про залишення позовної заяви без руху
07 червня 2021 року м. Київ № 320/6488/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії позивача, яка оформлена листом за №5524-10074/М-02/8-1000/20 від 01.09.2020 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно статей 39, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та невиплати із 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести перерахунок додаткової пенсії відповідно до ч. 2 статі 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, та здійснити позивачу із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює щомісячно двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), провівши виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальним норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У ч. 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із позову вбачається, що предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у перерахунку пенсії за визначений період та невиплати підвищення до пенсії позивачеві, яка оформлена листом відповідача №5524-10074/М-02/8-1000/20 від 01.09.2020.
При цьому, згідно трек-коду відстеження поштового відправлення за №0950101333343 позовна заява надіслана позивачем на адресу суду 20.05.2021.
Однак, як у мотивувальній так і у прохальній частині позову вказується на те, що вищезазначений лист-відмова також отримані позивачем лише 20.05.2021.
Попри це, докази щодо отримання позивачем даного листа саме 20.05.2021 у матеріалах справи відсутні.
Слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Так, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та вказав, що:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Як зазначено позивачем, 18.08.2020 йому стало відомо про те, що із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 17.08.2020 №6-р/2018 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати по теперішній час підвищення до пенсії позивача, як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян. Після чого, цього ж дня, мало місце звернення позивача до відповідача із заявою на проведення перерахунку пенсії з 01.01.2014 до 02.08.2014 в розмірі, визначеному ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також провести нарахування та виплау щомісячного підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в населеному пункті, віднесеного до зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не отримавши відповіді на свою заяву станом на 29.04.2021, позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача та отримав лист-відмову датовану 01.09.2020.
Відтак суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 01.09.2020 у відповідь на його письмову заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних гарантій Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, яка є обов'язковою для суду першої інстанції.
Більш того, доказів того, що спірна відмова відповідача у проведенні заявлених позивачем перерахунків та виплат, що оформлена листом від 01.09.2020, була отримана позивачем саме 20.05.2021 - матеріали позовної заяви не містять.
Також суд звертає увагу, що у прохальній частині позовної заяви позивач посилається на лист відповідача №5524-10074/М-02/8-1000/20 від 01.09.2020, у той час, як за змістом позову вказується на лист відповідача №5523-10078/М-02/08-1000/20 від 01.09.2020, копію якого і додано до позову.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно, непереборно, а не суб'єктивно заважали позивачеві звернутись до суду у визначений законодавством строк, позовна заява не містить, як і не містить відповідних обґрунтувань його клопотання про поновлення пропущеного строку, заявлене в межах позовної заяви.
Отже, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання щодо відстрочення сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою до ухвалення судового рішення у даній справі.
Зазначене клопотання мотивовано тим, що позивач є пенсіонером за віком та має дохід у вигляді пенсії в розмірі 3548,14 грн., а тому не має фізичної змоги сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн., на підтвердження чого надав копію довідки про доходи.
Позивачем наголошено на положеннях Закону України "Про судовий збір", за пунктом 1 ч. 1 статті 8 якого враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі зокрема за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Так, із наданої позивачем довідки про доходи від 29.04.2021 №8940116170995910 вбачається, що пенсійні виплати позивача за 2020 рік загалом склали 40754,10 грн.
Згідно з ч. 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Пунктом 3 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що з 01.01.2021 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень.
Оскільки позивачем заявлено взаємопов'язані вимоги немайнового характеру, то судовий збір, що підлягає до сплати згідно цитованих вище положень законодавства, становить 908,00 грн.
Таким чином, зазначений розмір судового збору не перевищує 5% річного доходу позивача, та є значно меншим, аніж витрати, вже понесені позивачем на надання йому правничої допомоги, що також заявлені ним до відшкодування.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Як наслідок, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахування висновків суду наведених в даній ухвалі та постанови Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, у тому числі докази отримання листа відповідача №5523-10078/М-02/08-1000/20 від 01.09.2020 саме 20.05.2021;
- докази про сплату судового збору за подання до Київського окружного адміністративного суду позову немайнового характеру в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали у спосіб, визначений даною ухвалою.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.