08 червня 2021 р. № 400/2806/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), майдан Захисників України, 7/8, 10 поверх, м. Харків, 61001,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070,
про:визнання дій незаконними та скасування постанови від 04.02.2021 ВП № 64256022,
Позивач, звернувся до суду з позовом до Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій щодо відкриття виконавчого провадження № 64256022 від 04.02.2021 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ», код 14282829, за виконавчим написом № 42 приватного нотаріуса Юдіною Ю.Г. незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 64256022 від 04.02.2021 про стягнення коштів на користь ПАТ «ПУМБ».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження, оскільки Врадіївським районним судом розглядається справа № 474/1126/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», приватного нотаріуса Юдіної І.Г. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та у справі прийнята ухвала про забезпечення позову, якою було зупинено стягнення на підставі виконавчого документа. Позивачем подавалась до ДВС заява про закриття виконавчого провадження, в зв'язку з тим, що є ухвала суду про забезпечення позову від 30.01.2020. Постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем була направлена не за адресою реєстрації та постійного перебування позивача, а за адресою у м. Харкові, до якої він не має жодного відношення.
Відповідач відзив по суті справ не надав, на виконання ухвали суду від 24.05.2021 надав суду копію виконавчого напису нотаріуса, заяву про примусове виконання рішення від 22.01.2021, кредитний договір № 18968053 від 07.12.2012.
Третя особа: пояснення суду не надала, надіслала суду виконавчий напис нотаріуса.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області по справі № 474/1126/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіної І.Г. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд забезпечив позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса про стягнення коштів.
22.01.2021 стягувач - Акціонерне товариство «Перший українській міжнародний банк» звернулось до ДВС із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 42 від 13.09.2019 про стягнення з боржника- ОСОБА_1 коштів в сумі 60426,29 грн.
04.02.2021 державний виконавець Московського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження ВП № 64256022 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 42 від 13.09.2019 про стягнення з ОСОБА_1 коштів, адреса якого АДРЕСА_2 .
18.02.2021 державний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника.
У виконавчому написі нотаріуса зазначено місце реєстрації боржника-позивача по справі АДРЕСА_2 .
У наданому відповідачем кредитному договорі № 1898053 від 07.12.2012 зазначена адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , цей договір підписаний позивачем у справі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
За правилами ч.1 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Місцем проживання фізичної особи, згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Законом № 1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Зазначене у виконавчому документі -виконавчому написі нотаріуса та у заяві про відкриття виконавчого провадження місце проживання боржника АДРЕСА_2 стало підставою для вчинення виконавчих дій саме відповвдачем у м.Харків. Позивач не надав суду доказів визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню, скасованим або недійсним.
Позивач посилається у позові, що відповідач протиправно у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначив адресу реєстрації боржника у м. Харків, хоча його адреса реєстрації підтверджується довідкою Врадіївської сільської ради від 13.03.2019 та 20.01.2020, в якій зазначено адреса позивача АДРЕСА_1 , по якій він зареєстрований з 22.10.2018.
Відповідач відкрив виконавче провадження за місцем реєстрації боржника-позивача у справі, яке зазначено у виконавчому написі нотаріуса м. Харків відповідно до ч.1 ст.24 Закону України « Про виконавче провадження».
У даному випадку, виконавчий документ подано, зокрема, за місцем проживання (перебування боржника - фізичної особи) позивача, зазначеної стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження та у виконавчому документі, що є достатнім для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки законодавством перевірка місцезнаходження боржника державним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження не передбачена. У державного виконавця відсутній обов'язок щодо перевірки правдивості викладених стягувачем відомостей про місце знаходження боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17, постанова ВС від 23.01.2019 по справі № 820/838/17 .
Посилання позивача на те, що ним 15.02.2021(арк.с.14) надсилалась на адресу відповідача заява про закриття виконавчого провадження та ухвала суду від 30.01.2020 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, як підстава для задоволення позову, не приймається судом до уваги, оскільки до цієї заяви позивач не надав суду докази, що вона надсилалась та була отримана ДВС. Це могло бути підставою для відповідача відповідно до ст.34 Закону України « Про виконавче провадження» зупинити вчинення виконавчих дій . Правових підстав для закриття- закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з існуванням ухвали про забезпечення позову Законом України « Про виконавче провадження», а саме ст.39 не передбачено.
Ухвала про забезпечення позову також не може бути підставою для відмови державним виконавцем стягувачу у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не довів суду належними доказами, що дії відповідача по відкриттю виконавчого провадження та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження є протиправними.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Захисників України, 7/8, 10 поверх, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 34952461) про визнання дій незаконними та скасування постанови від 04.02.2021 ВП № 64256022 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко