Справа № 420/9238/21
08 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнення адміністративного позову, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 1837/5 від 25.05.2021 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1».
Ухвалою судді від 07.06.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 08.06.21 прийнято уточнення до адміністративного позову.
Разом із адміністративним позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник, з урахування уточнень до заяви про забезпечення позову від 08.06.21, просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 1837/5 від 25.05.21 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1»; зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» розблокувати доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування заяви зазначено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також третіх осіб, а захист порушених прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Позивач не має права займатися іншими видами діяльності, а отже зупинення нотаріальної діяльності прямо стосується конституційних прав на можливість заробляти собі на життя своєю працею, забезпечувати належне життя для сім'ї. Відповідач фактично позбавив позивача можливості отримувати відповідно до своєї діяльності дохід. При цьому у позивача залишись перед державою зобов'язання сплачувати податки, не зважаючи на зупинення діяльності.
Крім того, у зв'язку із тим, що законодавством встановлено одночасне вчинення реєстраційних дій з нотаріальними діями, на сьогоднішній день у зв'язку з блокуванням позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач фактично не може провести жодної нотаріальної дії з нерухомим майном, що є ваговою частиною від загальної кількості нотаріальних дій.
Наразі в провадженні позивача перебуває 5 спадкових справи, в яких минув шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини і позивач, як нотаріус, зобов'язана видати спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину.
Через блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач не має змоги оформити та видати свідоцтва про право на спадщину за законом та / або за заповітом, чим порушуються права третіх осіб - спадкоємців.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на матеріали справи, позивач - ОСОБА_1 є державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва від 24.03.2009 № 7299.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 30.04.21 № 1419/7 на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадянських формувань, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2016 № 990, на підставі листа Головного слідчого управління Національної поліції від 05.04.21 № 10924/24/9/5-2021 (вх. № 8726-26-21) проведено камеральну перевірку державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за результатами якої складена довідка.
На підставі результатів зазначеної перевірки Міністерством юстиції України видано наказ № 1837/5 від 25.05.2021 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким тимчасово заблоковано нотаріусу доступ до реєстру на три місяці.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративного позову та керуючись законом.
Згідно вимог ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до положень ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
Вирішуючи порушене перед судом питання, суд враховує, що діяльність приватного нотаріуса не обмежується лише реєстраційними діями з нерухомим майном, для чого потребується доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, нотаріус посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, у зв'язку із чим доводи позивача про те, що оскаржуваним наказом повністю нівельовано її право на працю є перебільшенням, адже не перешкоджає надавати інші нотаріальні оплачувані послуги. Зазначений висновок відповідає правовій позиції ВС/КАС у постанові № 640/12935/19 від 23.07.20.
Водночас, здійснене блокування державному реєстратору - приватному нотаріусу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зачіпає не тільки права такого нотаріуса, а також і права третіх осіб, правочини яких, а також свідоцтва про право на спадщину яких не можуть бути належно зареєстровані, що створює перешкоди для виникнення в них права власності на нерухоме майно, а отже треті особи позбавлені свого конституційного права на користування, володіння та розпорядження майном.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.
Згідно з ч. 1 ст. 55 цього Закону угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Частиною 4 статті 3 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що блокування позивачу, як приватному нотаріусу, доступу до Реєстру обмежує її у можливостях повноцінного здійснення нотаріальної діяльності та має негативні наслідки не тільки для позивача, а й для третіх осіб. Так, оскаржуваним наказом фактично позбавлено позивача можливості оформити та видати свідоцтва про спадщину за законом та / або за заповітом, вчинити реєстраційні дії по спадкових справах, за якими строк видачі свідоцтв право на спадщину вже настав, рівно як і по справах, за якими строк видачі свідоцтв про право на спадщину настане протягом двох місяців (спадкові справи № 2/2020 (заведена 04.11.20), № 3/2021 (заведена 13.02.21), № 5/2021 (заведена 19.03.21), № 6/2021 (заведена 19.03.21), № 12/2021 (заведена 14.05.21); № 4/2021 (заведена 26.02.21), № 7/2021 (заведена 22.03.21), № 9/2021 (заведена 22.03.21), № 10/2021 (заведена 15.04.21).
За Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року, негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.
У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.
Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади.
Таким чином, аналізуючи зміст заявленого позову та доводи клопотання про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Суд наголошує, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Так, у разі відхилення адміністративного позову та скасування забезпечувальних заходів, дія оспорюваного наказу відновить свою дію негайно. Таке правозастосування не підміняє судового розсуду на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а спрямоване виключно на нівелювання негативних наслідків на час судового провадження. Тобто тривалість трьохмісячного блокування доступу до реєстру за умови підтвердження її правомірності не має ризиків бути нівельованою внаслідок забезпечення позову шляхом її зупинення.
Водночас незабезпечення позову призведе фактично до повної неможливості виконання судового рішення в подальшому, оскільки за умови зберігання чинності оспорюваного наказу та з урахуванням визначеної законодавцем тривалості судового провадження (2 місяці) та подальшого набрання рішенням законної сили (1 місяць), а всього 3 місяці, на час остаточного вирішення спору оскаржуваний наказ, як акт індивідуальної дії, вже вичерпає свою дію, що взагалі позбавить сенсу судове провадження та призведе до того, що реальний захист порушених прав позивача стане неможливим.
Відтак такий захід забезпечення позову, про який просить позивач, тимчасово унебезпечує від настання негативних наслідків для позивача до завершення судового провадження щодо перевірки законності підстав для блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Крім того, в даному випадку, з урахуванням обставин справи, такий спосіб забезпечення позову попереджає ризики щодо ускладнення виконання судового рішення. При цьому таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасникам справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої матеріальної шкоди як стороні позивача, так і стороні відповідача, в залежності від результатів розгляду справи, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову.
В той же час, якщо прийняті суб'єктом владних повноважень рішення тягнуть за собою негативні правові наслідки у вигляді настання, зміни або припинення прав та обов'язків позивача, то без прийняття ухвали про забезпечення позову та до набрання рішенням суду законної сили фактично створюється ситуація, за якої позивач позбавлений можливості захистити свої права.
При цьому метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій / рішень з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
За встановлених судом обставин та беручи до уваги предмет цього спору, ймовірні наслідки задоволення такого позову тощо, суд вбачає допустимим та одночасно необхідним забезпечення даного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 1837/5 від 25.05.21 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1».
Такий спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та водночас вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед зберігає існуюче становище до вирішення спору.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції ВС/КАС у постанові від 02.05.18 № 826/15847/17, тому суд враховує останній при розгляді заяви позивача у даній справі.
В контексті наведеного суд вважає, що заявлений в цій частині заявником захід забезпечення даного позову співмірним позовним вимогам і за встановлених судом обставин дієвим та ефективним заходом забезпечення, у зв'язку із чим вважає, що клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з метою запобігання настання негативних наслідків, з урахуванням дотримання балансу процесуальних прав та обов'язків сторін, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що основною метою діяльності ДП "Національні інформаційні системи" є технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Міністерства юстиції України, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, забезпечення збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах Єдиних та Державних реєстрів.
З огляду на зазначене, зупиняючи дію наказу Міністерства юстиції України № 1837/5 25.05.2021 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1», суд вважає за необхідне зазначити порядок виконання ухвали шляхом зобов'язання Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через його розблокування - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, оскільки саме це підприємство, як технічний адміністратор Державного реєстру прав, здійснює блокування доступу до Реєстру та відновлює доступ до нього.
Одночасно звернути увагу, що суд відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (65059, м. Одеса, вул. Героїв Прикордонників, 7, офіс 2; РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до Міністерства юстиції України(04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4; ЄДРПОУ 39787008), третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (65059, м. Одеса, вул. Героїв Прикордонників, 7, офіс 2; РНОКПП 2885907646), про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.
Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) № 1837/5 від 25.05.21 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1» до набрання рішенням законної сили.
Зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» розблокувати доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.
Суддя І.В. Завальнюк