Провадження № 22-ц/803/4164/21 Справа № 210/7178/20 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С.А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 червня 2021 року м.Кривий Ріг
справа № 210/7178/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання - Голуб О.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Житлово-будівельний кооператив «Восток-24»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року, яка постановлена суддею Суботіною С.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали в матеріалах справи відсутні,-
В лютому 2021 року до Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заяваОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24» про визнання відсутності права засвідчувати та видавати довіреності.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року, відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, відмовлено у відкритті провадження у зазначеній справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції посилаюсь на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідач по справі Житлово-будівельний кооператив «Восток-24» є фіктивною юридичною особою, тому в даному випадку, на думку позивача, корпоративні відносини відсутні. Зауважує на тому, що він звернувся до суду як фізична особа, а не як член ЖБК «Восток-24», куди він не вступав, заяви про вступ до кооперативу не писав, правління та загальні збори його до кооперативу не приймали.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24» про визнання відсутності права засвідчувати та видавати довіреності, в якому просив суд визнати відсутність права у голови правління ЖБК «Восток-24» та його заступника засвідчувати та видавати довіреності в інтересах ЖБК «Восток-24».
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір виник з корпоративних правовідносин, тому, у відповідності до ст. 20 ГПК України, є підвідомчим господарському суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття суд, встановлений законом, включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до частини першої статі 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно пунктів третього, четвертого частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся за захистом своїх немайнових прав, як фізична особа, з позовом до відповідача про визнання відсутності права у голови правління ЖБК «Восток-24» та його заступника засвідчувати та видавати довіреності в інтересах ЖБК «Восток-24». Вказані позовні вимоги не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності ЖБК «Восток-24».
Відповідно до ч.1,3 ст.167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
Така ж позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі за № 203/2501/15-ц.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року роз'яснено судам, що згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
В пункті другому вищевказаної Постанови роз'яснено, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватись поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України, згідно з якою, корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майна) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Крім того, Касаційний господарський суд Верховного Суду у Постанові від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 зазначив, що, зважаючи на положення ст.167 ГК України, корпоративні права характеризуються ознаками, згідно з якими особа має: частку в статутному капіталі господарської організації; права на участь в управлінні господарською організацією; право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.
Виходячи з наведеного слід дійти висновку, що оскільки позивач акцентує увагу на тому, що він ніколи не вступав у члени ЖБК «Восток-24» та не є співвласником квартири АДРЕСА_1 , обслуговування якого, формально здійснює ЖБК «Восток-24» він не є носієм корпоративних прав у відносинах із кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, тому спір не є корпоративним і з огляду на положення ст. 20 ГПК України не належить до юрисдикції господарських судів.
Відповідно до стаття 13 ЦПК України, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу. Відповідно до статті 89, 263, 264 ЦПК України, установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18).
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки спір виник між фізичною особою та Житлово-будівельним кооперативом «Восток-24», він не є корпоративним, тому даний спір потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки спір, що виник між сторонами, де позивачем є фізична особа, а відповідачем - юридична особа, за суб'єктним складом є цивільно-правовим, а юрисдикція щодо його розгляду належить суду загальної юрисдикції.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 607/6092/18, провадження № 14-483цс18.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку що доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що заслуговують на увагу, а ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.
При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач по справі Житлово-будівельний кооператив «Восток-24» є фіктивною юридичною особою, оскільки зазначене питання не вирішується при розгляді даної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням матеріалів за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24» про визнання відсутності права засвідчувати та видавати довіреності до суду першої інстанції для розгляду, згідно вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року скасувати.
Матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24» про визнання відсутності права засвідчувати та видавати довіреності, повернути до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 09 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: