Справа № 347/239/21
Провадження № 22-ц/4808/933/21
Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю. С.
Суддя-доповідач Пнівчук
09 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” на заочне рішення Косівського районного суду від 05 квітня 2021 року, вскладі судді Кіцули Ю.С., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05 лютого 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк “Приват Банк” (далі- АТ КБ “Приватбанк”) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.04.2012 року.
Позов обґрунтований тим, що 20.04.2012 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про надання банківських послуг та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який був збільшений до 12000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, вказаному в Тарифах. Своїм підписом відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.
АТ КБ “Приватбанк” свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Відповідач натомість порушила зобов'язання за договором та станом на 29.12.2020 року заборгованість за договором складала 11135,05 грн, з яких: 10 397, 47 грн - заборгованість за тілом кредиту, 737, 58 - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Косівського районного суду від 05 квітня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ “Приватбанк” відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, засобами поштового зв'язку представник АТ КБ “Приватбанк” надіслала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ “Приватбанк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 20.04.2012 року. Кредит нею отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну карту.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана ним заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір надання банківських послуг.
Вважає, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, а непідписання їх позичальником не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.
Місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Встановивши, що банк надав позичальнику кредит, а останній його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Апелянт просив скасувати рішення Косівського районного суду та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ “Приватбанк” задовольнити.
Згідно з приписами частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.
Згідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду частково не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві даних про те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір пені та штрафих санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватись як стандартна форма, що встановлена до укладеного із відповідачем Кредитного договору. Позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору та отримання відповідачем кредитного ліміту.
З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала формуляр Анкети-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.18).
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідна з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку вбачається відсутність в ньому підпису ОСОБА_1 (а.с.19, 20-43).
Згідно з наданим АТ КБ “Приватбанк” розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 29.12.2020 року становить 11 135,05 грн, з яких: 10397,47 грн - заборгованість за тілом кредиту: 10397,47 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 737,58 - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-11).
За змістом Виписки за Договором відповідачка користувалась кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснювала платежі, а також поповнювала карту (а.с. 12-15).
Крім того, позивачем долучено Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримала картку № НОМЕР_1 , по якій 27.03.2013 року було встановлено кредитний ліміт - 300 грн, 15.02.2017 року - 12000 грн, 08.09.2018 року - 0,00 грн (а.с. 16). Також долучено довідку про надані відповідачці кредитні картки (а.с. 17).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ “Приватбанк”).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ “Приватбанк” розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими відсотками у сумі 737,58 грн, а тому рішення суду в цій частині вимог слід залишити без зміни.
Разом з тим, висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованим.
Суд дійшов помилкового висновку про те, що Банк не надав належних доказів на підтвердження факту укладення з відповідачкою кредитного договору від 20.04.2012 року, отримання банківської карти та кредитних коштів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Звертаючись до суду з цим позовом, банк подав до суду підписану анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ “ПриватБанк”, витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видачу відповідачу кредитної картки із зазначенням її номера та строку дії, виписку по картковому рахунку за період з 27 травня 2013 року по 01 грудня 2020 року.
З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачка після отримання карток неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувалася за придбанні товари, поповнювала номер мобільного телефону, також частково погашала заборгованість по кредиту.
Так, 22.02.2018 року ОСОБА_1 зняла готівку в банкоматі відділення банку м. Коломия вул. Т. Шевченка, 23 у сумі 10000 грн та 1000 грн, що у сумі валюти операції складало 10400 грн та 1047 грн відповідно.
Останній платіж в рахунок погашення заборгованості відповідачкою був здійснений 21.06.2019 року в сумі 500 грн, а автоматичне погашення простроченої заборгованості банком здійснено 05.11.2020 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 29.12.2020 року за нею утворилася заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 10397,47 грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за договором може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.
Так, зібраними доказами встановлено, що ОСОБА_1 було надано кредитні картки № НОМЕР_1 (дата відкриття 27.05.2013, термін дії 01/17), № НОМЕР_2 (дата відкриття 24.06.2016, термін дії 06/20) № НОМЕР_3 (дата відкриття 22.02.2018, термін дії 12/21), № НОМЕР_4 (дата відкриття 13.09.2019, термін дії 01/23). Вказаними кредитними картками відповідачка активно користувалася, про що свідчить виписка з особового рахунку. Згідно довідки банку, по кредитній картці ОСОБА_1 мали місце неодноразові зміни кредитного ліміту, так 15.02.2017 року кредитний ліміт збільшено до 12000 грн (а.с16).
Суд першої інстанцій виписку по картковому рахунку та довідки про зміни умов кредитування та надання кредитних карток ОСОБА_1 , як докази на підтвердження позовних вимог, не досліджував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження наявності заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином позовні вимоги банку про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 10397,47 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Отже, суд ухвалив рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту з неповним з'ясуванням обставин справи, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ “Приватбанк” підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви - 2270 грн та апеляційної скарги - 3405 грн підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам (96%), а саме у розмірі 5478 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” задовольнити частково, заочне рішення Косівського районного суду від 05 квітня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 . проживаючої АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 143690570) 10397 (десять тисячі триста дев'яносто сім) грн 47 коп заборгованості за тілом кредиту.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 . проживаючої АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 143690570) 5478 грн сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: Г.П. Мелінишин
О.О. Томин