08 червня 2021 року № 320/12451/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0134645004 від 10.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням до нього застосовані штрафні санкції в розмірі 615194,71 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за травень - липень 2019 року, у той час як вина позивача у несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання відсутня.
Так, позивач стверджує, що заборгованість зі сплати податку на додану вартість утворилася внаслідок невиконання державою свої обов'язків щодо перерахування субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332, навіть незважаючи на наявність рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, про примусове перерахування позивачу коштів субвенції.
За таких обставин, позивач стверджує про відсутність його вини, як необхідної складової правопорушення, а тому вважає протиправним застосування до нього спірним податковим повідомленням-рішення штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ.
При цьому позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.05.2019 у справі №820/4728/17, який є релевантним до спірних правовідносин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що в разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у визначений строк, то на такого платника накладаються штрафні санкції, а отже приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення посадові особи податкового органу діяли на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а отже підстави для його скасування відсутні.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він заперечує проти наведених податковим органом у відзиві аргументів, з підстав аналогічним тим, що вказані у позові. Просить суд позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (ідентифікаційний код 38010130, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд.14) зареєстровано як юридична особа 28.02.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач має статус платника податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.05.2013 №200119880.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з питання несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами якої було складено акт від 22.07.2020 №2248/50-04/38010130.
У вказаному акті відповідач, серед іншого, дійшов висновку про порушення ТОВ "Білоцерківвода" вимог п.57.1 ст. 57 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за поданими позивачем податковими деклараціями.
На підставі цього висновку, викладеного в акті перевірки, відповідачем 10.08.2020 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0134645004, яким до позивача за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 615194, 71 грн.
За результатом адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення воно було залишено без змін, про що свідчить рішення ДПС України від 21.10.2020 №30652/6/99-00-06-02-05-06.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України (у редакції станом на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас згідно зі статтею 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.
Механізм погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких, зокрема, належить позивач, урегульовано положеннями Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332.
Ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).
Відповідно до пункту 1 Порядку та умов субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків (пункт 2 Порядку та умов).
Пунктом 3 Порядку та умов передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.
Відповідно до додатка 2 Порядку та умов визначено примірний договір про організацію взаєморозрахунків, а пунктом 11 розділу “Порядок проведення взаєморозрахунків” передбачено, що сторона остання перераховує до загального (спеціального) фонду державного бюджету кошти, зокрема, для: погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).
Отже, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між витратами, понесеними в результаті надання підприємством відповідних комунальних послуг, та встановленими тарифами.
Водночас проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору, який укладається підприємствами, що, зокрема, надавали послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, та шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків. Крім того, за умовами такого договору сторона може перераховувати до загального (спеціального) фонду державного бюджету кошти, зокрема, для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №820/4728/17 та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та ТОВ “Білоцерківвода” укладено договори про організацію взаєморозрахунків, а саме: договір № 03/332 від 07.08.2017 р. на суму 8 221 700,00 грн. та договір № 12/332 від 05.12.2017 на суму 1 641 600,00 грн.
Зі змісту договорів № 03/332 від 07.08.2017 р. та № 12/332 від 05.12.2017 р., розроблених на основі примірного договору про організацію взаєморозрахунків, затвердженого Постановою № 332, процедура з перерахування суми коштів виглядає наступним чином: 1. Казначейство на підставі рішення Мінфіну перераховує стороні - Головному управлінню Державної казначейської служби у Київській області договору про організацію взаєморозрахунків кошти, визначені у договорі про організацію взаєморозрахунків. 2. Головне управління Державної казначейської служби у Київській області перераховує отримані кошти на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації. 3. Департамент фінансів Київської облдержадміністрації, в свою чергу, перераховує дану суму коштів на рахунок Фінансового управління Білоцерківської міської ради. 4. Фінансове управління Білоцерківської міської ради перераховує дану суму коштів на рахунок Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. 5. Лише після перерахування Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради коштів на спеціальний рахунок підприємства, який відкрито в ГУ БЦ ДКСУ в Київській області, ТОВ “Білоцерківвода” перераховує отримані за договором про організацію взаєморозрахунків кошти до загального фонду державного бюджету для погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу.
При цьому, в пункті 10 цих договорів зазначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються, серед іншого, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
У зв'язку із укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9 863 300,00 грн., за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на суму 9 863 300,00 грн., які мали б спрямуватись позивачем до державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов'язання.
Таким чином, погашення податкового боргу позивача мало б відбуватись на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332.
У свою чергу, Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку №332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов'язань останнього.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, однак така ситуація спричинена значною заборгованістю держави перед ТОВ "Білоцерківвода" з різниці між встановленими тарифами на водопостачання та водовідведення і фактичною вартістю послуг.
В підтвердження таких обставин зазначав, що станом на день подання позову умови вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків виконані не були, кошти позивачу не повернуті, що призвело до прострочення сплати узгоджених сум з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що невиконання сторонами умов договорів № 03/332 від 07.08.2017 р. та № 12/332 від 05.12.2017 підтверджується судовими рішеннями.
Зокрема, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 р. №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та недоведення цього рішення до відома Казначейства;
- зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 р. №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та довести його до відома Державної казначейської служби України;
- зобов'язано Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8221700 грн. за договором №03/332 від 07.08.2017 та у сумі 1641600 грн. за договором №12/332 від 05.12.2017;
- зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов'язання за договором № 03/332 від 07.08.2017 р. та за договором № 12/332 від 05.12.2017 p., перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти у сумі 8 221 700,00 грн. за договором № 03/332 від 07.08.2017 р. та у сумі 1 641 600, 00 грн. за договором № 12/332 від 05.12.2017 р. на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішеннями у справі №810/1728/18 підтверджено факт невиконання сторонами належним чином умов договорів № 03/332 від 07.08.2017 р. та № 12/332 від 05.12.2017, що призвело до неотримання позивачем сум субвенцій, призначених для погашення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник у зв'язку з різницею між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч положенням статті 77 КАС України відповідач не надав суду доказів виконання вищевказаного рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18 та отримання позивачем відповідних сум субвенцій.
Аналізуючи вищевикладене в сукупності, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Київській області, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 615194,71 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, порушило права позивача як платника податків.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом докази та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про відсутність вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому не вбачає підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у спірному податковому повідомленні-рішенні, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9227,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.11.2020 №5593. Вказана сума судового збору, враховуючи задоволення позову, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0134645004 від 10.08.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківвода” (ідентифікаційний код 38010130) судовий збір у розмірі 9227 (дев'ять тисяч двісті двадцять сім) грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.