Провадження № 22-ц/803/3923/21 Справа № 212/9146/20 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 червня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони:
позивач: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 14 січня 2021 року, -
В грудні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.
В обґрунтування позову зазначила, що неповнолітня ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , з яким під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 стався нещасний випадок, внаслідок якого останній помер. Внаслідок смерті батька неповнолітній ОСОБА_2 завдана моральна шкода, оскільки вона втратила батька у віці 4 років, що стало великим стресом, незважаючи на сплив часу неповнолітня ОСОБА_2 постійно перебуває у напруженому психологічному стані, оскільки батька дитини вже неможливо повернути до життя, що завдає їй ще більшого душевного болю та моральних страждань.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 вважає, що їй завдана значна моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 250 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача на її користь.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 2500 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не взято до уваги, що причиною нещасного випадку, в результаті якого загинув батько неповнолітньої ОСОБА_2 , є гостра ішемічна хвороба серця, натомість відповідач не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку для відшкодування моральних страждань позивачу.
На думку апелянта, визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Звертає увагу на те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
ПАТ «Кривбасзалізрудком» звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди неповнолітній ОСОБА_2 .
Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, який набрав чинності з 23.05.2020 року та яким передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 зазначає про те, що апеляційна скарга зводиться до переоцінки доказів та незгодою з висновком суду першої інстанції, тому просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Артеменко С.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_3 (а.с.18).
За життя ОСОБА_3 працював на посаді гірника очисного забою на шахті «Гвардійська» ВАТ «Криворізького залізорудного комбінату», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».
ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер (а.с. 6-15).
Відповідно до п.7 Акту №4 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 18 березня 2008 року, причиною нещасного випадку є незадовільний стан здоров'я (а.с. 9).
Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2008 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 27 років (а.с. 17).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України і виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 моральну шкоду у зв'язку із смертю батька.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинам 3 та 4 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як встановлено судом першої інстанції,внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, неповнолітня ОСОБА_2 втратила свого батька. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому її душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата батька завдає неповнолітній ОСОБА_2 фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що причиною нещасного випадку, в результаті якого загинув батько неповнолітньої ОСОБА_2 , є гостра ішемічна хвороба серця, натомість відповідач не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку для відшкодування моральних страждань позивачу, оскільки факт смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві відповідача встановлений Актом № 4 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 18 березня 2008 року, що передбачає право членів сім'ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди. Крім того, батько неповнолітньої ОСОБА_2 загинув під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача, з якого не знімається обов'язок виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП Українита ст. 13Закону України «Про охорону праці», щодо обов'язоку власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
У зв'язку зі смертю батька неповнолітній ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди неповнолітній ОСОБА_2 , оскільки сама по собі смерть рідної людини є для його рідних невиліковною психологічною травмою. Право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України,мають подружжя, батьки, (усиновлювачі), діти (усиновлені), тому особи, які мають право на відшкодування моральної шкоди, можуть звернутися до суду з позовною заявою про її відшкодування.
Судом першої інстанції встановлений причинний зв'язок між моральною шкодою, завданої неповнолітній ОСОБА_2 та протиправною поведінкою відповідача - втратою життєвих зв'язків з рідною людиною.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості, не заслуговують на увагу, оскільки розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано, що внаслідок смерті батька неповнолітній ОСОБА_2 завдана моральна шкода, оскільки вона втратила батька у віці 4 років, що стало великим стресом, незважаючи на сплив часу неповнолітня ОСОБА_2 постійно перебуває у напруженому психологічному стані, оскільки батька дитини вже неможливо повернути до життя, що завдає їй ще більшого душевного болю та моральних страждань.
У зв'язку зі смертю батька неповнолітній ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції при винесенні судового рішення суду не було врахованоположення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, який набрав чинності з 23.05.2020 року та яким передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 250 000 гривень.
У зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, з вищенаведених підстав.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: