регуляторної політики та балансу інтересів споживачів, держави і суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відтак підлягає скасуванню у судовому порядку з моменту її прийняття.
У відзивах на позовні заяви ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Одесагаз-Постачання" відповідачем відмічається, що затвердження Кодексу газорозподільних систем, а також внесення змін до нього належить до виключних дискреційних повноважень НКРЕКП.
В площині викладених позивачами позицій про порушення Нацкомісією принципів регуляторної політики відповідач виділяє, що за результатами аналізу практичних аспектів застосування нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на ринку природного газу, зокрема Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, та «Типового договору постачання природного газу побутовим споживача», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, Регулятором були виявлені деякі питання, які потребували удосконалення, з метою забезпечення дієвості та прозорості механізмів регулювання ринку природного газу та спрощення процедури зміни постачальника побутовими споживачами.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями статті 17 Закону про НКРЕКП, з метою удосконалення положень нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на ринку природного газу, та спрощення процедури зміни постачальника побутовими споживачами, НКРЕКП було прийнято Постанову.
Згідно аргументів Національної комісії, положення Спірної постанови спрямовані на полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу.
Так передбачено, що для зміни постачальника природного газу побутовому споживачу необхідно направити новому постачальнику заяву - приєднання до умов договору, який буде здійснювати всі необхідні заходи, визначені положеннями чинного законодавства, для забезпечення зміни постачальника. Водночас участь або надання підтвердження з боку діючого постачальника природного газу в процесі зміни постачальника побутовим споживачем не потребується.
Всі подальші заходи, необхідні для завершення процедури зміни постачальника, будуть здійснюватися новим постачальником природного газу через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи та за допомогою сучасних інформаційних технологій.
До того ж, надання НКРЕКП переваг позивачу 1 та 3 для досягнення ними «максимально можливих позитивних результатів» свідчило б про порушення НКРЕКП засад державного регулювання та невідповідності діяльності НКРЕКП меті її створення.
При цьому, максимізація «позитивних результатів» однієї з груп учасників ринку природного газу не може слугувати підставою для нормотворення, інакше був би порушений принцип недискримінаційного підходу у сфері державного регулювання.
В частині питання процедури прийняття Постанови відповідач зазначив, що прийняттю Постанови передувала розробка її проекту, його схвалення, розміщення на сайті з метою отримання зауважень та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, а також проведення відкритого обговорення проекту постанови, за участі всіх суб'єктів ринку природного газу, які надали зауваження та пропозиції до проекту рішення НКРЕКП.
На відкритому засіданні НКРЕКП, яке відбулося 25.03.2020 було схвалено проект постанови «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем».
На виконання вимог частини другої статті 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», 27.03.2020 проект Постанови, разом з аналізом його впливу, обґрунтуванням та порівняльною таблицею було розміщено на офіційному сайті НКРЕКП з метою отримання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Зауваження та пропозиції приймалися до 06 квітня 2020 року (включно) у письмовому та електронному вигляді.
Протягом зазначеного строку (з 27.03.2020 по 06.04.2020) до НКРЕКП надійшли зауваження та пропозиції до проекту Постанови за формою згідно з додатком 1 порядку, у тому числі від ТОВ «Київоблгаз Збут» та ТОВ «ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ».
Водночас від ТОВ "Одесагаз-Постачання" зауважень та пропозицій не надходило.
У зв'язку із зазначеним, на виконання вимог частини четвертої статті 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та пунктів 3.10 і 3.11 глави 3 Порядку № 866, за результатами відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» 03.06.2020 (за 3 робочі дні до проведення відкритого засідання НКРЕКП, яке відбулося 10.06.2020 та на якому було прийнято Постанову) було оприлюднено протокол відкритого обговорення проекту Оспорюваної постанови разом з таблицею узгоджених позицій до проекту постанови НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта.
Окрім цього відповідач звернув увагу, що редакція пункту 3.11 Порядку № 866, яка передбачала строк 5 робочих днів, та яка зазначена Товариством-1 та Товариством-2 як підстава позовних вимог, діяла до 03.03.2020 (день прийняття постанови НКРЕКП від 03.03.2020 № 549 «Про затвердження Змін до Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»), та на момент проведення відкритих обговорень щодо проекту, що має ознаки регуляторного акта, - постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», вже не діяла.
Таким чином НКРЕКП було розроблено, схвалено та прийнято постанову від 10.06.2020 № 1080 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже твердження Товариства-1 та Товариства-3 щодо порушення Регулятором пункту 3.11 глави 3 Порядку № 866, у частині недотримання встановлених строків на оприлюднення протоколу відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) є безпідставними.
Нацкомісія окремо повідомила, що в ході проведення відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту Постанови НКРЕКП порушено питання внесення змін до Правил постачання природного газу у частині строків на повідомлення побутового споживача про зміну ціни на природний газ.
У зв'язку із зазначеним, за результатами проведення вищезазначених заходів було вирішено доповнити пункт 28 розділу III «Правил постачання природного газу» положеннями такого змісту:
«Постачальник зобов'язаний, зокрема публікувати на власному сайті та в особистому кабінеті споживача детальну інформацію про зміну иін на природний газ за тридцять днів до введення їх у дію (крім постачальників із спеціальними обов 'язками). Зміна ціни на природний газ може здійснюватись виключно з 1 числа місяця».
При цьому, в наступному з'ясувалось, що аналогічні обов'язки постачальника природного газу мають бути відображені і у Типовому договорі, проте такі зміни до положень Типового договору не були обговорені із суб'єктами ринку природного газу в рамках проведення відкритих обговорень.
Відповідач примічає, що положеннями діючої редакції підпункту 5 пункту 6.2 розділу VI Типового договору, якими на момент прийняття Постанови № 1080, так і на сьогодні передбачено обов'язок постачальника публікувати на сайті (і в передбачених законодавством випадках в засобах масової інформації) детальну інформацію про зміну ціни на природний газ за п'ять днів до введення її у дію.
За таких обставин, з метою уникнення конфлікту положень нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, на відкритому засіданні НКРЕКП під час прийняття Постанови було запропоновано виключити із проекту постанови положення, які регулюють строки повідомлення побутового споживача про зміну ціни на природний газ, зазначивши відповідні редакційні правки.
І такими змінами права позивача 1 і 3 звужені не були, що свідчить про відсутність порушеного права.
Додатково НКРЕКП виділила, що Регулятор забезпечує онлайн-трансляцію засідань, що проводяться у формі відкритих слухань, на своєму офіційному веб-сайті.
Відтак рішення про усунення суперечностей між положеннями нормативно-правових актів з метою досягнення однозначності їх застосування було прийнято на принципах прозорості та відкритості.
Щодо доводів позивача 1 та 3 про невідповідність Постанови чинному законодавству, відповідач проінформував, що положення Постанови у повній мірі відповідають вимогам статті 14 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки передбачають обов'язок споживача здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником.
До того ж, як переконана Національна комісія, тим самим спростовуються твердження позивачів 1 та 3 про начебто «встановлення нерівних умов для постачальників» з урахуванням встановленого на території України карантину.
При цьому звільнення на час дії карантину споживачів послуг від відповідальності за несвоєчасність сплати за отримані послуги не передбачає те, що плата за відповідні послуги не нараховується взагалі, як і не передбачає те, що надані послуги не повинні бути оплачені споживачами після завершення обмежувальних заходів на території України.
Таким чином посилання ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Одесагаз-Постачання" на «накопичені борги» за період дії карантину, які набудуть статусу «безнадійного» (що є голослівним та жодним чином не підтвердженим твердженням) взагалі не має жодного відношення щодо Оскаржуваної постанови.
НКРЕКП також зробила наголос на тому, що відповідно до частини четвертої статті 633 Цивільного кодексу України підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
При цьому в умовах ринкових відносин постачальник має право на власний розсуд приймати рішення щодо можливості укладення договору зі споживачем та подальшого виконання його умов.
У зв'язку із зазначеним, абзацом третім пункту 11.1 розділу XI Типового договору (із змінами внесеними Постановою) встановлено, що постачальник може відмовити Споживачу (за умови виконання Споживачем вимог Правил постачання) в укладенні договору у зв'язку із наявною заборгованістю за поставлений природний газ перед будь-яким постачальником у минулих періодах або відсутності можливості у Постачальника постачати природний газ.
Таким чином вищезазначені положення Постанови жодним чином не суперечать нормам Цивільного кодексу України.
Відповідач також означив, що Конституційним Судом України не оцінювались та неконституційними не визнавались положення щодо повноважень Регулятора в межах здійснення державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно висновків відповідача, вимоги щодо визнання протиправними та нечинними з моменту прийняття Оскаржуваної постанови є такими, що не відповідають частині другій статті 265 КАС України оскільки нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Мотивуючи викладені у відповідних відзивах заперечення на позови Товариства-1 та Товариства-3 відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
20.08.2020 та 02.09.2020 до суду позивачем-1 подано відповіді на відзив, у яких Товариство-1, акцентуючись на викладених у позові обставинах, виловлюється про те, що наявність у НКРЕКП дискреційних повноважень щодо затвердження Постанови не повинно означати свавілля при реалізації цих повноважень, а навпаки - накладає на такий орган додатковий обов'язок щодо обґрунтування обраного ним способу дії з урахуванням критеріїв добросовісності, розсудливості, безсторонності тощо.
ТОВ "Київоблгаз Збут" впевнене у голослівності аргументів НКРЕКП, що викладені нею у відзиві, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам та не спростовують викладені в позовній заяві факти.
02 та 17 вересня 2020 року відповідачем подані для долучення до матеріалів справи заперечення на відповіді на відзив позивача-1.
За висновками НКРЕКП Постанова прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства.
Третя особа поданих до суду поясненнях зауважила на тезах про прийняття НКРЕКП Оскаржуваної постанови обґрунтовано.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зауважує таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в рішенні - Закон), Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, затв. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493, Кодексом газотранспортної системи, затв. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493, «Правилами постачання природного газу», затв. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 (по рішенню - Правила), «Порядком проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», затв. Постановою НКРЕКП 30.06.2017 № 866, «Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам», затв. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2500, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В площині питань процедури адміністративного оскарження Рішення за означеним спором суд констатує, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В рамках визначеного в частині другій статті 19 Конституції України критерію, а саме: «На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», суд вказує, що за своєю сутністю цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це «комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв'язок права і влади, права і держави»; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» має значення, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - «похідні повноваження».
«У спосіб» значить, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Поряд з цим суд виокремлює, що за ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.
Відповідно до приписів Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Основними принципами діяльності Регулятора є: 1) законність; 2) самостійність і незалежність у межах, визначених законом; 3) компетентність; 4) ефективність; 5) справедливість; 6) прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; 7) адресність регулювання; 8) неупередженість та об'єктивність під час прийняття рішень; 9) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; 10) недопущення дискримінації; 11) відповідальність за прийняті рішення.
Рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.
Засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу.
Регулятор на своїх засіданнях: 1) розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; 2) розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції; 4) затверджує щорічний звіт Регулятора; 5) затверджує регламент Регулятора; 6) розглядає справи про адміністративні правопорушення; 7) розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суміжних ринків.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п'яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід'ємна частина протоколу.
Регулятор забезпечує онлайн-трансляцію засідань, що проводяться у формі відкритих слухань, на своєму офіційному веб-сайті. Зберігання записів таких трансляцій та вільний доступ до них на офіційному веб-сайті забезпечується Регулятором протягом не менше одного року з дня проведення засідання.
Рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.
Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Зважаючи на наведені нормативні приписи Закону, варто зауважити, що Національна комісія, як постійно діючий центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, яка здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, наділена повноваженнями з розгляду і схвалення, на своїх засіданнях, в межах своїх повноважень проектів актів законодавства, пропозицій стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, та прийняття нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції, у тому числі рішень, що мають ознаки регуляторних актів.
Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Таким чином прийняте відповідачем Рішення має відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже для встановлення обставин протиправності оспорюваного рішення необхідним є перевірка судом прийнятої Регулятором Постанови на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Поряд з наведеним суд відмічає, що за ч. 1 ст. 15 Закону, підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
Таким чином у порядку, визначеному Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» здійснюється підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Частинами другою-п'ятою статті 15 Закону встановлено, що кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб.
Повідомлення про оприлюднення проекту рішення повинно містити: 1) стислий виклад змісту проекту рішення; 2) поштову та електронну адресу, на які можуть надсилатися зауваження та пропозиції; 3) інформацію про спосіб оприлюднення проекту рішення та відповідного аналізу впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект рішення та аналіз його впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений Регулятором); 4) інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб; 5) інформацію про спосіб надання органами державної влади, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями та іншими заінтересованими особами зауважень та пропозицій.
Оприлюднення проекту рішення Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту.
Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проектів рішень, встановлюється Регулятором і не може становити менше 10 днів та більше трьох місяців з дня оприлюднення відповідних проектів рішень. Обчислення такого строку розпочинається з дня оприлюднення відповідних проектів рішень.
Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов'язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об'єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.
У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.
Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, їх об'єднання, інші заінтересовані особи мають право подавати до Регулятора пропозиції про необхідність підготовки проектів рішень Регулятора, а також про необхідність їх перегляду. Регулятор протягом 30 днів з дати отримання пропозицій повідомляє про результати їх розгляду.
Проекти рішень Регулятора з питань встановлення цін (тарифів), крім проектів рішень про встановлення "зеленого" тарифу", затвердження інвестиційних програм, якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів), затвердження інвестиційних програм надані Регулятору законом, підлягають відкритому обговоренню (ст. 16 Закону).
Поряд із цим суд вказує, що «Порядок проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає процедуру організації та проведення відкритого обговорення проектів рішень з питань встановлення цін (тарифів), крім проектів рішень про встановлення «зеленого» тарифу, схвалення/затвердження інвестиційних програм/інвестиційної складової/планів розвитку, розгляду зауважень та пропозицій до проектів рішень, що мають ознаки регуляторних актів, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), та, у разі необхідності, з інших питань, що належать до компетенції НКРЕКП, та поширюється на суб'єктів господарювання, державне регулювання діяльності яких здійснюється НКРЕКП, та суб'єктів господарювання, які мають намір отримати ліцензії на право провадження господарської діяльності у сферах, державне регулювання яких здійснюється НКРЕКП (далі - ліцензіати).
НКРЕКП проводить відкриті обговорення проектів рішень з питань встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційних програм/інвестиційної складової/планів розвитку/змін до них, розгляд зауважень та пропозицій до проектів рішень, що мають ознаки регуляторних актів, та проектів рішень з інших питань, у прозорий та недискримінаційний спосіб з метою досягнення балансу інтересів споживачів, ліцензіатів і держави, забезпечення безперешкодного доступу споживачів, замовників, ліцензіатів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інших заінтересованих осіб до інформації та їх обізнаності на засадах гласності, відкритості, добровільності та свободи висловлювань.
Пунктами 3.1.-3.12. Порядку регулюється питання розгляду зауважень та пропозицій до проектів рішень, що мають ознаки регуляторних актів.
Підготовка проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", та відповідно до Регламенту НКРЕКП.
У разі отримання зауважень та пропозицій до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, їх розгляд проводиться після закінчення строку подання зауважень та пропозицій та їх оприлюднення.
Зауваження та пропозиції до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, подаються у письмовому та/або електронному вигляді у форматах doс, docx за формою згідно з додатком 1.
Після опрацювання зауважень та пропозицій до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, розробник за погодженням з Головою або членом НКРЕКП відповідно до розподілу обов'язків надає до Управління інформації та комунікації НКРЕКП для розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП у мережі Інтернет:
зауваження та пропозиції до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, та попередню позицію НКРЕКП у формі таблиці згідно з додатком 2;
копії листів, які містять зауваження та пропозиції, надані органами державної влади, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями та іншими заінтересованими особами (інформація про осіб надається із урахуванням положень Закону України "Про захист персональних даних").
Указані матеріали надаються розробником одним файлом у форматі zip, rar (таблиця зауважень та пропозицій у текстовому форматі doc, docx та копії листів одним файлом у форматі pdf) не пізніше ніж за 3 робочі дні до проведення відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) та в той же день Управлінням інформації та комунікації НКРЕКП розміщуються на офіційному веб-сайті НКРЕКП у мережі Інтернет.
На відкритому обговоренні (розгляді зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, обговорюються зауваження та пропозиції, надані до проекту рішення у письмовому та/або електронному вигляді у встановлений строк та наведені в таблиці, їх обґрунтування, а також пропозиції НКРЕКП та інших учасників щодо їх можливого врахування.
Результати відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП оформлюються протоколом, у якому зазначаються дата проведення відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій), прізвище та ініціали, посада та місце роботи учасників відкритого обговорення та розгляду зауважень та пропозицій, назва проекту рішення НКРЕКП, що підлягає відкритому обговоренню.
Додатком до нього є таблиця (додаток 3), в якій зазначаються зауваження та пропозиції, що враховуються та не враховуються, редакція спірної частини проекту рішення/частини проекту рішення, до якої висловлено зауваження (пропозиції) та мотиви їх відхилення/спосіб врахування.
Розробник подає протокол відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП та таблицю, в якій зазначаються зауваження та пропозиції, що враховуються та не враховуються, в електронному вигляді у форматі pdf до Управління інформації та комунікації для оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП у мережі Інтернет не пізніше 3 робочих днів до прийняття НКРЕКП рішення, що має ознаки регуляторного акта.
Після оприлюднення протоколу відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП та таблиці, в якій зазначаються зауваження та пропозиції, що враховуються та не враховуються, до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, можуть бути внесені виключно редакційні правки.
У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін НКРЕКП може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.
Додатково суд примічає, що Законом України «Про ринок природного газу» визначаються правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
В статті 1 наведені терміни, які вживаються в Законі України «Про ринок природного газу» в такому значенні, зокрема: регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципами: 1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; 2) вільної торгівлі природним газом та рівності суб'єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; 3) вільного вибору постачальника природного газу; 4) рівності прав на ввезення та вивезення природного газу на/з території України; 5) невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; 6) забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG; 7) недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб'єктів ринку природного газу, у тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання державної форми власності; 8) додержання встановлених технічних норм та стандартів безпеки; 9) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів; 10) відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів (ст. 3).
До компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема: затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG; затвердження правил постачання природного газу; моніторинг рівня та ефективності відкриття ринку природного газу і конкуренції на оптовому та роздрібному ринках природного газу, у тому числі цін на газових біржах, цін для побутових споживачів (включаючи статистику застосування умов про передоплату), статистики зміни постачальника, статистики відключень, рівня цін та якості робіт з технічного обслуговування, скарг побутових споживачів, а також будь-яких практик, що призводять до спотворення або обмеження конкуренції на ринку природного газу (ст. 4).
Поряд з правовим регулюванням питань принципів функціонування ринку природного газу та реалізації державної політики на ринку природного газу, вказаним нормативно-правовим актом врегульовано питання організаційно-правових засад функціонування ринку природного газу, який включає в себе постачання природного газу.
Так ст.ст. 12-14 гл. 2 розд. ІІІ Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
Договір постачання повинен містити такі істотні умови: 1) обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника; 2) обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі; 3) обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними; 4) обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації; 5) обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником; 6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Споживач має право, зокрема, на: 1) вільний вибір постачальника; 2) безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону; 3) отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником; 4) отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів; 5) безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу; 6) дострокове розірвання договору постачання, якщо постачальник повідомив споживача про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання та нові умови постачання виявилися для нього неприйнятними.
Споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
Захист прав споживачів природного газу - фізичних осіб регулюється цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими нормативно-правовими актами.
Усім споживачам гарантується право вибору постачальника.
Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв'язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів).
Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.
За умови виконання споживачем своїх зобов'язань за договором постачання:
1) зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника, за умови дотримання правил зміни постачальника, у тому числі обов'язку щодо здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником;
2) до припинення договору постачання діючий постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору.
Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки у виконанні договору постачання з новим постачальником.
Регулятор здійснює регулярний моніторинг стану додержання положень цієї статті.
З вказаних норм Закону України «Про ринок природного газу» випливає про повноваження Регулятора із затвердження типового договору, на підставі якого здійснюється постачання природного газу побутовим споживачам, а також «Правил постачання природного газу».
Водночас права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Договір постачання повинен містити істотні умови щодо, зокрема, обов'язку постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними.
При цьому споживач має право на вільний вибір постачальника, та на безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону.
Споживачу також гарантується право вибору постачальника.
Разом з тим до припинення договору постачання діючий постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору.
Приписами статті на Регулятора покладено обов'язок щодо здійснення регулярного моніторингу стану додержання положень статті 14 Закону України «Про ринок природного газу».
Також суд визначає, що на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розроблені та постановою комісії від 30.09.2015 № 2496 затверджені «Правила постачання природного газу», які регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
В силу нормативних положень «Правил постачання природного газу» Регулятор проводить постійний моніторинг та аналіз ситуації на ринку природного газу відповідно до положень Закону України "Про ринок природного газу".
Розділ ІV «Правил постачання природного газу» присвячується питанням порядку зміни постачальника природного газу споживачами, у тому числі побутовими споживачами.
Кожен споживач (у тому числі побутовий споживач) має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами.
Зміні постачальника має передувати укладання договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді, а також відсутність у споживача простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником.
Постачальникам забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв'язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів).
Кожен споживач, який має намір змінити постачальника, повинен виконати свої зобов'язання по розрахунках за природний газ перед діючим постачальником (або укласти з ним графік реструктуризації заборгованості за природний газ, якого має дотримуватись) та підписати з ним угоду про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу з дати, з якої постачання природного газу буде здійснювати новий постачальник, відповідно до пункту 5 цього розділу.
Повідомлення споживачем діючого постачальника про намір змінити постачальника є пропозицією про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді і повинно містити дату розірвання (призупинення) чинного договору постачання природного газу, яка визначається останнім календарним днем перед датою, з якої договір постачання природного газу з новим постачальником набере чинності. З метою забезпечення безперебійного постачання природного газу діючий постачальник поставляє природний газ споживачу до останнього дня терміну дії існуючого договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, узгоджених у ньому, а договір постачання природного газу, укладений з новим постачальником, набирає чинності наступного дня після розірвання (призупинення) договору з діючим постачальником, але за умови, що у споживача не буде простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником.
Якщо на початок періоду фактичного постачання природного газу новим постачальником чи протягом цього періоду у споживача виникне прострочена заборгованість за поставлений природний газ перед попереднім постачальником (через розбіжності між плановим і фактичним споживанням, настання терміну остаточного розрахунку після початку постачання газу новим постачальником тощо), або споживач не буде дотримуватись узгодженого графіка погашення заборгованості із попереднім постачальником, останній має право повідомити про це Оператора ГТС та здійснити заходи, передбачені цими Правилами, щодо припинення постачання природного газу споживачу-боржнику, у тому числі через Оператора ГРМ.
Фактичне постачання природного газу новим постачальником може починатись виключно з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу» щодо зміни постачальника протягом періоду, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачем (чи за дорученням споживача його постачальником) зміни постачальника.
Як свідчать матеріали справи, 25.03.2020 відбулося засідання Національної комісії, на якому ухвалено, серед іншого, схвалити та оприлюднити на офіційному вебсайті НКРЕКП з метою одержання зауважень і пропозицій проєкт рішення, що має ознаки регуляторного акта, - постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» (п. 8) (адреса посилання: http://www.nerc.gov.ua/web/printable.php?news=10049&lang=UA).
27.03.2020 на офіційному веб-сайті НКРЕКП розміщено повідомлення про оприлюднення проекту Постанови (адреса посилання: http://www.nerc.gov.ua/?news=10061).
У повідомленні зазначається, що:
«Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оприлюднює проєкт постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», що має ознаки регуляторного акта (проєкт постанови).
Проєктом постанови пропонується внести Зміни до Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Метою прийняття проєкту постанови є удосконалення положень вищезазначених нормативно-правових актів, у частині спрощення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, вдосконалення процедури зміни постачальника природного газу.
Так, запропонованим проєктом постанови передбачається, що для зміни постачальника природного газу побутовому споживачу необхідно буде направити заяву-приєднання до умов договору новому постачальнику, який буде здійснювати всі необхідні заходи, визначені положеннями чинного законодавства, для забезпечення зміни постачальника. Водночас участь або надання підтвердження з боку діючого постачальника природного газу в процесі зміни постачальника побутовим споживачем не потребується.
Крім цього, положення проєкту направлені на удосконалення механізмів зміни постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, що повинно зменшити час та витрати, необхідні для завершення зазначеної процедури.
Таким чином, проєкт постанови спрямований на полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу.
Впровадження запропонованих змін сприятиме розвитку конкуренції між постачальниками природного газу, а відтак стимулюватиме їх до покращення якості обслуговування побутових споживачів.
Проєкт постанови НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, разом з аналізом його впливу, обґрунтуванням та порівняльною таблицею оприлюднені з метою отримання зауважень та пропозицій шляхом розміщення на офіційному вебсайті НКРЕКП в мережі Інтернет http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/Proekty/2020/pr_78/pr_78-2020.zip.
Зауваження та пропозиції слід надсилати на адресу: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19; e-mail: mkrtchian@nerc.gov.ua.
Зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб приймаються до 06 квітня 2020 року включно.
Зауваження та пропозиції до проєкту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, слід надсилати у письмовому та електронному вигляді у форматах doc, docx за формою згідно з додатком 1 Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.06.2017 № 866».
В обґрунтування до питання про схвалення проєкту постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» (щодо внесення змін до Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам) відзначено, що:
«Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого, зокрема, на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» (далі - Закон).
Згідно з положеннями частини третьої статті 4 Закону до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема затвердження кодексів газотранспортних систем та кодексу газорозподільних систем.
Крім цього, положеннями статті 12 Закону визначено, що постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
Законом гарантується усім споживачам право вибору постачальника, а також забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв'язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів). Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.
Порядок зміни постачальника природного газу споживачами, у тому числі побутовими споживачами, встановлено розділом IV Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила).
Відповідно до положень пункту 2 розділу ІV Правил, кожен споживач (у тому числі побутовий споживач) має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами.
Зміні постачальника має передувати укладання договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді, а також відсутність у споживача простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником.
За умов виконання вищезазначених умов зміна постачальника має бути завершена впродовж періоду часу, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачами зміни постачальника.
Разом з цим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП), для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти та ініціює внесення змін до нього.
Варто зазначити, що за результатами аналізу практичних аспектів застосування нормативно-правових актів, Регулятором були виявлені деякі питання, які потребують удосконалення, з метою забезпечення дієвості та прозорості механізмів регулювання ринку природного газу та спрощення процедури зміни постачальника побутовими споживачами.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями статті 17 Закону про НКРЕКП, з метою удосконалення положень нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на ринку природного газу, та спрощення процедури зміни постачальника побутовими споживачами, Департаментом із регулювання відносин у нафтогазовій сфері було розроблено проект постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» (далі - Проект постанови).
Зазначеним Проектом постанови пропонується внести Зміни до Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Так, запропонованим Проектом постанови передбачається, що для зміни постачальника природного газу побутовому споживачу необхідно буде направити новому постачальнику заяву-приєднання до умов договору, який буде здійснювати всі необхідні заходи, визначені положеннями чинного законодавства, для забезпечення зміни постачальника. Водночас участь або надання підтвердження з боку діючого постачальника природного газу в процесі зміни постачальника побутовим споживачем не потребується.
Крім цього, вищезазначені заходи удосконалюють механізми зміни постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, що повинно зменшити час та витрати, необхідні для завершення зазначеної процедури.
Таким чином, Проект постанови спрямований на полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу.
Варто зазначити, що прийняття і впровадження запропонованих змін сприятиме розвитку конкуренції між постачальниками природного газу, а відтак стимулюватиме їх до покращення якості обслуговування побутових споживачів.
Цей Проект постанови має ознаки регуляторного акта.
З огляду на зазначене, Департамент із регулювання відносин у нафтогазовій сфері пропонує:
1. Схвалити проект постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем».
2. На виконання положень статті 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» оприлюднити проєкт постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» на офіційному вебсайті НКРЕКП www.nerc.gov.ua з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших зацікавлених осіб».
Обґрунтування створені за підписом директора Департаменту із регулювання відносин у нафтогазовій сфері Рябуха Т.
Згідно аналізу впливу проекту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», що має ознаки регуляторного акта видно, що:
«І. Визначення проблеми
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого, зокрема, на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» (далі - Закон).
Згідно з положеннями частини третьої статті 4 Закону до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема затвердження кодексів газотранспортних систем та кодексу газорозподільних систем.
Крім цього, положеннями статті 12 Закону визначено, що постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
Законом гарантується усім споживачам право вибору постачальника, а також забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв'язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів). Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.
Порядок зміни постачальника природного газу споживачами, у тому числі побутовими споживачами, встановлено розділом IV Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила).
Відповідно до положень пункту 2 розділу ІV Правил, кожен споживач (у тому числі побутовий споживач) має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами.
Зміні постачальника має передувати укладання договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді, а також відсутність у споживача простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником.
За умов виконання вищезазначених умов зміна постачальника має бути завершена впродовж періоду часу, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачами зміни постачальника.
Разом з цим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП), для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти та ініціює внесення змін до нього.
Варто зазначити, що за результатами аналізу практичних аспектів застосування нормативно-правових актів, Регулятором були виявлені деякі питання, які потребують удосконалення, з метою забезпечення дієвості та прозорості механізмів регулювання ринку природного газу та спрощення процедури зміни постачальника побутовими споживачами.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями статті 17 Закону про НКРЕКП, з метою удосконалення положень нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на ринку природного газу, та спрощення процедури зміни постачальника побутовими споживачами, НКРЕКП було розроблено проект постанови «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» (далі - Проект постанови).
Зазначеним Проектом постанови пропонується внести зміни до Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Так, запропонованим Проектом постанови передбачається, що для зміни постачальника природного газу побутовому споживачу необхідно буде направити новому постачальнику заяву-приєднання до умов договору, який буде здійснювати всі необхідні заходи, визначені положеннями чинного законодавства, для забезпечення зміни постачальника. Водночас участь або надання підтвердження з боку діючого постачальника природного газу в процесі зміни постачальника побутовим споживачем не потребується.
Крім цього, вищезазначені заходи удосконалюють механізми зміни постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, що повинно зменшити час та витрати, необхідні для завершення зазначеної процедури.
Таким чином, Проект постанови спрямований на полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу.
Варто зазначити, що прийняття і впровадження запропонованих змін сприятиме розвитку конкуренції між постачальниками природного газу, а відтак стимулюватиме їх до покращення якості обслуговування побутових споживачів.
Основні групи (підгрупи), на які проблема справляє вплив:
Групи (підгрупи)ТакНі
ГромадяниТак
Держава Ні
Суб'єкти господарюванняТак
ІІ. Цілі державного регулювання
Метою прийняття Проекту постанови є удосконалення положень Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, у частині полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу.
Впровадження запропонованих змін сприятиме розвитку конкуренції між постачальниками природного газу, а відтак стимулюватиме їх до покращення якості обслуговування побутових споживачів.
ІІІ. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей
1. Визначення альтернативних способів
Вид альтернативиОпис альтернативи
Альтернатива 1 Збереження чинного регулюванняНе приймати зазначене регулювання
Альтернатива 2 Прийняття нового регуляторного актаЦілі будуть досягнуті, проте, прийняття нового регуляторного акта є недоцільним, оскільки більшість норм залишаються незмінними.
Альтернатива 3 Внесення змін до чинних регуляторних актівВнесення змін до Кодексу ГРМ, Кодексу ГТС, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам у частині полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу.
2. Оцінка вибраних альтернативних способів досягнення цілей
1) Оцінка впливу на сферу інтересів держави:
Вид альтернативиВигодиВитрати
Альтернатива 1 Збереження чинного регулюванняВідсутніВідсутні
Альтернатива 2 Прийняття нового регуляторного актаВідсутні Відсутні
Альтернатива 3 Внесення змін до чинних регуляторних актівВідсутніВідсутні
2) Оцінка впливу на сферу інтересів громадян:
Вид альтернативиВигодиВитрати
Альтернатива 1 Збереження чинного регулюванняВідсутнінедосконале визначення окремих процедурних моментів під час вибору та зміни постачальника природного газу;
Альтернатива 2 Прийняття нового регуляторного актаВідсутні неефективне використання людських ресурсів та витрати часу на розроблення та прийняття нового регуляторного акта; збільшення кількості нормативно-правових актів з одного питання, що ускладнить його пошук та розуміння суб'єктами ринку природного газу;
Альтернатива 3 Внесення змін до чинних регуляторних актівЧітке, зрозуміле та однозначне визначення взаємовідносин побутових споживачів - постачальників природного газу; доступність та логічність у пошуку інформації; додатковий захист прав побутових споживачів природного газу; полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу.Відсутні
3) Оцінка впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання:
Вид альтернативиВигодиВитрати
Альтернатива 1 Збереження чинного регулюванняВідсутніНедосконале визначення окремих процедурних моментів під час вибору та зміни постачальника природного газу.
Альтернатива 2 Прийняття нового регуляторного актаВідсутні Неефективне використання людських ресурсів та витрати часу на розроблення та прийняття нового регуляторного акта; збільшення кількості нормативно-правових актів з одного питання, що ускладнить його пошук та розуміння суб'єктами ринку природного газу.
Альтернатива 3 Внесення змін до чинних регуляторних актівЧітке, зрозуміле та однозначне визначення взаємовідносин побутових споживачів - постачальників природного газу; доступність та логічність у пошуку інформації; додатковий захист прав побутових споживачів природного газу; удосконаленість механізмів зміни постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, що повинно зменшити час та витрати, необхідні новому та діючому постачальнику для завершення процедури зміни постачальника природного газу. Відсутні
IV. Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей
Рейтинг результативності (досягнення цілей під час вирішення проблеми)Бал результативності (за чотирибальною системою оцінки)Коментарі щодо присвоєння відповідного бала
Альтернатива 1 Збереження чинного регулювання1Не забезпечує досягнення поставленої мети.
Альтернатива 2 Прийняття нового регуляторного акта2Мета досягається, проте із суттєвим недоліком: неефективне використання людських ресурсів та витрати часу на розроблення та прийняття нового регуляторного акта.
Альтернатива 3 (обрана альтернатива) Внесення змін до чинних регуляторних актів4Дозволяє вирішити проблему найбільш ефективним та найменш затратним способом.
Рейтинг результативностіВигоди (підсумок)Витрати (підсумок)Обґрунтування відповідного місця альтернативи у рейтингу
Альтернатива 1 Збереження чинного регулюванняВідсутніВідсутніРеалізація альтернативи 1: Не дозволяє вирішити поставлену задачу
Альтернатива 2 Прийняття нового регуляторного актаВідсутніВідсутніРеалізація альтернативи 2: Дозволяє вирішити поставлену задачу, проте із суттєвим недоліком, неефективним використанням людських ресурсів та витратами часу на розроблення та прийняття нового регуляторного акта.
Альтернатива 3 (обрана альтернатива) Внесення змін до чинних регуляторних актівЗабезпечення впорядкування взаємовідносин побутовий споживач - постачальника природного газу, у частині полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу та уникнення суперечностей в регулюванні відносин на ринку природного газу; удосконалення механізмів зміни постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, що повинно зменшити час та витрати, необхідні новому та діючому постачальнику для завершення процедури зміни постачальника природного газу.ВідсутніРеалізація альтернативи 3: Проєкт постанови дозволить досягнути задекларовані цілі повною мірою, вирішити проблему найефективнішим способом та встановить зрозуміле загальне регулювання, не примножуючи кількості нормативно-правових актів з одного питання.
Рейтинг результативності (досягнення цілей під час вирішення проблеми)Аргументи щодо переваги обраної альтернативи/причини відмови від альтернативиОцінка ризику зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта
Альтернатива 1 Збереження чинного регулюванняНе вирішує поставлену задачуВідсутній
Альтернатива 2 Прийняття нового регуляторного актаЗабезпечує досягнення цілей державного регулювання. Проте створює незручності для суб'єктів газового ринку при пошуку інформації, примножуючи кількість нормативно-правових актів з одного питанняВідсутній
Альтернатива 3 (обрана альтернатива) Внесення зміни до чинного регуляторного актаЗабезпечує досягнення цілей державного регулювання. Дозволяє вирішити проблему найбільш ефективним способомВідсутній
V. Механізм та заходи, які забезпечують розв'язання визначеної проблеми
Для досягнення поставленої мети пропонується прийняти постанову НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», яка забезпечить оптимізацію нормативно-правової бази, що регулює діяльність на ринку природного газу, шляхом удосконалення положень Кодексу ГРМ, Кодексу ГТС, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, у частині полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу та уникнення суперечностей в регулюванні відносин на ринку природного газу та удосконалення механізмів зміни постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, що повинно зменшити час та витрати, необхідні для завершення зазначеної процедури.
VI. Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта
Строк дії акта необмежений. Він може бути змінений у разі внесення відповідних змін до законодавства.
VII. Визначення показників результативності дії регуляторного акта
Після набрання чинності постановою НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» її результативність визначатиметься такими показниками:
1) розміром надходжень до Державного та/або місцевих бюджетів України - реалізація проєкту регуляторного акта не потребує витрат із Державного бюджету України, надходження до Державного бюджету України у зв'язку з прийняттям регуляторного акта не передбачаються;
2) кількістю суб'єктів господарювання та громадян, на яких поширюватиметься дія акта.
Дія акта поширюватиметься на суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з постачання природного газу та побутових споживачів природного газу;
3) рівнем поінформованості суб'єктів господарювання з основних положень акта - середній.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» проєкт постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», що має ознаки регуляторного акта, аналіз впливу та повідомлення про оприлюднення розміщено на офіційному вебсайті НКРЕКП в мережі Інтернет www.nerc.gov.ua. НКРЕКП у межах компетенції надає необхідні роз'яснення щодо норм проєкту регуляторного акта і надаватиме роз'яснення щодо застосування акта після його прийняття.
VIII. Очікувані результати прийняття регуляторного акта
Прийняття постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» дозволить врегулювати питання взаємовідносин побутових споживачів та постачальників природного газу, у частині полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу; удосконалити механізми зміни постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, що повинно зменшити час та витрати, необхідні для завершення зазначеної процедури; сприятиме розвитку конкуренції між постачальниками природного газу, а відтак стимулюватиме їх до покращення якості обслуговування побутових споживачів.
При цьому, прийняття і впровадження змін, запропонованих вищезазначеною постановою сприятиме розвитку конкуренції між постачальниками природного газу, а відтак стимулюватиме їх до покращення якості обслуговування побутових споживачів».
Аналіз впливу підписано Головою НКРЕКП Тарасюком В.
Матеріали справи свідчать про надання ТОВ "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ" та ТОВ «КИЇВОЛГАЗ ЗБУТ» на адресу Регулятора зауважень та пропозицій (вих. № 887007.2-Сл-3900-0320, вих. № 417-Сл-3956-0420).
Відповідно до зауважень та пропозицій позивача-1:
«По-перше, лібералізація ринку постачання природного газу побутовим споживачам одночасно в умовах відсутності дієвого механізму та постачальника «останньої надії» (гарантованого постачальника) і відміни механізму ПСО з 01.05.2020 ставить під загрозу право побутового споживача на безперервне отримання природного газу (при дотриманні умов договору постачання) та призведе до чергового колапсу розрахунків учасників ринку у вигляді мільярдних боргових зобов'язань по небалансах Операторів ГРМ перед ОГТСУ.
По-друге, «Модератором» /дата-хабом між споживачем, діючим постачальником та потенційним новим постачальником завжди має виступати Оператор ГРМ тому що- - це відповідає європейській моделі - Оператор ГРМ має зафіксувати показання лічильника / оо єми споживання для коректного і справедливого визначення обсягів між двома постачальниками - розрахунки з постачальниками за спожитий природний газ проводяться на підставі даних, визначених споживачем та Оператором ГРМ - припинення / відновлення розподілу здійснює Оператор ГРМ - у разі відсутності у споживача постачальника / відсутності технічної можливості провести відключення, об'єми споживання такого споживача відносяться на Оператора ГРМ.
По-третє, виключення строків розрахунків та обов'язку споживача щодо погашення заборгованості несе наступні ризики: - постачальники, з метою виконання обов'язків ліцензіата щодо розрахунків з учасниками ринку, безперервно проводять роботу по досудовому стягненню заборгованості. Однак, на виконання Законів України від 17.03.2020 р. №530-ІХ та №533-ІХ щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в частині заборони припинення газопостачання на період карантину, рекомендацій НКРЕКП та Мінекоенерго, така робота призупинена на 3 місяці - втручання в договірні відносини та розрахунки за газ, у т.ч. зміна черговості погашення простроченої заборгованості - поява можливості у недобросовісного споживача постійно змінювати постачальника і при цьому не оплачувати газ вчасно - однією з головних проблем щодо постачання природного газу побутовим споживачам в умовах відміни ПСО та державного регулювання ціноутворення стане саме платіжна дисципліна населення.
По-четверте, запропонована процедура обмеження / припинення розподілу природного газу: - призведе до постійного грубого порушення прав побутових споживачів, оскільки заборгованість, за яку постачальник доручає відключити, може виявитись такою, що сформована на підставі планових об'ємів, що звіряються Оператором ГРМ один раз на 6 місяців. Крім того, споживач не в змозі отримати від Оператора ГРМ необхідну інформацію щодо постачальника, який ініціював відключення, боргу та періоду його виникнення - не враховує добову технічну здатність Оператора ГРМ на проведення таких робіт, у т.ч. відсутність технічної можливості провести індивідуальне відключення в багатоповерхівках. Так, середньомісячна кількість побутових споживачів - боржників, які мають прострочену заборгованість за спожитий газ, становить близько 25% або 2,8 млн. домогосподарств - не передбачає процедуру відновлення розподілу після погашення боргів - проект змін потребує змін, не передбачених проектом, в частині інформаційного обміну між Оператором ГРМ та ОГТСУ за допомогою ІП - функціонування запропонованих змін потребує суттєвих доробок ІП ОГТСУ, у т.ч. в частині процедури відкликання доручення на відключення у разі погашення заборгованості та дій Оператора ГРМ у разі отримання доручення від двох постачальників одночасно (попередній постачальник - у разі проведення остаточного розрахунку, діючий постачальник - за прострочену заборгованість).
По-п'яте, критично оцінюючи короткі строки, відведені на впровадження нової моделі зміни постачальника газу населенням, пропонуємо їх реалізацію розділити на два етапи: - перехідний (тестовий) період: зміна постачальника відбувається з першої доби газового місяця, але не більше ніж протягом двадцять однієї газової доби з дня реєстрації заяви-приєднання споживача до договору постачання природного газу новим постачальником - другий етап: можливість змінювати постачальника протягом двадцять однієї газової доби з дня реєстрації заяви-приєднання споживача до договору постачання природного газу новим постачальником.
По-шосте, споживач одночасно зі зверненням до нового постачальника із заявою-приєднання обов'язково має повідомити діючого про свій намір змінити постачальника, так як це має тягнути за собою розірвання договору постачання заявочним способом та, в умовах відміни ПСО, суттєво впливає на формування ринкової ціни постачальниками газу, до складу якої включається витрати на замовлення потужності, фінансове забезпечення номінованих обсягів та закупівлю природного газу тощо.
По-сьоме, неузгодженість запропонованих змін деяким чинним нормативно-правовим документам».
У поданих зауваженнях та пропозиціях позивач-2 висловився щодо 11-ти позицій проекту Постанови.
06.05.2020 вказані зауваження та пропозиції оприлюднені Нацкомісією на її офіційному веб-сайті (адреса посилання: http://www.nerc.gov.ua/?news=10183).
13.05.2020 відбулося відкрите обговорення зауважень та пропозицій, наданих до проекту Рішення, за результатами якого складено протокол від 13.05.2020 № 70-П отриманих пропозицій та зауважень до цього проекту, а також таблицю узгоджених пропозицій до проекту Постанови НКРЕКП (http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/Proekty/2020/pr_78/protokol_vidkr-obgovorennia_pr_78-2020.pdf).
03.06.2020, тобто не пізніше 3 робочих днів до дати прийняття НКРЕКП Спірної постанови, протокол відкритого обговорення та таблицю узгоджених позицій опубліковано на офіційному сайті Нацкомісії (адреса посилання: http://www.nerc.gov.ua/web/printable.php?news=10235&lang=UA).
Згідно відомостей протоколу вирішено:
«Відкриті обговорення Проекту постанови, проведені на засадах гласності та відкритості, та вважати такими, що відбулися.
Оприлюднити протокол відкритого обговорення проекту рішення, що має ознаки регуляторного акта, - постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», разом із таблицею узгоджених позицій до вищезазначеного Проекту постанови» (адреса посилання: http://www.nerc.gov.ua/?id=50458).
10.06.2020 Нацкомісією на її черговому засіданні прийнято постанову № 1080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП та внесення змін до Кодексу газорозподільних систем" (адреса посилання: http://www.nerc.gov.ua/?id=52006).
За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги опублікування проекту Постанови за 5 днів до моменту її прийняття НКРЕКП, беручи до уваги надані Регулятору повноваження з розгляду і схвалення в межах своїх повноважень проектів актів законодавства, пропозицій стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, а також прийняття нормативно-правових акти з питань, що належать до його компетенції, у тому числі рішень, що мають ознаки регуляторних актів, з урахуванням прийняття Національною комісією Постанови в розрізі питань: регулювання взаємовідносин побутових споживачів та постачальників природного газу, у частині полегшення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником та, як наслідок, спрощення процедури зміни постачальника природного газу; удосконалення механізмів зміни постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, із зменшенням часу та витрат, необхідних для завершення окресленої процедури, що, в цілому, свідчить про дотримання Нацкомісією процедури та порядку прийняття Постанови, невмотивованими, за висновками суду, є твердження позивачів, за викладених останніми у позовах підстав, щодо протиправності Спірної постанови в рамках відповідних процедурних питань її прийняття.
Окремо, в межах питання порядку проведення відкритого обговорення проекту Постанови, слід зазначити, що в силу п.п. 3.11., 3.12 «Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг після оприлюднення протоколу відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП та таблиці, в якій зазначаються зауваження та пропозиції, що враховуються та не враховуються, до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, можуть бути внесені виключно редакційні правки.
У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін НКРЕКП може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.
В контексті викладеного, суд вважає за необхідне наголосити, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На переконання суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правових наслідків допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Суд, зокрема, дійшов висновку, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.
Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Суд приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.
Аналогічна правова позиція в питаннях «процедури прийняття акта» викладена Верховним Судом у постановах: від 25 червня 2020 року (справа № 826/2470/17) та від 31 травня 2021 року (справа № 440/3010/19).
Тому, суд зазначає, що викладення НКРЕКП за Постановою «Змін до Правил постачання природного газу», а саме: «Пункт 28: після абзацу четвертого доповнити новим абзацом п'ятим такого змісту: «публікувати на власному сайті та в особистому кабінеті споживача детальну інформацію про зміну цін на природний газ (крім постачальників із спеціальними обов'язками). Зміна ціни на природний газ може здійснюватися виключно з 01 числа місяця;», тобто з правками щодо редакції згідно протоколу відкритого обговорення проекту Постанови за змістом, зокрема: «Публікувати на власному сайті та в особистому кабінеті споживача детальну інформацію про зміну цін на природний газ за тридцять днів до введення їх у дію (крім постачальників із спеціальними обов'язками). Зміна ціни на природний газ може здійснюватись виключно з 1 числа місяця;», не вплинуло, на думку суду, на законність прийнятого Рішення відповідачем.
Щодо доводів позивачів про те, що в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ передбачено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі; а тому у разі запровадження встановленої Постановою спрощеної процедури зміни постачальника природного газу, накопичені борги за період дії карантину (з 12.03.2020 по 31.07.2020) набудуть статус «безнадійного» для діючого постачальника, то судом відхиляються такі аргументи як необґрунтовані, позаяк відповідні заборони не обмежують НКРЕКП в реалізації наданих їй повноважень в аспекті питань удосконалення положень Кодексу газотранспортної системи, Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, у частині спрощення умов укладення договору постачання природного газу між побутовим споживачем і новим постачальником.
В частині оцінки аргументів Товариств про суперечність та невідповідність прийнятих Постановою змін діючим законодавчим нормам, а відтак неможливості їх врахування та застосування, суд відзначає, що з норм Закону України «Про ринок природного газу» випливає про право споживача на вільний вибір постачальника, та безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону.
Право споживача на вибір постачальника, гарантується з його правом на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання для споживача є неприйнятними.
При цьому діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.
Водночас, кожний споживач, який має намір змінити постачальника, повинен виконати свої зобов'язання по розрахунках за природний газ перед діючим постачальником (або укласти з ним графік реструктуризації заборгованості за природний газ, якого має дотримуватись).
Подібні за змістом положення передбачені в «Правилах постачання природного газу».
Отже, виходячи із зауважених гарантованих прав споживача, враховуючи обов'язок споживача здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником, з огляду на мету Постанови, зокрема, вдосконалення процедури зміни постачальника природного газу, суд вважає безпідставними аргументи позивачів щодо неможливості врахування та застосування прийнятих Національною комісією за Постановою нормативних змін.
Таким чином враховуючи приписи наведених нормативно-правових актів та обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що прийняття Оспорюваної постанови відбулося у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак відсутніми є підстави для скасування такої.
У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За переконанням суду, відповідач довів правомірність прийнятого ним Рішення, та надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом в рішенні підкреслювалося, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 22.01.2021 (справа № 420/4262/19).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовів слід відмовити у повному обсязі.
Щодо судових витрат у справі, то враховуючи прийняття рішення про відмову у задоволенні позовів, підстави для стягнення на користь позивачів судового збору відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позовів "Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Повне рішення складено 04.06.2021.
Суддя К.С. Пащенко