Провадження № 22-ц/803/4568/21 Справа № 211/6164/20 Суддя у 1-й інстанції - Папарига В. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
про закриття провадження
08 червня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скаргиОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року, яке постановлено суддею Папаригою В.А. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, та повний текст рішення складено 05 березня 2021 року,-
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я та просив суд стягнути у відшкодування моральної шкоди 165 305 грн., завданої ушкодженням здоров'я на виробництві,посилаючись на отримання ним виробничої травми. Висновком ЛТЕК від 28 травня 2003 року позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності. При наступному переогляді висновком ЛТЕК від 23 червня 2004 року позивачу повторно встановлено 30% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності. Висновком МСЕК від 07 червня 2005 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 70 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь держави судовий збір 840,80 гривень.
В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає глибині моральних страждань позивача, які останній відчуває з урахуванням отриманої виробничої травми та значної втрати професійної працездатності, безстроково. Вказує, що суд при визначенні розміру моральної шкоди не врахував, що внаслідок нещасного випадку позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя, оскільки позивач переніс операцію з формування культі ІІІ, ІV.V пальців лівої кисті.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
В апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
На думку апелянта, позивач звернувся із позовом до суду в жовтні 2020 року, після набрання чинності Закону України №77-VІІІ від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» був викладений в новій редакції зі зміненою назвою «Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2015 року та яким не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування, тому позивач не має права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування.
Зазначає, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, оскільки моральну шкоду повинно відшкодовувати підприємство, а саме ВАТ «Шторм», тобто роботодавець, який не створив позивачу безпечних і нешкідливих умов праці.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області вважає, що довідка МСЕК та Акт розслідування нещасного випадку не можуть бути документами, які підтверджують заподіяння позивачу моральної шкоди.
На думку апелянта, судом не враховано роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Відзиви на апеляційні скарги не подані.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що провадження за апеляційною скаргою представника позивача підлягає закриттю, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що перебуваючи у трудових відносинах з ВАТ «Шторм» на посаді столяра, 18 лютого 2003 року знаходячись в столярному цеху під час виконання роботи на стругальному верстаті, внаслідок нещасного ОСОБА_3 отримав травми у вигляді травматичного відсікання III. IV та V пальців лівої кисті руки на рівні основних фаланг (а.с. 10-15).
Відповідно до п. 6.1. Акту про нещасний випадок від 21 лютого 2003 року видом події, який призвів до настання нещасного випадку є дія рухомих та таких, що обертаються механізмів (а.с.11).
Згідно п. 7 Акту, причиною нещасного випадку є праця на стругальному верстаті по обробці матеріалів, товщиною менш 30 мм без застосування колодки - штовхача (а.с. 11).
Висновком ЛТЕК від 28 травня 2003 року позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності (а.с. 8).
При наступному переогляді висновком ЛТЕК від 23 червня 2004 року позивачу повторно встановлено 30% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності (а.с. 8-9).
Висновком МСЕК від 07 червня 2005 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково (а.с. 9).
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 .
Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Смерть фізичної особи, як підстава для процесуального правонаступництва, має універсальний характер.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за яким до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Допускається правонаступництво у справі за позовами про право, яке за своєю природою є майновим та тісно не пов'язані з особою суб'єкта.
Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем щодо відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язані з особою позивача та не допускають правонаступництва.
Відповідно до ч. 2 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до статті 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно статті 46 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до частини 1 статті 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень статті 25, частини першої статті 26 ЦК України , дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб'єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1статті 255 ЦПК України).
Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто, за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини 1 статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до частин 4, 5 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого Довгинцівським районним у м. Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 118,123).
Адвокат Меланчук І.В. представляв інтереси позивача в суді першої інстанції на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 22 жовтня 2020 року та в суді апеляційної інстанції на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 10 березня 2021 року, але ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому дія ордеру про надання правничої допомоги в суді першої інстанції на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 22 жовтня 2020 року та в суді апеляційної інстанції на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 10 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Меланчуком І.В. припинилася у зв'язку зі смертю довірителя, тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, за таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року підлягає закриттю.
При цьому, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення щодо померлої особи, колегія суддів вважає, що таке рішення не можна вважати законним та приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення у повному обсязі та закриття провадження у справі, оскільки правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем щодо відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язані з особою позивача та не допускають правонаступництва.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача підлягає закриттю, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, провадження по цивільній справі закриттю.
Керуючись ст. ст. 255, 374, 377, 381-384, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я - закрити.
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року - скасувати.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: