Провадження № 22-ц/803/4930/21 Справа № 216/2849/18 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 червня 2021 року м.Кривий Ріг
справа № 216/2849/18
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Бутенко М.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 25 лютого 2021 року, -
В червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з хворобою.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 17.07.1982 року. З січня 2016 року сторони по справі проживають окремо, позивач - за адресою АДРЕСА_1 , відповідач - за адресою АДРЕСА_2 . За результатами огляду МСЕК 30.09.2008 року позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Крім того, згідно виписки з медичної картки амбулаторного хворого позивачу встановлено наступні діагнози: Алергоз хозл I+II гр.В, хронічний субатрофічний ринофарингіт, хронічний кон'юнктивіт, рецидивуюча кропивниця, набряк Квінке, хронічний гепатит «С» неактивна фаза, дискинезія жовчовивідних протоків, хронічний рецидивуючий панкреатит, хронічний пієлонефрит фаза ремісії, нефроптоз справа ХНН 0ст., системна склеродермія неактивна фаза, астено-депресивний синдром на фоні соматичної патології, нейроангіопатія сітківки обох очей, гіперметропія слабого ступеню обох очей, виражений остеопороз, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія II ступеню по змішаному типу, ГБ II ступеню, ступінь 2, АГ2, риск 2 астено-невротичний синдром, поширений остеохондроз хребта, хронічна дискогенна люмборадикулопатія, дисплазія шийки матки.
Позивач посилається на те, що в період окремого проживання сторін по справі, а саме з січня 2016 року по момент звернення до суду з даним позовом, нею витрачено 19 054,83 грн. на лікування, однак відповідач не бажає компенсувати їй витрати на лікування.
На підставі наведеного вище позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати, пов'язані з хворобою в сумі 9 527,41 грн.
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що нею були надані належні та допустимі докази на підтвердження понесених нею витрат, пов'язаних з її лікуванням, в той час як відповідач не довів того факту, що він надав їй матеріальну допомогу.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно не розглянув уточнену позовну заяву позивача та зазначив в рішенні, що уточнені позовні вимоги не можуть бути розглянуті з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази направлення уточненого позову відповідачу, оскільки після прийняття уточненої позовної заяви суд не виніс ухвали про залишення її без руху. При цьому в судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач підтвердив, що він ознайомлений з позовними вимогами та судом з'ясовувались питання по двом позовам.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 17 липня 1982 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 , яке видано 17.07.1982 року Рахманівською селищною радою Центрально-Міського району м. Кривого Рогу (а.с.8)
23 жовтня 2018 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.119).
Відповідно до довідки профпатологічної МСЕК серії ДНА-02 № 028117 від 30.09.2008 року, ОСОБА_1 встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, безстроково внаслідок захворювання на алергоз (а.с.9).
Відповідно до Акту, який складено 23 квітня 2018 року та засвідчено майстром ТОВ «Сітісервіс-КР», ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 окремо від чоловіка ОСОБА_2 (а.с.10).
Відповідно до виписки з медичної картки позивача, останній були втановлені наступні діагнози: 12.05.2018 року - Алергоз хозл I+II гр.В, хронічний субатрофічний ринофарингіт, хронічний кон'юнктивіт, рецидивуюча кропивниця, набряк Квінке, хронічний гепатит «С» неактивна фаза, дискинезія жовчовивідних протоків, хронічний рецидивуючий панкреатит, хронічний пієлонефрит фаза ремісії, нефроптоз справа ХНН 0ст., системна склеродермія неактивна фаза, астено-депресивний синдром на фоні соматичної патології, нейроангіопатія сітківки обох очей, гіперметропія слабого ступеню обох очей, виражений остеопороз, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія II ступеню по змішаному типу, ГБ II ступеню, ступінь 2, АГ2, риск 2 астено-невротичний синдром, поширений остеохондроз хребта, хронічна дискогенна люмборадикулопатія, дисплазія шийки матки (а.с.11-17)
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій товарних чеків, за період з січня 2016 року по 01 червня 2018 року позивачем по справі було придано ліки та витрачено кошти на проходження обстежень на загальну суму 13 421,83 грн. (а.с.19-45).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з хворобою, позивач посилалась на те, що в період окремого проживання сторін по справі, а саме - з січня 2016 року по момент звернення до суду з даним позовом, нею витрачено 19 054,83 грн. на лікування, однак відповідач не бажає компенсувати їй витрати на лікування, хоча має таку можливість.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
В ч. 1 ст. 75 СК України встановлено загальне правило, відповідно до якого дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. СК України містить три групи норм, які визначають умови та порядок реалізації права на утримання: норми, які визначають загальні умови надання утримання одному з подружжя; норми, що встановлюють право дружини на утримання під час вагітності та права чоловіка та жінки у разі проживання з ними дитини та норми, що визначають право на утримання того з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід.
В статті 90 СК України встановлюється правило, що стосується не надання утримання одному із подружжя, та участі одного з подружжя у витратах на лікування іншого. В ній передбачено два конкретні випадки, коли дружина, або ж чоловік, зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних з хворобою або каліцтвом одного з них.
Закон містить два різних терміни - утримання та витрати на лікування. З аналізу норм чинного законодавства можна зробити висновок, що в загальному розумінні утримання - це регулярне надання матеріальної допомоги, коштів, що спрямовані на підтримку матеріального становища одного з подружжя, у той час як витрати на лікування пов'язані з конкретними потребами одного з подружжя, що викликані його хворобою або каліцтвом.
Таким чином, обов'язок щодо взаємної участі дружини, чоловіка у витратах на лікування є самостійним і окремим. Один з подружжя може вимагати в судовому порядку виконання зазначеного обов'язку, незалежно від того, що з другого з подружжя стягуються аліменти на його утримання. При одночасному задоволенні вимог про стягнення аліментів і участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом дружини, чоловіка, суд в рішенні має окремо визначити розмір коштів, стягуваних як аліменти й як компенсація витрат на лікування.
Разом з тим, обов'язок, що передбачений в статті 90 СК України, певною мірою пов'язаний з обов'язком по утриманню одного з подружжя. Треба вважати, що дружина, чоловік не зобов'язані брати участь у витратах на лікування другого з подружжя, якщо відповідно до ч. 5 ст. 75 СК України він не має права на утримання. В разі позбавлення права на утримання дружина, чоловік одночасно позбавляються права на компенсацію витрат, пов'язаних із хворобою або каліцтвом.
Подружжя є взаємно зобов'язаними, тобто обов'язок покладається на обох з подружжя рівною мірою. В нормі не зазначається, в якій конкретно частині дружина, чоловік мають брати участь у витратах іншого. В разі спору це визначається судом з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, зокрема: матеріального стану кожної зі сторін, розміру, періодичності необхідних витрат тощо.
Закон встановлює обов'язок дружини, чоловіка брати участь у тих витратах, які пов'язані з обставинами негативного характеру. Перелік обставин є вичерпним. Підставою для виникнення обов'язку є витрати у зв'язку з будь-яким захворюванням або каліцтвом. Каліцтвом є травматичне ушкодження, викликане раптовим впливом на організм людини зовнішнього фактора - сторонньої сили. Внаслідок каліцтва може настати інвалідність. Втім, обов'язок не пов'язується з втратою працездатності.
Хвороба або каліцтво і пов'язані з ними витрати мають бути підтверджені відповідними доказами, а саме: медичною довідкою, призначеннями лікаря та рахунками про оплату. Витрати можуть здійснюватися на придбання ліків, дієтичного харчування, санаторно-курортне лікування, протезування, оплату стороннього догляду тощо. Дружина, чоловік можуть вимагати участі другого з подружжя у фактично понесених або майбутніх витратах на лікування. Якщо один з подружжя вимагає покриття майбутніх витрат, він має надати суду розрахунок і обґрунтування їх передбачуваного розміру. Залежно від конкретних обставин витрати можуть бути разовими, періодичними або постійними. Стягнення судом коштів на лікування протягом певного строку не виключається. В будь-якому випадку розмір коштів має визначатися судом у твердій грошовій сумі.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з хворобою, позивач посилалась на те, що за результатами огляду МСЕК 30.09.2008 року позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності та позивач отримує пенсію, яка не забезпечує їй прожитковий мінімум, що дає підстави визнання позивача особою, яка потребує матеріальної допомоги.
Згідно виписки з медичної картки амбулаторного хворого позивачу встановлено наступні діагнози: Алергоз хозл I+II гр.В, хронічний субатрофічний ринофарингіт, хронічний кон'юнктивіт, рецидивуюча кропивниця, набряк Квінке, хронічний гепатит «С» неактивна фаза, дискинезія жовчовивідних протоків, хронічний рецидивуючий панкреатит, хронічний пієлонефрит фаза ремісії, нефроптоз справа ХНН 0ст., системна склеродермія неактивна фаза, астено-депресивний синдром на фоні соматичної патології, нейроангіопатія сітківки обох очей, гіперметропія слабого ступеню обох очей, виражений остеопороз, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія II ступеню по змішаному типу, ГБ II ступеню, ступінь 2, АГ2, риск 2 астено-невротичний синдром, поширений остеохондроз хребта, хронічна дискогенна люмборадикулопатія, дисплазія шийки матки та позивачем, в період з січня 2016 року по день звернення до суду з даним позовом, а саме до 01.06.2018 року, були витрачені кошти для лікування в загальному розмірі 19 054,83 грн., при цьому відповідач по справі не бажає компенсувати їй витрати на лікування.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, надавши копії чеків про придбання медичних препаратів, а саме: муколвана, лактовіта форте, зинната, аскорила, кальція глюконата, расторопши, тос-мая, шприців, бетаргина, мерамистина, хофитолу, ербисолу, інтинового косметичного гелю, ревітакса, перфектила, оптикса, тиотриазоліна, Альфа-ДЗ-Теви, гептрала, урсофальку, гепанексу, лористи, креона, но-шпи, омезу, фамотидину, ермиталю, буларди макс, ніфуроксазиду, резистину, міасеру, даларгину-фармсинтоз, момордику композитуму, ульсофаку, та мукосату, не надала належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 12,82 ЦПК України, що вказані препарати були придбані саме для лікування Алергозу хозл I+II гр.В, хронічного субатрофічного ринофарингіту, хронічного кон'юнктивіту, рецидивуючої кропивниці, набряку Квінке, хронічного гепатиту «С» неактивна фаза, дискинезії жовчовивідних протоків, хронічного рецидивуючого панкреатиту, хронічного пієлонефриту фаза ремісії, нефроптозу справа ХНН 0ст., системної склеродерміі неактивна фаза, астено-депресивного синдрому на фоні соматичної патології, нейроангіопатії сітківки обох очей, гіперметропії слабого ступеню обох очей, вираженого остеопорозу, церебрального атеросклерозу, дисциркуляторної енцефалопатії II ступеню по змішаному типу, ГБ II ступеню, ступінь 2, АГ2, риск 2 астено-невротичного синдрому, поширеного остеохондрозу хребта, хронічної дискогенної люмборадикулопатії, дисплазії шийки матки, оскільки в матеріалах справи, разом з медичною довідкою про хвороби позивача, відсутні відповідні призначення лікарів для лікування вказаних хвороб та необхідності придбання саме тих ліків, які купувала позивач згідно наявних в матеріалах справи копій чеків.
Отже, з наданої позивачем медичної документації вбачається, що вона дійсно має вказані захворювання, для лікування яких їй необхідна низка медичних препаратів. Однак, в матеріалах справи відсутні призначання лікарів, з яких можливо було б встановити необхідну тривалість і періодичність застосування призначених медичних препаратів та наявність потреби вживати їх.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 90 СК України, обов'язок участі у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя не обумовлено потребою хворого подружжя в матеріальній допомозі і можливістю другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. Втім, з метою однаковості в правозастосуванні варто було б спеціально передбачити в нормі, що суд може ухвалити рішення про стягнення коштів на лікування за умови, що той з подружжя, який поніс витрати, потребує матеріальної допомоги, а другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач по справі може надавати позивачу матеріальну допомогу на лікування. При цьому матеріали справи також не містять доказів ведення сторонами окремих бюджетів в період з січня 2016 року по день звернення до суду з даним позовом, а саме до 01.06.2018 року, та не містять доказів відмови відповідача від надання коштів на придбання ліків позивачем.
Колегія суддів, враховуючи вище викладене, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача через їх недоведеність.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що нею були надані належні та допустимі докази на підтвердження понесених нею витрат, пов'язаних з її лікуванням, в той час як відповідач не довів того факту, що він надав їй матеріальну допомогу, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції були дослідженні надані позивачем письмові докази та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог позивача через недоведеність позивачем необхідності придання саме тих ліків, на які позивачем надані копії чеків для лікування наявних у позивача хвороб за відсутності призначення лікарів.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув уточнену позовну заяву позивача та зазначив в рішенні, що уточнені позовні вимоги не можуть бути розглянуті з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази направлення уточненого позову відповідачу, оскільки після прийняття уточненої позовної заяви суд не виніс ухвали про залишення її без руху, з оглядку на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Системний правовий аналіз зазначених процесуальний норм свідчить про те, що ст.49 ЦПК України передбачено імперативний обов'язок позивача подавати суду докази направлення заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Цієї ж статтею встановлений імперативний обов'язок суду не приймати до розгляду відповідну заяву у разі неподання доказів її направлення разом з доданими до неї документами іншим учасникам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатків, що зазначені в поясненнях позивача по справі, якими була уточнена позовна заява, відсутні відомості про направлення вказаних пояснень, якими була уточнена позовна заява, іншим учасникам по справі.
Встановивши, що до пояснень, якими була уточнена позовна заява, в якій позивач збільшила свої позовні вимоги, не подано доказів їх направлення разом з доданими до них документами іншим учасникам справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення цієї заяви повивачу на підставі ч.5 ст.49 ЦПК України, про що зазначено в рішенні суду.
Посилання позивача на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач підтвердив, що він ознайомлений з позовними вимогами та судом з'ясовувались питання по двом позовам колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутня ухвала суду першої інстанції про прийняття до розгляду уточнених позовних вимог позивача та такі вимоги судом першої інстанції не розглядались, що не позбавляє позивача права на звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: