Провадження № 22-ц/803/233/21 Справа № 2-6126/11 Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
08 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Синенка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк",
на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ “ПриватБанк”) у липні 2011 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та враховуючи зміну позовних вимог, просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 березня 2007 року між Банком та відповідачкою було укладено кредитний договір №DNU0AK00651096, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 29 565,30 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30 березня 2014 року. ОСОБА_1 зобов'язалася своєчасно повертати кредит, нараховані відсотки у відповідності до умов кредитного договору. Дотепер ОСОБА_1 свої обов'язки виконує неналежним чином та станом на 30.07.2015 року має заборгованість за кредитом в сумі 45 039,65 доларів США., в тому числі: заборгованість за кредитом - 13 508,81 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 6 532,52 доларів США; заборгованість по комісії - 1 022,38 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 23 975,94 доларів США. Враховуючи наведені обставини позивач просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором та судовий збір.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2018 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням АТ КБ “ПриватБанк” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 березня 2007 року між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір №DNU0AK00651096, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 29 565,30 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30 березня 2014 року.
АТ КБ “ПриватБанк” у своєму позові посилається на те, що ОСОБА_1 порушила умови Кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 30 липня 2015 року, становить 45 039,65 доларів США, в тому числі: заборгованість за кредитом - 13 508,81 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 6 532,52 доларів США; заборгованість по комісії - 1 022,38 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 23 975,94 доларів США.
В матеріалах справи міститься повідомлення про відступлення, підписаного головою правління ПАТ КБ «Приватбанк», датоване 05 червня 2008 року, яке було направлено на адресу ОСОБА_1 .
Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що ЗАТ КБ «Приватбанк» відступив свої права кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року, Компанії «Юкрейн Авто Лоун Файнес №1 пі-ел-сі», а Компанія ЮАЛ має всі права повернення кредиту і сплати процентів та інших сум за Кредитним договором, договором застави рухомого майна.
Дані обставини не заперечуються позивачем, тому колегія суддів приходить до висновку, що в силу ст.82 ЦПК України вони не підлягають додаткового доказування.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що до Компанії «Юкрейн Авто Лоун Файнес №1 пі-ел-сі» перейшли всі права АТ «КБ «Приватбанк» щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року, а тому права позивача в даній справі не порушено, оскільки АТ «КБ «Приватбанк» не має права вимоги за спірним кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повідомлення від 05 червня 2008 року АТ «КБ «Приватбанк» повідомляє позичальника ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року до нового кредитора Компанії «Юкрейн Авто Лоун Файнес №1 пі-ел-сі».
24 липня 2011 року АТ «КБ «Приватбанк» звертається до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення в рахунок погашення виниклої заборгованості за кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року, дані обставини підтверджуються поштовою відміткою на конверті /т.1, а.с.24/.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 вересня 2011 року відкрито провадження у даній справі /т.1, а.с.1/.
03 квітня 2018 року АТ «КБ «Приватбанк» змінив предмет позову подавши відповідну заяву та просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року.
У вересні 2011 року, без зазначення дати, АТ «КБ «Приватбанк» складена відповідна пропозиція пов'язана з договором викупу на дату розрахунку чи близько до неї у Компанії «Юкрейн Авто Лоун Файнес №1 пі-ел-сі» право вимоги за кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року /т.1, а.с.40-45/.
21 вересня 2011 року між АТ «КБ «Приватбанк» та Компанією «Юкрейн Авто Лоун Файнес №1 пі-ел-сі» укладено договір викупу, відповідно до умов якого АТ «КБ «Приватбанк» викупив право вимоги за кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року /т.2, а.с.107-115/.
Таким чином, на час подання позову до ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року належело Компанії «Юкрейн Авто Лоун Файнес №1 пі-ел-сі», як новому кредитору за договором відступлення, тоді як право викупу за спірним договором АТ «КБ «Приватбанк» було здійснено після подання позову та відкриття провадження у даній справі.
Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) імперативно визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.12 ЦПК України.
Виходячи з наведених норм колегія суддів приходить до висновку, що саме на позивача процесуальним законом покладено обов'язок доведення заявлених вимог на підставі належних та допустимих доказів. Та враховуючи, що предмет спору безпосередньо стосується правовідносин виниклих з договору позику, тому не надання суду належних доказів підтвердження існування зобов'язань на які заявник посилається в позові є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тобто, завдання цивільного судочинства перш за все полягає у захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Проте, на час подання позову право вимоги за кредитним договором №DNU0AK00651096 від 30 березня 2007 року перейшли до Компанії «Юкрейн Авто Лоун Файнес №1 пі-ел-сі». Отже, позивачем не наведено підстав необхідності захисту його прав у судовому порядку.
З огляду на викладене, відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ґрунтується на матеріалах справи та прийнятий відповідно до норм закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2018 рок - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров