Провадження № 22-ц/803/4787/21 Справа № 212/10511/19 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 червня 2021 року м.Кривий Ріг
справа № 212/10511/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 лютого 2021 року, -
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 01.10.2018 року, згідно розписки від 01.10.2018 року, він передав відповідачу ОСОБА_2 в борг 3660 доларів США та 28670 гривень, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути в повному обсязі 01.10.2019 року, але свої зобов'язання не виконав. Крім того, 01.10.2018 року відповідач ОСОБА_3 склала розписку-згоду на позику, згідно якої вона не заперечує проти укладення її чоловіком ОСОБА_2 договору позики на суму 28670 грн. та 3660 доларів США, строком до 01.10.2019 року з виплатою пені, штрафу та збитків в разі несвоєчасного погашення позики. З умовами позики ознайомлена та повністю згодна. Даною розпискою приймає на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність позики.
У зв'язку із тим, що відповідачами добровільно не сплачується борг, позивач звернувся до суду з даним позовом та уточнивши позовні вимоги, в останній їх редакції, просив суд стягнути з відповідачів, солідарно, 134 956,87 грн., що еквівалентно 4865,31 доларів США, з яких 3055 доларів США боргу по розписці, 779,68 доларів США проценти за користування коштами та 990 доларів США сума штрафу, та 36 977,20 грн., з яких 22820 грн. боргу по розписці, 6098,70 грн. проценти за користування коштами та 7755 грн. сума штрафу а разом 171 934 грн. 07 коп. Крім того позивач просив вирішити питання про стягнення з відповідачів на його користь сплаченого ним судового збору.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 134 956, 87 грн., що еквівалентно 4865,31 дол. США на день звернення з позовом до суду та 36 977,20 грн., а всього стягнуто 171 394 грн. 07 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 859,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 859,70 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, або змінити його посилаючись на те, що він 01.10.2019 року взяв у ОСОБА_1 кошти в сумі 3000 доларів США та 23000 грн. Кошти брав під відсоток. У позивача була лише одна умова, що в розписці буде вказаний завищений відсоток на той випадок, якщо він не віддасть кошти вчасно. Кожного місяця відсотки складали 56 доларів США. Таким чином, в сумах по розписці, а саме: 28670 грн. та 3660 доларів США, вже був закладений відсоток.
Коли наступив момент розрахунку, у апелянта не було коштів і він запропонував повернути борг товаром або майном, але позивач відмовився.
Крім того апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення на користь позивача відсотків за обліковою ставкою НБУ, оскільки на позику, яка надана в іноземній валюті такі відсотки не нараховуються.
Апелянт вважає, що станом на 23.03.20220 року, справедливим буде стягнення з нього заборгованості в розмірі 87 811,075 грн. (69 301,0755 грн.+18510 грн.).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач та його представник просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване, на їх думку, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, позивач посилався на те, що відповідачами по справі добровільно не сплачується борг згідно розписки від 01.10.2018 року, відповідно до якої позивач передав відповідачу ОСОБА_2 в борг 3660 доларів США та 28670 гривень на строк до 01.10.2019 року, а відповідач ОСОБА_3 , зідно розписки від 01.10.2018 року, прийняла на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність за договором позики від 01.10.2018 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалюючи рішення про задоволення повних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для його задоволення та стягнення з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, боргу за договором позики.
Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, боргу за договором позики від 01.10.2018 року, однак не може погодитись з розміром стягнутої рішенням суду суми боргу, з огляду на наступне.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Така ж позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у Постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, Постанові від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16 та Постанові від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 01.10.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 28670 грн., яку ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 01 жовтня 2019 року. В розписці зазначено, що в разі несвоєчасного повернення позики штрафні санкції після 02 жовтня 2019 року складуть 7755 грн.
Крім того, відповідно до договору позики від 01.10.2018 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику 3660 доларів США, строком до 02.10.2019 року, яку ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 01 жовтня 2019 року. В розписці зазначено, що в разі несвоєчасного повернення позики штрафні санкції після 02 жовтня 2019 року складуть 990 доларів США (а.с.3).
01.10.2018 року ОСОБА_3 склала розписку-згоду на позику, згідно якої вона не заперечує проти укладення її чоловіком ОСОБА_2 договору позики на суму 28670 грн. та 3660 доларів США, строком до 01.10.2019 року з виплатою пені, штрафу та збитків в разі несвоєчасного погашення позики. З умовами позики ознайомлена та повністю згодна. Даною розпискою приймає на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність за договором позики (а.с.4).
Як вбачається із матеріалів справи, протягом періоду з 01 жовтня 208 року по 23.03.2020 року відповідач ОСОБА_2 повернув позивачу в рахунок погашення боргових зобов'язань 5850 грн. та 605 доларів США, що сторонами не заперечується.
Отже, у даному випадку, виходячи із змісту розписки, вона є документом, який виданий боржником - ОСОБА_4 кредитору - ОСОБА_1 за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання відповідачем ОСОБА_4 від позивача в борг грошових коштів у сумі 28670 грн. та 3660 доларів США. При цьому відповідач ОСОБА_3 , як поручитель, зобов'язалась нести солідарну відповідальність за договором позики.
Строк виконання зобов'язання сплинув, оскільки позику відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти 01 жовтня 2019 року, а відповідач ОСОБА_2 позичену ним суму позивачу в повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов'язання не виконав.
За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши боргову розписку, виявив її справжню правову природу та зробив правильний висновок про укладення сторонами договору позики. У даному випадку розписка не є самостійним борговим документом, але вона підтверджує укладення сторонами договору позики. У свою чергу відповідач ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довів тих обставин, що він договір позики із ОСОБА_1 не укладав та позику не отримував, а тому не спростував висновків суду першої інстанції про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позики.
Грошові кошти, з урахуванням часткового погашення боргового зобов'язання, в розмірі 22 820 грн. та 3 055 дол. США позивачу не повернуті, а тому його порушене право підлягає захисту в судовому порядку та з відповідачів, в солідарному порядку, підлягають стягненню вказані суми, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для їх стягнення.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що він 01.10.2019 року взяв у ОСОБА_1 кошти в сумі 3000 доларів США та 23000 грн. Кошти брав під відсоток. У позивача була лише одна умова, що в розписці буде вказаний завищений відсоток, на той випадок, якщо він не віддасть кошти вчасно, кожного місяця відсотки складали 56 доларів США. Таким чином, в сумах по розписці, а саме: 28670 грн. та 3660 доларів США, вже був закладений відсоток, оскільки, як вбачається із розписки про отримання позики від 01.10.2018 року, яка складена та підписана відповідачем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 в борг 3660 доларів США та 28670 гривень, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути в повному обсязі 01.10.2019 року. При цьому в борговій розписці не зазначено про те, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 3000 доларів США та 23000 грн. зі сплатою 56 доларів США відсотків кожного місяця, а чітко зазначено розмір позики 28670 грн. та 3660 доларів США.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, відсотків за обліковою ставкою НБУ, що передбачено ст. 1048 ЦК України, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, а саме на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.
Як вбачається із розписки про отримання позики від 01.10.2018 року, ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 28670 грн., яку ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 01 жовтня 2019 року. В розписці сторонами не зазначено розмір відсотків, отже позивач вправі нараховувати відсотки за користування наданими коштами у розмірі 28670 грн. за період з 01.10.2018 року по 01.10.2019 року, тобто період строку дії договору позики, за обліковою ставкою НБУ, що передбачено ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який проведено з урахуванням часткового погашення відповідачем ОСОБА_2 сум позики, за період 01.10.2018 року по 01.10.2019 року, розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ за користування коштами у розмірі 28670 грн. становить 4888,76 коп., з яких за період з 01.10.2018 року по 10.12.2018 року, розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 989,11 грн., за період з 10.12.2018 року по 14.01.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 478,33 грн., за період з 14.01.2019 року по 14.02.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 402,48 грн., за період з 14.02.2019 року по 14.03.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 371,91 грн., за період з 14.03.2019 року по 25.04.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 548,96 грн., за період з 26.04.2019 року по 12.06.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 596,70 грн., за період з 12.06.2019 року по 14.07.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 386,01 грн., за період з 14.07.2019 року по 18.07.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 47,12 грн., за період з 19.07.2019 року по 16.08.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 322,40 грн., за період з 16.08.2018 року по 06.09.2019 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 226,64 грн., за період з 06.09.2019 року по 24.10.219 року розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 517,10 грн.
Однак, перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів вважає за необхідне зменшити визначений позивачем за вказаний період розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ за користування коштами у розмірі 28670 грн. з 4888,76 коп. до 4628,21 грн., оскільки позивачем за ставкою НБУ 16,5 %, в період з 06.09.2019 року по 25.10.2019 року нараховано розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ в сумі 517,10 грн., в той час, як за вказаною ставкою мав обраховуватись період з 06.09.2019 року по 01.10.2019 року, тобто по час дії договору позики, який становить 24 дні, тому розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ за цей період складає в сумі 258,55 грн.
Отже, розмір відсотків за обліковою ставкою НБУ за користування коштами у розмірі 28670 грн., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, становить 4628,21 грн. (989,11 грн.+478,33 грн.+402,48 грн.+371,91 грн.+548,96 грн.+596,70 грн.+386,01 грн.+47,12 грн.+322,40 грн.+226,64 грн.+258,55 грн. = 4628,21 грн.)
При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, відсотків за обліковою ставкою НБУ за період з 25.10.2019 року по 23.03.2020 року в розмірі 1470,49 грн., оскільки до закінчення строку дії договору позики, позивач має право на нарахування відсотків за користування коштами, які передбачені договором або ж, як в даному випадку, за обліковою ставкою НБУ, а по закінченню строку дії договору позики таке право у нього припиняється, натомість, виникає право нараховувати відсотки на підставі статті 625 ЦК України, яка застосовується як наслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, відсотків за обліковою ставкою НБУ за користування коштами у розмірі 3660 доларів США, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов'язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Такий правовий висновок викладений в Постанові Велика Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження 14-465цс18.
Отже, в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, відсотків за обліковою ставкою НБУ за користування коштами у розмірі 3660 доларів США за період з 01.10.2019 року по 23.03.2020 року в сумі 779,68 доларів США, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 в цій частині заслуговують на увагу.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, 3% річних, що передбачено ст. 625 ЦК України, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику в повному обсязі, не повернуті. Крім того, судом враховано встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину та зробилено обґрунтований висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, 3 % річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який проведено з урахуванням часткового погашення відповідачем ОСОБА_2 сум позики, який перевірено колегією суддів та з яким колегія суддів погоджується, та вважає його вірним, за період 01.10.2019 року по 23.03.2020 року, розмір 3 % річних за користування коштами у розмірі 22 820 грн. становить 303,50 грн., та за період 01.10.2019 року по 23.03.2020 року, розмір 3 % річних за користування коштами у розмірі 3055 доларів США становить 40,63 долари США грн., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, штрафу в розмірі 7755 грн. та штрафу в розмірі 990 доларів США, оскільки розмір вказаних штрафів обумовлений сторонами в договорі позики.
Доводи апеляційної скарги про те, що коли наступив момент розрахунку, у апелянта не було коштів і він запропонував повернути борг товаром або майном, але позивач відмовився, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки позивач, в даному випадку, наділений правом визначити спосіб, яким захистити свої порушені права, тому не прийняв такої пропозиції відповідача ОСОБА_2 та звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що станом на 23.03.2020 року, справедливим буде стягнення з нього заборгованості в розмірі 87 811,075 грн. (69 301,0755 грн.+18510 грн.), оскільки перевіреними колегією суддів матеріалами справи, проведеними колегією суддів власними розрахунками встановлено, що відповідно до договору позики від 01.10.2018 року, з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, підлягає стягненню неповернута сума позики 22 820 грн., штраф в розмірі 7755 грн., відсотки за ставкою НБУ за період з 01.10.218 року по 01.10.2019 року а сумі 4 628,21 грн. та 3% річних за період з 01.10.2019 року по 23.03.2020 року в сумі 303,50 грн., передбачених ст. 625 ЦК України, а разом до стягнення підлягає сума 35 506,71 грн. та неповернута сума позики 3055 доларів США., штраф в розмірі 990 доларів США та 3% річних за період з 01.10.2019 року по 23.03.2020 року в сумі 40,63 доларів США, передбачених ст. 625 ЦК України, а разом до стягнення підлягає сума 4085,63 доларів США, що еквівалентно 113 329,66 грн.
Отже, на підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до договору позики від 01.10.2018 року, з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, підлягає стягненню неповернута сума позики 22 820 грн., штраф в розмірі 7755 грн., відсотки за ставкою НБУ за період з 01.10.218 року по 01.10.2019 року а сумі 4 628,21 грн. та 3% річних за період з 01.10.2019 року по 23.03.2020 року в сумі 303,50 грн., передбачених ст. 625 ЦК України, а разом до стягнення підлягає сума 35 506,71 грн.
Крім того, відповідно до договору позики від 01.10.2018 року, з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, підлягає стягненню неповернута сума позики 3055 доларів США., штраф в розмірі 990 доларів США та 3% річних за період з 01.10.2019 року по 23.03.2020 року в сумі 40,63 доларів США, передбачених ст. 625 ЦК України, а разом до стягнення підлягає сума 4085,63 доларів США, що еквівалентно 113 329,66 грн. станом на момент пред'явлення позивачем остаточно уточненого позову, в межах заявлених позивачем позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути суму боргу в еквіваленті станом на момент уточнення позовних вимог, тобто з розрахунку 27,7386 грн. за один долар США (4085,63 доларів США*27,7386 грн.=113 329,66 грн.).
Виходячи з наведених вище обставин, колегія суддів, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасувати рішення суду в частині стягнення, солідарно, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відсотків за обліковою ставкою НБУ за користування коштами у розмірі 3660 доларів США за період з 01.102019 року по 23.03.2020 року в сумі 779,68 доларів США, що еквівалентно 21627,23 грн., та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволення вказаних позовних вимог.
Змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 36 977,20 грн., зменшивши цей розмір з 36 977,20 грн. до 35 506,71 грн.
Змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 134 956, 87 грн., що еквівалентно 4865,31 дол. США, зменшивши цей розмір з 134 956, 87 грн. до 113 329,66 грн., та з 4865,31 дол. США до 4085,63 доларів США.
Змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру загального розміру боргу, зменшивши цей розмір з 171 394 грн. 07 коп. до 148836 грн. 37 коп.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з чим, що колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру боргу за договором позики із його зменшенням в загальному розмірі з 171 394 грн. 07 коп. до 148836 грн. 37 коп., зменшенню з 859,70 грн. до 744,18 грн. підлягає розмір судового збору, який стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача, тобто до одного відсотка від стягнутої суми.
Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 та зміною рішення суду першої інстанції, враховуючи що позов має майновий характер, та те, що ОСОБА_2 ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2021 року було відстрочено сплату судового збору у розмірі 2579,10 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2021 року до ухвалення судового рішення у справі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 2 232,55 грн. (1488,36 грн. (розмір судового збору пропорційно задоволених позовних вимог) * 1,5 = 2 2323,55 грн.), за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2021 року скасувати в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відсотків за обліковою ставкою НБУ за користування коштами у розмірі 3660 доларів США за період з 01.102019 року по 23.03.2020 року в сумі 779,68 доларів США, що еквівалентно 21627,23 грн., та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволення вказаних позовних вимог.
Рішення суду змінити в частині визначеного судом розміру солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 36 977,20 грн., зменшивши цей розмір з 36 977,20 грн. до 35 506 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шість) грн 71 коп.
Рішення суду змінити в частині визначеного судом розміру солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 134 956, 87 грн., що еквівалентно 4865,31 дол. США, зменшивши цей розмір з 134 956, 87 грн. до 113 329 (сто тринадцять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 66 коп., та з 4865,31 дол. США до 4085 (чотири тисячі вісімдесят п'ять) доларів США 63 центів.
Рішення суду змінити в частині визначеного судом розміру загального розміру боргу, зменшивши цей розмір з 171 394 грн. 07 коп. до 148836 (сто сорок вісім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 37 коп.
Рішення суду змінити в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 859 грн. 70 коп. до 744 (сімсот сорок чотири) грн. 18 коп.
Рішення суду змінити в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 859 грн. 70 коп. до 744 (сімсот сорок чотири) грн. 18 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 2323 (триста сорок шість) гривен 55 коп. за подання апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: