Справа № 420/8064/20
08 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,-
21 серпня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України у спосіб визначений Законом України «Про звернення громадян» та ненадання обґрунтованої відповіді;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України, у спосіб визначений Законом України “Про звернення громадян” об'єктивно, всебічно і вчасно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України та надати обґрунтовану письмову відповідь;
- визнати протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Ігоря Лисенка від 03.07.2020 року № 321/4126 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
- стягнути з Генерального штабу Збройних сил України моральну шкоду у розмірі 9000,00 грн на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом осіб офіцерського складу відповідно до абзацу 7 частини 6 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Як вказано у позові, позивач є військовослужбовцем, та особою переміщеною з тимчасово окупованої території, що вибув з міста Севастополя з втратою сімейних відносин, розірванням шлюбних відносин, майна тощо та не порушив військову присягу, визначену вступом до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України при виконанні Указу Президента України від 24.03.2014 № 339/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 23.03.2014 “Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України”. З 02.07.2016 позивач вважається таким, що перебуває у розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на термін перебування у розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України залишено на всіх видах забезпечення та у списках військової частини НОМЕР_1 , тобто проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу без призначення на військову посаду, що можливо за умови дотримання вимог частини 9 статті 6 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
У позові зазначено, що пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2020 року № 122 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. Як стверджує позивач, відповідач є головним органом військового управління згідно частини 1 статті 11 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ “Про оборону України”. Згідно частини 4 статті 11 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІг “Про оборону України” Генеральний штаб Збройних Сил України організовує свою діяльність відповідно до Положення, яке затверджує Президент України.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо розгляду скарги позивача від 19.06.2020 року №13/6 і ненадання обґрунтованої відповіді та зобов'язання відповідача у спосіб, визначений Законом України “Про звернення громадян” розглянути заяву від 19.06.2020 року та надати обґрунтовану відповідь, у позові вказано, що 19.06.2020 року позивач звернувся до начальника Генерального штабу Збройних Сил України у спосіб надсилання письмового звернення з використанням мережі Інтернет скарги від 19.06.2020 № 13/6 про законні підстави для невиконання дисциплінарного стягнення у зв'язку із закінченням строку виконання стягнення та повідомив про бездіяльність командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо розгляду заяви від 04 червня 2020 року № 3/6 до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, про підстави для невиконання дисциплінарного стягнення після закінчення строку виконання, про бездіяльність щодо не призначення на військову посаду. У скарзі позивачем було зазначено вимогу про невідкладну, об'єктивну і вчасну перевірку скарги та письмово повідомити про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення у строк до 5 днів на електронну адресу у зв'язку запровадженими обмежувальними заходами карантину та поштову адресу рекомендованим поштовим повідомленням. Як стверджує позивач, 04.07.2020 закінчився термін розгляду скарги не пізніше п'ятнадцяти днів від дня її отримання, а 19.07.2020 закінчився термін не більше одного місяця від дня надходження визначених статтею 20 Закону України “Про звернення громадян”. Однак відповіді відповідача за результатами розгляду скарги за підписом керівника відповідача або особи, яка виконує його обов'язки не надано. Повідомлення про пересилання скарги іншій юридичній особі, відповідно до частини 3 статті 7 Закону України “Про звернення громадян” не було.
Позивач вказує, що своєю бездіяльністю відповідачем порушено статтю 40 Конституції України згідно якої усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк та порушено частину 2 статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем до повноважень якого належить розгляд скарги позивача не виконано зобов'язання об'єктивно і вчасно розглянути її, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити їх виконання, повідомити позивача про наслідки розгляду скарги від 19.06.2020 №13/6, що є порушенням статей 19, 40 Конституції України та статей 18 і 19- Закону України “Про звернення громадян”. Керівником відповідача (начальником Генерального штабу Збройних Сил України) скаргу позивача не розглянуто, що є порушенням статей 19, 40, Конституції України, частини першої статті 16 та статті 19 Закону України «Про звернення громадян». Відповідачем не надано відповіді за підписом керівника відповідача (начальника Генерального штабу Збройних Сил України) або особи, яка виконує його обов'язки на скаргу позивача, що є порушенням статей 19, 40 Конституції України та статті 19 Закону України “Про звернення громадян”. Відповідачем не розглянуто і не вирішено скаргу у терміни розгляду скарги, що є порушенням статей 19, 40 Конституції України, статей 18, 19, 20 Закону України “Про звернення громадян”.
При цьому, вказано у позові, відповідачем порушено право позивача на скорочений термін розгляду скарги відповідно до частини статті 20 Закону України “Про звернення громадян” про який зазначено пунктом 1 заяви позивача від 06.05.2020, а саме про розгляд і вирішення звернення невідкладно та не пізніше 15 днів від дня отримання.
Також, на думку позивача, відповідачем не здійснено контроль стану дисциплінарної практики після закінчення строку виконання стягнення оголошеного наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 11.08.2017 №78 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” та не вжито заходів щодо запобігання порушенням військової дисципліни.
З посиланням на положення статті 95 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у позові зазначено, що пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2020 року № 122 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення після закінчення строку виконання стягнення від 11.08.2017 року, що є порушенням порядку виконання дисциплінарного стягнення, визначеного статтею 96 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України внаслідок бездіяльності відповідача за контролем стану дисциплінарної практики згідно статті 95 цього Статуту.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Ігоря Лисенка від 03.07.2020 року № 321/4126 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України, у позові вказано, що 14.07.2020 року вручено просте поштове відправлення від Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України з листом від 03.07.2020 № 321/4126 за підписом начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Ігоря Лисенка з викладеним його рішенням. Рішення вказаного начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 03.07.2020 № 321/4126 про відмову в задоволенні скарги позивача від 19.06.2020 № 13/6, прийнято з порушенням вимог Закону України “Про звернення громадян” та з перевищенням військовою службовою особою влади та службових повноважень, порушенням принципів єдиноначальності, що визначені статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, тобто умисним вчиненням дій, які виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, тобто з порушенням вимог статей 19, 40 Конституції України, статей 15, 19, 20 Закону України “Про звернення громадян”, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно статті 212-І та статті 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім цього, начальник Головного управління персоналу не зацікавлений у об'єктивних і всебічних наслідках розгляду скарги, оскільки з'ясується солідарна вина начальника Головного управління персоналу у безконтрольності за подальшим виконанням пункту 28 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.09.2017 року № 418 про звільнення з військової служби у запас позивача через службову невідповідність шляхом виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , як завершальної стадії виконання стягнення у строки визначених статтею 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Тобто, начальник Головного управління персоналу є прямо зацікавлена військова посадова особа у хибних результатах перевірки скарги позивача від 19.06.2020 № 13/6 та без повноважень керівника юридичної особи, завідомо був неспроможний об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити скаргу, зокрема, скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням, забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень, як це визначено статтею 19 Закону України “Про звернення громадян”.
Тобто, вказує позивач у позовній заяві, рішення начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 03.07.2020 № 321/4126 не відповідає вимогам чинного законодавства як за повноваженнями так і мотивами відмови, тобто з порушенням вимог статей 19, 40 Конституції України, статей 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і статей 15, 19, 20 Закону Україну “Про звернення громадян” - не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб який передбачений Конституцією та законами України.
Щодо стягнення моральної шкоди, то у позові зазначено, що внаслідок бездіяльності відповідача для позивача з 26.06.2020 відбулось припинення військової служби з 26.06.2020 проти волі позивача з порушенням порядку проходження військової служби у Збройних Силах України та з порушенням порядку виконання дисциплінарного стягнення, що впливає на стан здоров'я внаслідок виниклого соціального неблагополуччя, вимушених змін у життєвих і службових стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часу та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану. Доцільно, на думку позивача, врахувати, що позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території з втратою майна тощо.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою від 26.08.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
21.09.2020 року (вх.№37993/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками (а.с.33-42).
У відзиві відповідач вказує, що заперечує проти позову та вважає, що він є безпідставним, а викладені в ньому доводи підлягають відхиленню з наступних підстав.
Щодо помилкового твердження позивача про ненадання відповідачем відповіді на скаргу позивача №13/6 від 19.06.2020 року, Генеральний штаб Збройних сил України вказує, що як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та підтверджується доказами, наданими позивачем, 19.06.2020 на електронну адресу відповідача було направлено скаргу. Позивач стверджує, що його конституційні права та законні інтереси були порушені, в зв'язку з тим, що він не отримав відповіді від відповідача та його скарга не була розглянута протягом 5 днів від дня отримання. Відповідач вважає, що вищенаведені аргументи є необґрунтовані, адже скаргу №13/6 від 19.06.2020 було прийнято до розгляду відповідачем, після чого обліковано встановленим порядком за вх. № Д-4801 від 22.06.2020; адресатом (начальником Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенантом Корнійчуком С.П.), керуючись вимогами Закону України "Про звернення громадян" за належністю було надано письмове Доручення, в якому враховуючи, що дана скарга стосувалася питань проходження військової служби позивача, письмовим доручення було поставлено завдання начальнику Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України (головному виконавцю) разом із визначеними співвиконавцями (керівниками структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України): "Провести перевірку викладених фактів з порушеного питання відповідно до вимог чинного законодавства, за потреби вжити відповідних заходів реагування та за результатами надати відповідь автору звернення встановленим порядком...»; керуючись статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" враховуючи відсутність у позивача пільг (встановлених законодавством) щодо розгляду у першочерговому порядку скарги №13/6 від 19.06.2020, термін надання відповіді позивачу був визначений в дорученні до 07.07.2020 (що повністю відповідає вимогам визначеному в Законі України "Про звернення громадян"); головним виконавцем (по дорученню) начальником Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, разом з визначеними співвиконавцями структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України було всебічно та в повному обсязі досліджено Скаргу №13/6 від 19.06.2020 та своєчасно надано відповідь позивачу за вих. №321/4126 від 03.07.2020 року.
Отримання своєчасно та встановленим порядком відповіді на скаргу №13/6 від 19.06.2020 - 14.07.2020 року (за вих. № 321/4126 від 03.07.2020) підтверджує сам позивач.
Крім того, вказано у відзиві, немає жодних правових підстав стверджувати, що розгляд кадрових питань військовослужбовців, які проходять (проходили) військову службу в Збройних Силах України не відноситься до повноважень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України. За результатами розгляду Скарги №13/6 від 19.06.2020 проведено перевірку викладених фактів з порушеного питання відповідно до вимог чинного законодавства та за результатами уповноваженою особою надано відповідь автору звернення за вих. №321/4126 від 03.07.2020. Конституційні права та законні інтереси позивача порушено не було.
Щодо позовної вимоги про виплату моральної шкоди у розмірі 9000 грн. у відзиві вказано, що на думку відповідача зазначені вимоги, у зв'язку із наведеними вище обставинами, обґрунтуваннями (доказами) та як наслідок відсутністю підстав є такими що не підлягають задоволенню. Додатково, відповідач звертає увагу суду на те, що обґрунтування позовних вимог в цій частині суперечить обставинам справи.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
09.10.2020 року (вх.№42010/20) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.43-52).
Позивачем вказано, що резолюція начальника Генерального штабу Збройних Сил України Сергія Корнійчука від 22.06.2020 № Д-4801 не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам статей 110, 112, 115, 117 Дисциплінарного статуту збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», статей 28, 58, 59 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV частині 4 статті 7 і статті 19 Закону України «Про звернення громадян».
У відповіді на відзив вказано, що з визначених резолюцією керівника відповідача від 22.06.2020 № Д-4801 трьох виконавців, двоє виконавців є військовими посадовими особами, які прямо завідомо зацікавлені у результатах розгляду скарги не на користь заявника скарги, зокрема контр-адмірал ОСОБА_2 , та генерал-майор ОСОБА_3 , яким доручено: "Прошу провести перевірку викладених фактів з порушеного питання відповідно до вимог чинного законодавства, за потреби вжити відповідних заходів реагування та за результатами надати відповідь автору звернення встановленим порядком. У разі необхідності доповісти. Термін до 07.07.2020". Так в скарзі позивача від 19.06.2020 № 13/6 до відповідача зокрема оскаржено бездiяльнiсть Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо розгляду заяви позивача від 04.06.2020 № 3/6 Позивачем, шляхом запиту на інформацію, з'ясований факт, що до заяви позивача від 04.06.2020 № 3/6 вчинено резолюцію командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України" контр-адмірал ОСОБА_4 від 19.06.2020 № Д-292.
Позивач вказує, що у відзиві не наведено доказів об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки скарги позивача від 19.06.2020 № 13/6 на виконання резолюції начальника Генерального штабу Збройних Сил України Сергія Корнійчука вiд 22.06.2020 № Д-4801 та на виконання вимог статті 112 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України. Матеріали перевірки належить оформити актом, протоколом, довідкою, доповідною запискою, доповіддю тощо та підписати військовими посадовими особами, визначених резолюцією начальника Генерального штабу Збройних Сил України Сергія Корнійчука вiд 22.06.2020 № Д-4801 у відповідності до вимог пункту 2.1.6, 2.9.2, Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124, однак про наявність матеріалів перевірки у відзиві не зазначено. Відповідь відповідача, як службової особи на звернення позивача зі скаргою, належить складати відповідно до вимог пункту 2.9.3 Інструкції, однак такого службового листа від відповідача позивачу не вручено.
Крім цього, зазначає позивач, в резолюції начальника Генерального штабу Збройних Сил України Сергія Корнійчука від 22.06.2020 № Д-4801 зазначено як військову посадову особу полковника юстиції ОСОБА_5 , який є за посадою начальником управління правового забезпечення відповідача, реквізити якого зазначені на кутовому штампі відзиву та поштовому конверті. Однак, не наведено будь-яких доказів про участь полковника юстиції Боброва Ю.О., у перевірці скарги позивача та участі у перевірці на вiдповiднiсть законодавству України проекту листа на адресу позивача, якщо такий складався чи оформлявся тощо, як це визначено пунктом 2.9.3.1 Інструкції. Тобто, на думку позивача, перевірка скарги фактично не проводилася, а тому керівнику відповідача не було що розглядати, та приймати рішення. Не уповноважений законодавством ОСОБА_3 викладає свої власні упереджені, зацікавлені, необ'єктивні погляди на звернення позивача, що для ОСОБА_1 не є рішенням керівника відповідача згiдно чинного законодавства.
Також, у відповіді на відзив зазначено, що начальник Генерального штабу Збройних Сил України, як керівник відповідача протиправно самоусунувся від розгляду та прийняття рішення за скаргою позивача та підписання відповіді. Скарга позивача, у встановленому законодавством порядку, адресована начальнику Генеральному штабу Збройних Сил України, як керівнику юридичної особи публічного права з ідентифікаційним кодом 22991050. Вiдповiдi відповідача, як службового листа на бланку юридичної особи з вiдповiдними реквізитами та за підписом керівника, не отримано. Пунктом 2 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року № 124 "Про затвердження Інструкції з діловодства у збройних Силах України" наказано зокрема керівникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України забезпечити виконання вимог Інструкції з діловодства у Збройних Силах України. Позивач вказує, що згідно абзацу другого пункту 2.7.2 Інструкції, у Генеральному штабі Збройних Сил України використовуються бланки документів для листування вiд iменi Генерального штабу Збройних Сил України та затверджені додатками 4, 5 до пункту 2.7.2 цієї Інструкції. Заперечення відзиву містять протиправні маніпуляції з підміною відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Заперечень на адресу суду не надходило.
Ухвалою суду від 26.10.2020 року судом доручено Генеральному штабу Збройних сил України надати до суду у п'ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчену копію положення про Управління персоналу Генерального штабу Збройних сил України чи інший документ, в якому визначено правовий статус в системі Генерального штабу Збройних сил України вказаного управління та його компетенцію.
Крім того, вказаною ухвалою судом зупинено провадження по справі №420/8064/20 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії.
За вх.№20дск від Генерального штабу Збройних сил України до суду надійшов лист разом додатками на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2020 року.
Згідно довідки помічника судді, складеної на виконання п.20 розділу ІІІ Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України 18.05.2018 року № 21, станом на 07.06.2021 року інших документів на виконання вимог суду не надходило.
Ухвалою суду від 07.06.2021 року поновлено провадження по справі №420/8064/20.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до начальника Генерального штабу збройних Сил України із скаргою №13/6 від 19.06.2020 (щодо порушення дисциплінарної практики, про підстави для невиконання дисциплінарного стягнення після закінчення строку виконання, ненадання відповіді на звернення, непризначення на військову посаду) (а.с.11-14).
У скарзі вказано, що позивач звертається до начальника Генерального штабу збройних Сил України особисто, відповідно до статей 95, 96, 110 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу четвертого пункту 34 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 та заявляє про законні підстави для не виконання дисциплінарного стягнення у зв'язку із закінченням строку виконання стягнення та повідомляє про бездіяльність командування військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо розгляду заяви від 04 червня 2020 року № 3/6 до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про підстави для невиконання дисциплінарного стягнення після закінчення строку виконання, про бездіяльність щодо непризначення на військову посаду за обставин, які викладені у даній скарзі.
Зважаючи на вищевикладене у скарзі №13/6 від 19.06.2020 року позивач просив:
1. Невідкладно, об'єктивно і вчасно розглянути заяву.
2. Здійснити контроль стану дисциплінарної практики щодо дисциплінарного стягнення відповідно до статті 96 Статуту.
3. Прийняти правове рішення щодо пункту 28 параграфу 6 наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 вересня 2017 року № 418 у зв'язку із закінченням строку виконання дисциплінарного стягнення відповідно до статті 96 Статуту і забезпечити його виконання.
4. Вжити заходів щодо невідкладного призначення на військову посаду вiдповiдно до пункту 2 Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
5. Вжити заходів до командування військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо розгляду заяви від 04.06.2020 року № 3/6 до командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про підстави для невиконання дисциплінарного стягнення після закінчення строку виконання.
6. Вжити заходів щодо притягнення винних осіб Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України до адміністративної вiдповiдальності згідно статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ненадання відповіді про результати розгляду заяви від 04.06.2020 року № 3/6 до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про підстави для невиконання дисциплінарного стягнення після закінчення строку виконання.
7. Забезпечити поновлення порушених прав та реальне виконання прийнятих у зв'язку зі зверненням рішення.
8. Письмово повідомити про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення у строк до 5 днів на електронну адресу у зв'язку запровадженими обмежувальними заходами карантину та поштову адресу рекомендованим поштовим повідомленням.
Вказану скаргу позивачем надіслано на адресу електронної пошти Генерального штабу Збройних сил України 19.06.2020 року (а.с.15).
22.06.2020 року начальником Генерального штабу Збройних Сил України Сергієм Корнійчуком складено резолюцію №Д-4801 до скарги позивача №13/6 від 19.06.2020 року на ім'я контр-адмірала ОСОБА_2 , генерала-майора ОСОБА_3 та полковника юстиції Боброва Ю.О. (а.с.40) згідно якої начальник Генерального штабу Збройних сил України просив провести перевірку викладених фактів з порушеного питання вiдповiдно до вимог чинного законодавства, за потреби вжити відповідних заходів реагування та за результатами надати відповідь автору звернення встановленим порядком. У разі необхідності доповісти.
У вказаній резолюції визначено термін її виконання - до 07.07.2020 року.
03.07.2020 року Управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України складено на адресу ОСОБА_1 за підписом начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерала-майора Ігоря Лисенка листа №321/4126 (а.с.16-17), в якому зазначено, що у Головному управлінні персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, за дорученням в межах компетенції, опрацьовано скаргу позивача від 19.06.2020 № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України стосовно можливих порушень порядку реалізації накладених стягнень, ненадання відповіді на звернення та непризначення на посаду.
За результатами опрацювання скарги позивача повідомлено про наступне:
- щодо 1 питання: відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів;
- щодо 2 питання: контроль стану дисциплінарної практики здійснюється відповідно до вимог статті 95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
- щодо 3 питання: наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.09.2017 №418 в частині, що стосується звільнення позивача з військової служби у запас через службову невідповідність відпрацьований відповідно до вимог чинного законодавства та прийняття правових рішень не потребує;
- щодо 4 питання: наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.09.2017 №418 позивача було звільнено з військової служби у запас через службову невідповідність. Станом на 02.07.2020 підстав для поновлення позвиача на військовій службі та призначення на посади осіб офіцерського складу до збройних Сил України не вбачається;
- щодо 5 питання: відповідно до листа тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу Командування військово-Морських Сил Збройних Сил України від 02.07.2020 №154/111/3341 розгляд скарги позивача №3/6 від 04.06.2020 (зареєстровано в діловодствi штабу КВМС 19.06.2020) здійснюється у юридичній службі командування військово-Морських Сил Збройних Сил України. Відповідь позивачу буде надана у строки, визначені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян", неправомірних дій з боку посадових осіб командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України не вбачається;
- щодо 6 питання: заходи щодо осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) вживаються уповноваженою особою, визначною статтею 255 КУпАП;
- щодо 7 та 8 питання: порядок подання звернення, а також порядок та строки надання відповіді на звернення громадян визначено Законом України "Про звернення громадян". Водночас, у разі надходження обґрунтованої письмової вимоги громадянина, термін розгляду може бути скорочено від встановленого статтею 20 терміну Закону України «Про звернення громадян». Окрім того статтею 19 Конституції України зазначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог абзацу першого статті 55 Конституції України та абзацу першого статті 16 Закону України "Про звернення громадян", Ви маєте право на оскарження рішення органів державної влади у порядку підлеглості вищому органу чи посадовій особі, або безпосередньо в суді.
Вважаючи протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України у спосіб визначений Законом України «Про звернення громадян» та ненадання обґрунтованої відповіді, а також протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Ігоря Лисенка від 03.07.2020 року № 321/4126 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями
Згідно ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Статтею 16 Закону України «Про звернення громадян», зокрема, визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як стверджує позивач, його скаргу розглянуто з порушенням строків, визначених Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Як вже встановлено судом зі скаргою №13/6 позивач звернувся 19.06.2020 року, а відповідь на неї складено 03.07.2020 року.
Тобто, відповідь на скаргу позивача надано у межах місячного строку.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог ст.20 Закону №393 термін розгляду звернень громадян не повинен перевищувати одного місяця від дня їх надходження, а у разі неможливості їх розгляду у такий строк керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Таким чином, відповідачем не було порушено строки розгляду звернень громадян передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», що спростовує доводи позивача в цій частині, які викладені в позовній заяві.
Крім того, суд зазначає, що до суду не надано доказів того, що позивач має встановлені законодавством пільги, для розгляду його скарги у першочерговому порядку.
При вирішенні даної справи, суд враховує, що звертаючись до відповідача із скаргою №13/6 позивач, зазначаючи про порушення своїх прав, посилався:
- на п.28 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.09.2017 року № 418 про звільнення з військової служби у запас позивача через службову невідповідність шляхом виключення зі списків військової частини.
- на бездiяльнiсть Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо розгляду заяви позивача від 04.06.2020 № 3/6 позивачем, шляхом запиту на інформацію.
Як вказує позивач у позові, начальник Головного управління персоналу є прямо зацікавлена військова посадова особа у хибних результатах перевірки скарги позивача від 19.06.2020 № 13/6 та без повноважень керівника юридичної особи, завідомо був неспроможний об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити скаргу, зокрема, скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням, забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чиї скаргою рішень, як це визначено статтею 19 Закону України “Про звернення громадян”. У відповіді ж на відзив вказано, що з визначених резолюцією від 22.06.2020 № Д-4801 трьох виконавців, двоє виконавців є військовими посадовими особами, які прямо завідомо зацікавлені у результатах розгляду скарги не на користь ОСОБА_1 .
В той же час, докази, які б підтвердили вказані доводи позивача щодо зацікавленості у результатах розгляду скарги начальника Головного управління персоналу та генерала-майора ОСОБА_3 , полковника юстиції Боброва Ю.О. до суду не надані, а наявність таких обставин судом не встановлено.
Водночас, судом встановлено що до заяви позивача від 04.06.2020 року № 3/6 вчинено резолюцію командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України контр-адмірала ОСОБА_4 від 19.06.2020 № Д-292 (а.с.50) щодо з'ясування питання ненадання до АВ штабу КВМС заяви ОСОБА_1 від 04.06.2020 року №3/6.
Тобто, контр-адмірал ОСОБА_6 є особою, яка здійснювала перевірку, що стосується розгляду заяви позивача від 04.06.2020 № 3/6.
Одним із питань які позивач просив розглянути у скарзі №13/9 було вжиття заходів щодо притягнення винних осіб Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України до адміністративної вiдповiдальності згідно статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ненадання відповіді про результати розгляду заяви від 04.06.2020 року № 3/6 до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про підстави для невиконання дисциплінарного стягнення після закінчення строку виконання.
Як вже вказано вище, відповідно до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
З вказаного, на думку суду, вбачається відсутність правових підстав для накладення резолюції №Д-4801 до скарги позивача №13/6 від 19.06.2020 року на ім'я контр-адмірала ОСОБА_2 згідно якої начальник Генерального штабу Збройних сил України просив провести перевірку викладених фактів з порушеного питання вiдповiдно до вимог чинного законодавства, за потреби вжити відповідних заходів реагування та за результатами надати відповідь автору звернення встановленим порядком.
Як вже встановлено судом, скарга позивача №13/6 буда подана до начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
В той же час, розгляд порушених у скарзі питань був здійснений Управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 1 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019 (далі - Положення №23/2019) Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб) є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) та визначених сил і засобів інших складових сил оборони (далі - інші складові сил оборони), координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Пунктом 2 Положення №23/2019 визначено, що генеральний штаб у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, постановами Верховної Ради України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, наказами та директивами Міністерства оборони України (далі - Міністерство оборони), наказами та директивами Міністра оборони України, наказами та директивами Головнокомандувача Збройних Сил України, а також цим Положенням.
Відповідно до Указу Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019 наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 01.06.2020 року №27/ДСК затверджено Положення про Головне управління Персоналу Генерального штабу Збройних сил України (далі - Положення №27/ДСК).
Згідно вказаного Положення Головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України є структурним підрозділом Генерального штабу Збройних сил України.
Зі змісту Положення №27/ДСК не вбачається обов'язку Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України надавати відповіді на заяви, скарги чи клопотання, подані в порядку Закону України «Про звернення громадян» від імені Генерального штабу Збройних сил України.
Також, зі змісту Положення №27/ДСК не вбачається права начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України надавати відповіді на заяви, скарги чи клопотання, подані в порядку Закону України «Про звернення громадян» від імені Генерального штабу Збройних сил України.
В той же час, лист за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 складено Управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України за підписом начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерала-майора Ігоря Лисенка.
З вказаного, на думку суду вбачається, що скаргу позивача №13/6 розглянуто не уповноваженою особою.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Генерального штабу Збройних Сил України щодо об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України у спосіб визначений Законом України «Про звернення громадян» та ненадання обґрунтованої відповіді та зобов'язання Генерального штабу Збройних Сил України, у спосіб визначений Законом України “Про звернення громадян” об'єктивно, всебічно і вчасно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України та надати обґрунтовану письмову відповідь, визнання протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Ігоря Лисенка від 03.07.2020 року № 321/4126 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення з Генерального штабу Збройних сил України моральної шкоди у розмірі 9000,00 грн на користь ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Так, у позові зазначено, що внаслідок бездіяльності відповідача для позивача з 26.06.2020 відбулось припинення військової служби з 26.06.2020 проти волі позивача з порушенням порядку проходження військової служби у Збройних Силах України та з порушенням порядку виконання дисциплінарного стягнення, що впливає на стан здоров'я внаслідок виниклого соціального неблагополуччя, вимушених змін у життєвих і службових стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часу та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану. Доцільно, на думку позивача, врахувати, що позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території з втратою майна тощо.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Суд зазначає, що положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причиного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
При цьому, обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, але не виключно, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17, від 12.11.2019 року у справі №818/1430/17.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Разом з тим, до суду позивачем не надано доказів настання втрат майнового чи немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв'язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Таким чином, позивачем в позовній заяві та у відповіді на відзив жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для стягнення моральної шкоди, не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок такої бездіяльності відповідача.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд зауважує на тому, що позивач належним чином не обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з Генерального штабу Збройних сил України на користь позивача моральної шкоди в сумі 9000 грн. є необґрунтованою, недоведеною,а отже не підлягає задоволенню.
Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України у спосіб визначений Законом України «Про звернення громадян» та ненадання обґрунтованої відповіді.
Зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України, у спосіб визначений Законом України “Про звернення громадян” об'єктивно, всебічно і вчасно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України та надати обґрунтовану письмову відповідь.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Ігоря Лисенка від 03.07.2020 року № 321/4126 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 19.06.2020 року № 13/6 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 );
Відповідач - Генеральний штаб Збройних Сил України (місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22991050).
Суддя С.М. Корой