Провадження № 11-сс/821/262/21 Справа № 697/1000/20 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 червня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого-суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2021 року про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування, -
23 березня 2021 року ОСОБА_6 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування Канівського ВП Золотоніського ВП ГУ НП в Черкаській області, в якій просила визнати бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування, а саме: слідчого відділення Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП Черкаській області щодо неповідомлення про прийняте процесуальне рішення у кримінальному провадженні №12013250150000253 за її клопотанням від 12.08.2020 - протиправною. Також просила зобов'язати начальника СВ Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області повідомити ОСОБА_6 про прийняте процесуальне рішення у кримінальному провадженні № 12013250150000253 за клопотанням від 12.08.2020.
Ухвалою слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2021 року скаргу повернуто.
Ухвала суду мотивована тим, що заявницею пропущений десятиденний термін, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 304 КПК України, та нею не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Крім того, в скарзі не зазначено конкретної особи, бездіяльність якої оскаржується.
На вказану ухвалу ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати як незаконну та постановити нову, якою направити її скаргу до суду першої інстанції для її розгляду по суті.
Доводи скарги зводяться до того, що в серпні 2020 року вона звернулась до СВ Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області з клопотанням про залучення її у якості потерпілої в кримінальному провадженні №12013250150000253 від 08.02.2013. Про прийняте рішення просила повідомити письмово у строки, передбачені законом. Станом на момент звернення із даною скаргою не надійшла відповідь на її клопотання про залучення ОСОБА_6 як потерпілої. Вказану бездіяльність посадових осіб СВ Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області вважає протиправною, у зв'язку з чим звернулась зі скаргою до слідчого судді. Бездіяльність є триваючою у часі, тому строк на подання скарги на бездіяльність не є пропущеним. Незазначення конкретної особи, бездіяльність якої оскаржується, апелянтка мотивує тим, що у неї відсутні відомості про те, яка саме особа відповідальна за допущення бездіяльності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Стаття 24 КПК також гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та визначено коло осіб, які мають право на оскарження того чи іншого виду бездіяльності та відповідних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
При цьому ч. 1 ст. 304 КПК України регулює строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, яка передбачає подання скарги особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, а за наявності рішення слідчого чи прокурора, яке оформлено постановою, з дня отримання особою копії цього рішення.
Посилання слідчого судді на ч. 1 ст. 220 КПК України є безпідставним в даному випадку, оскільки вказаною статтею врегульовано строки розгляду слідчим, дізнавачем, прокурором клопотання тих осіб, яким вже надано певний процесуальний статус в рамках кримінального провадження. В даному випадку ОСОБА_6 тільки звернулася до органу досудового розслідування із відповідним клопотанням про залучення її в якості потерпілої в рамках кримінального провадження № 12013250150000253.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч.1 даної статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнання потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
За ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Крім цього, стаття 111 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, повідомляє певного учасника кримінального провадження, зокрема, про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Порядок повідомлення, відповідно до ст. 111 КПК України, у кримінальному провадженні є аналогічним виклику слідчим, прокурором, судового виклику підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, цивільного відповідача повісткою, як передбачено гл. 11 КПК України.
Згідно положень ст.ст. 111, 136 КПК України обов'язок належного та своєчасного вручення прийнятого процесуального рішення покладено саме на слідчого та прокурора.
Встановлено, що 12.08.2020 ОСОБА_6 звернулась до СВ Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області з клопотанням про залучення її у якості потерпілої в кримінальному провадженні №12013250150000253 від 08.02.2013.
В направлених судом першої інстанції матеріалах кримінального провадження відсутні докази про реагування слідчим відділом Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області на клопотання заявниці.
Тобто, за клопотанням ОСОБА_6 від 12.08.2020 про залучення її як потерпілої у кримінальному провадженні не прийнято жодного процесуального рішення, що є порушенням прав заявниці.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому.
Стаття 24 КПК гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
У порівнянні з іншими процедурами судовий порядок розгляду скарг має забезпечувати більшу об'єктивність, більш широкі можливості зацікавлених осіб у відстоюванні своїх інтересів, більшу авторитетність та обов'язковість прийнятого за результатами розгляду скарги рішення.
Таким чином, отримавши скаргу, слідчий суддя зобов'язаний був забезпечити право заявника відстояти свої інтереси з урахуванням повідомлених відомостей, в тому числі надати докази на підтвердження своїх доводів.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу чи її захисника, представника, тощо.
ОСОБА_6 не повідомлялась належним чином про час та місце розгляду судом її скарги, в судовому засіданні щодо розгляду її скарги присутньою не була.
Згідно з ч. 2 ст. 304 КПК України скарга на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, повертається тільки якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді; якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною 1 цієї статті і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Слідчий суддя ці підстави не перевірив, розглянувши скаргу на наступний день після її надходження до суду - 24 березня 2021 року без повідомлення особи, яка звернулася із скаргою.
Таким чином, суд першої інстанції передчасно повернув подану ОСОБА_6 скаргу.
Посилання суду на те, що у разі відкриття провадження за скаргою, слідчий суддя буде позбавлений можливості повідомити про розгляд такої скарги слідчого чи прокурора, оскільки ОСОБА_6 не визначено конкретну процесуальну особу, дії якої оскаржуються, є непереконливими. З дотриманням порядку, передбаченого ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя має можливість безпосередньо з'ясувати обставини, з приводу яких була подана скарга, реалізувавши обов'язок, передбачений ст. 3 КПК України щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, в тому числі, забезпечити доступ до правосуддя, з прийняттям одного з рішень, передбачених ст.307 КПК України.
Суд першої інстанції не звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на тому, що з метою реалізації ефективного доступу особи до суду, дана особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Скарга ОСОБА_6 розглянута без дотримання вимог ст. 318-380 КПК України та всупереч вимог ч. 3 ст. 306 КПК України без участі особи, яка подала скаргу, що є істотним порушенням прав заявника.
За таких підстав, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя передчасно повернув скаргу ОСОБА_6 , без надання доводам скарги належної оцінки.
Крім того скарга не розглянута по суті, а повернута скаржниці, тому апеляційний суд позбавлений можливості розглядати цю скаргу по суті, а вирішує питання про можливість її розгляду судом першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги про неналежне з'ясування слідчим суддею всіх обставин справи є підтвердженими, тому ухвалу слідчого судді слід скасувати, а матеріали скарги направити до суду першої інстанції для винесення законного і обґрунтованого рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 404, 405, 407, 412, 419, 422 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2021 року - скасувати.
Матеріали скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування щодо неповідомлення про прийняте процесуальне рішення у кримінальному провадженні №12013250150000253 за клопотанням ОСОБА_6 від 12 серпня 2020 року - направити до Канівського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду по суті поданої скарги.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді