Справа № 420/8317/21
08 червня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В.,
розглянувши матеріали:
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26 м. Київ, 01601)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить:
- викласти наказ Державної прикордонної служби України № 32-Д від 09 червня 2015 року в наступній редакції: “ 6. В зв'язку з припиненням діяльності, яка пов'язана з державною таємницею, припинити раніше наданий наказ начальника Північного регіонального управління від 27,11.2014 № 45-Д доступ до секретної інформації з грифом секретності “цілком таємно” та “таємно” заступнику начальника регіонального управління полковнику ОСОБА_2 , з 30 червня 2015 року”;
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не включення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу до грошового атестату на дату виключення зі списку особового складу станом на 30.06.2015 та до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням надбавки 15% в умовах режимних обмежень.
Ухвалою від 25.05.2021 року адміністративний позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
03.06.2021 року позивачем подано клопотання про усунення недоліків, в якому останній зазначив наступне.
Про довідку щодо розмірів грошового забезпечення від 16.10.2020 року №11/2662 позивач дізнався наприкінці жовтня 2020 року від адвоката ( ОСОБА_3 ), яка представляла його інтереси в Одеському окружному адміністративному суді по справам №420/12543/20 та № 420/1932/21 щодо збільшення розміру пенсії.
У довідці була відсутня грошова надбавка за службу в умовах особливих обмежень у розмірі 15% грошового забезпечення, що вплинула в подальшому на неповне нарахування пенсії.
За результатами електронного звернення від 03.11.2020 року до Адміністрації державної прикордонної служби України позивачем отримано відповідь від 09.12.2020 року №11/А-14846 лише 20.02.2021 р. у відділенні Укрпошти (трек-код 0100187870709).
Позивач зазначив, що наказ Державної прикордонної служби України №32-Д від 09 червня 2015 року в подальшому вплинув на довідку про розмір грошового забезпечення в частині відсутності надбавки в умовах режимних обмежень, що в свою чергу було наслідком не отримання відповідного нарахування пенсії з вини суб'єкта владних повноважень та порушення законодавства в частині соціального забезпечення позивача.
Отже, після отримання особисто відповіді АДПСУ 20.02.2021 року позивач дізнався про порушення своїх прав в частині пенсійного забезпечення.
Під час вивчення відповіді та обставин справи, враховуючи карантинні обмеження у країні, протягом березня-квітня позивачем були вжиті заходи щодо отримання додаткових документів, вивчення юридичних матеріалів, отримання консультацій та з'ясування характеру правовідносин.
Також позивач зазначив, що право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту.
Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини 5 статті 122 КАС України, які є загальними, і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).
Розглянувши заяву позивача від 03.06.2021 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач просить суд, зокрема, викласти наказ Державної прикордонної служби України № 32-Д від 09 червня 2015 року в наступній редакції: “6. В зв'язку з припиненням діяльності, яка пов'язана з державною таємницею, припинити раніше наданий наказ начальника Північного регіонального управління від 27.11.2014 № 45-Д доступ до секретної інформації з грифом секретності “цілком таємно” та “таємно” заступнику начальника регіонального управління полковнику ОСОБА_2 , з 30 червня 2015 року”; та визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не включення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу до грошового атестату на дату виключення зі списку особового складу станом на 30.06.2015.
При цьому, суд зазначає, що дана вимога є вимогою з питань проходження громадянами публічної служби та звільнення з неї.
З позовних матеріалів вбачається, що накази від 21.05.2015 року №147-ОС та від 09.05.2015 року № 32-Д були надіслані позивачу відповідачем листом від 09.12.2020 року за заявою позивача від 03.11.2020 року.
Крім того, про наказ від 09.06.2015 року № 32-Д позивач міг дізнатися ще під час звільнення зі служби у червні 2015 року, отримавши грошовий атестат, в якому була відсутня надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15%. На підставі відомостей цього грошового атестату позивачу призначена пенсія, яку він отримує вже протягом п'яти років, однак активних дій, спрямованих на захист права, яке вважає порушеним, позивач не вживав.
При цьому, з даною позовною вимогою позивач звернувся до суду 20.05.2021 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
Такий самий місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби був встановлений ч.3 ст.99 КАС України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби.
Також позивач просить визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не включення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу до грошового атестату на дату виключення зі списку особового складу станом на 30.06.2015 року, та до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року; та зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням надбавки 15% в умовах режимних обмежень.
Вищевказана вимога в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не включення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу до грошового атестату на дату виключення зі списку особового складу станом на 30.06.2015 року також є вимогою з питання проходження та звільнення з військової служби, до якої застосовується місячний строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 КАС України, який обчислюється з дні, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. І строк звернення до суду з даною вимогою позивачем також пропущено.
Щодо решти вимог позивача, які стосуються видачі довідки №11/2662 від 16.10.2020 р. суд зазначає наступне.
Довідка №11/2662 складена відповідачем 16.10.2020 р. за заявою позивача, а отже позивач був обізнаний про її виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Одеській області.
Тобто, про довідку №11/2662 від 16.10.2020 р. позивач був обізнаний ще у жовтні 2020 року, що останнім не заперечувалося у клопотанні від 03.06.2021 року, при цьому з даними позовними вимогами позивач звернувся до суду 20.05.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України. Вказані вимоги не стосуються питання проходження чи звільнення з публічної служби (щодо оформлення довідки), а тому до них застосовується строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.
Наведене позивачем у клопотанні від 03.06.2021 року обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом суд до уваги не бере, вважає наведені позивачем причини (вивчення відповіді АДПСУ, карантинні обмеження в країні, отримання додаткових документів, вивчення юридичних матеріалів та отримання консультацій) неповажними.
Посилання позивача на ч.2 ст.233 КЗпП України суд вважає необґрунтованим, оскільки позов не стосується стягнення належної позивачу заробітної плати (грошового забезпечення).
Як зазначено судом вище, процесуальний закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з часом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не з часом, коли вона почала вчиняти активні дії з захисту вказаних прав, свобод чи інтересів (звернення з листами, запитами тощо).
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України” зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі “МШ “Голуб” проти України”, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Андрухів