Провадження № 22-ц/803/4662/21 Справа № 212/516/21 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 червня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 25 лютого 2021 року, -
В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 240 000 грн., у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 25 червня 2012 року позивачу було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по ХОЗЛ та 20% по ВСП, безстроково.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 130 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 300 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, зокрема, судом не враховано роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки повинен докладати додаткових зусиль на витрачати час для організації свого життя, постійно відчуває біль у шийному та поперековому відділах хребта, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, задишку при незначному фізичному навантаженні, біль та важкість в грудній клітці, порушення функції опори та руху.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума стягнення завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості.
На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що позивач також працював на інших підприємствах.
Крім того, ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійних захворювань, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу.
Також вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення суду не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Відзиви на апеляційні скарги не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Артеменко С.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти апеляційної скарги представника позивача заперечувала, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював з 11 серпня 1998 року по 01 вересня 2010 року підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці на шахті «Родіна» Криворізького державного залізорудного комбінату, з 01 вересня 2010 року по 01 листопада 2011 року - підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці №6 шахти «Родіна» Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання, з 01 листопада 2011 року по 06 січня 2012 року - підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці №32 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 31-34).
Згідно п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 березня 2012 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок праці, зокрема, на підприємстві відповідача, де він виконував роботи, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони та важкою фізичною працею, що перевищували гранично допустимі норми (а.с. 12).
Відповідно п. 17 Акту, причиною виникнення професійних захворювань позивача є робота на підприємстві відповідача в умовах пилу та важкої фізичної праці, параметри яких перевищували гранично допустимі норми (а.с. 13).
Висновком МСЕК від 25 червня 2012 року позивачу було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по ХОЗЛ та 20% по ВСП, безстроково (а.с. 9-10).
Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач також працював на інших підприємствах, оскільки як вбачається матеріалів справи, відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 березня 2012 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок праці, зокрема, на підприємстві відповідача, де він виконував роботи, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони та важкою фізичною працею, що перевищували гранично допустимі норми та відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійних захворювань, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу не заслуговують на увагу, оскільки, висновок МСЕК є одним із доказів, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди, оскільки у зв'язку з професійними захворюваннями у позивача порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції при винесенні судового рішення суду не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.
Зокрема, судом враховано характер професійних захворювань, відсоток втрати професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, період роботи позивача на підприємстві відповідача.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями істотно змінився звичайний спосіб життя позивача, оскільки він позбавлений можливості працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації свого життя. Внаслідок отриманих професійних захворювань позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки повинен докладати додаткових зусиль та витрачати час для організації свого життя, постійно відчуває біль у шийному та поперековому відділах хребта, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, задишку при незначному фізичному навантаженні, біль та важкість в грудній клітці, порушення функції опори та руху.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, період роботи позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 130 000 гривень.
У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційних скарг представника позивача та відповідача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 09 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: