ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" червня 2021 р. справа № 300/731/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
03.04.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розрахунку доплати за вислугу років у розмірі 50% починаючи з 19.07.2017 та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утриманні як судді у відставці на підставі довідок Івано-Франківського апеляційного суду за №04-12/103-19 від 25.02.2019, №04-12/100-19 від 25.02.2019, №04-12/101-19 від 25.02.2019, №04-12/102-19 від 25.02.2019 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розрахунку доплати за вислугу років у розмірі 50%, яка враховуються при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збереженням відсотку нарахування щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.07.2017, 01.01.2018, 04.12.2018, 01.01.2019 відповідно, без обмеження граничного розміру із урахуванням раніше виплачених сум.
Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки при призначенні позивачу пенсії, необхідно враховувати її стаж роботи на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду з 01.08.1995 по 18.04.1999, що дає право на визначення та виплату доплати за вислугу років у розмірі 50%. Зазначене відображено в довідках Івано-Франківського апеляційного суду, які відповідачем протиправно не взяті до уваги.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій відмовлено.
Згідно постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 скасовано, а справу № 300/731/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
12.05.2021 справа № 300/731/19 супровідним листом Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.05.2021 № 300/731/19/29377/21 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.06.2021 (а.с.219-222). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши що ОСОБА_1 з 20.07.2017 призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. До заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді позивач надала довідку №04-12/185-17 від 20.07.2017 про суддівську винагороду, доплата за вислугу років становила 40%. Зазначає, що довідки за №04-12/103-19, №04-12/102-19, №04-12/101-19, №04-12/100-19, видані 25.02.2019 та лист Івано-Франківського Апеляційного суду Івано-Франківської області №03-42/29/2019 від 20.03.2019 не породжують правових наслідків, так як не мають зворотної дії в часі, оскільки суддівська винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась за даними, що містяться в цих довідках. На підставі наведеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 допущено заміну відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську його правонаступником Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у справі № 300/731/19.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи та врахувавши рекомендації Верховного Суду, викладені в постанові від 21.04.2021 у даній справі встановив таке.
ОСОБА_1 згідно наказу №02-7/30 від 22.06.1995 начальника управління юстиції в Івано-Франківській області була зарахована, як молодий спеціаліст, на посаду стажиста Івано-Франківського міського суду з 01.08.1995, з посадовим окладом згідно штатного розпису (75% посадового окладу судді) (а.с. 18).
Указом Президента України №0358/99 від 03.04.1999 позивача призначено на посаду судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.
Наказом в.о. начальника управління юстиції в Івано-Франківській області №03-01/64 від 19.04.1999 позивача звільнено з 18.04.1999 з посади стажиста Івано-Франківського міського суду у зв'язку з призначенням суддею Богородчанського районного суду (а.с. 17).
Указом Президента України №346/2003 від 21.04.2003 позивача призначено на посаду судді Апеляційного суду Івано-Франківської області у межах п'ятирічного строку (а.с. 20).
Згідно записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 17.06.2004 обрана суддею безстроково на підставі постанови Верховної ради України №1813-IVвід 17.06.2004 та наказу №05-1/25 від 01.07.2004 (а.с. 25).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 11.07.2017 за №1999/0/15-17 у зв'язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області (а.с. 12) і наказом голови цього суду №138-ос від 18.07.2017 відраховано зі штату суду з 19.07.2017 (а.с. 48).
20.07.2017 позивач подала до відповідача заяву про призначення/перерахунок пенсії (а.с. 43), та на її підставі з 20.07.2017 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 80% від заробітної плати 24 640,00 грн., що підтверджується протоколом №5372 від 26.07.2017 (а.с. 44).
23.01.2019 позивач звернулася до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про зарахування їй як державну службу, періоду роботи на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду та проведення перерахунку стажу, що впливає на вислугу років та відповідно на розмір довічного грошового утримання.
Головою апеляційного суду прийнято рішення про перерахунок стажу державної служби позивача та включено до нього період стажування позивача на посаду судді. Так, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду за №к-4/2019 від 29.01.2019 стаж роботи позивача станом на 19.07.2017, який дає право на одержання доплати за вислугу років становить 21 рік 11 місяців 19 днів (50%) та включає в себе, зокрема, період роботи на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду з 01.08.1995 по 18.04.1999 - 3 роки 8 місяців 18 днів (а.с. 15).
25.02.2019 позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-12/103-19 від 25.02.2019, №04-12/100-19 від 25.02.2019, №04-12/101-19 від 25.02.2019 та №04-12/102-19 від 25.02.2019 (а.с. 28-31).
01.04.2019 відповідач листом відмовив ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок, оскільки станом на час набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким зокрема, статтю 137 доповнено частиною 2, позивач не працювала суддею і доплата за вислугу років на час її роботи не встановлювалась (а.с. 14).
Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови перерахувати пенсію протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
На момент звільнення ОСОБА_1 у відставку та призначення їй щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016) (далі - Закон №2453-VI) передбачалося, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
В свою чергу, у відповідності до положень частини першої статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень цього Закону, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
В частині четвертій статті 43 вищезазначеного Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Крім цього, згідно п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016 р.), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обчислення стажу державної служби за час розглядуваного періоду здійснювалось відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього.
Згідно ст.1 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Статтею 2 цього Закону визначено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Відповідно до п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Статтею 67 Закону УРСР "Про судоустрій" від 05.06.1981 року № 2022-Х (в редакції Закону від 05.06.1981 року) було передбачено, що структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.
Тобто, організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у розглядуваний період із 01.08.1988 року по 01.09.1990 рік здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу №02-7/30 від 22.06.1995 начальника управління юстиції в Івано-Франківській області зарахована, як молодий спеціаліст, на посаду стажиста Івано-Франківського міського суду з 01.08.1995, з посадовим окладом згідно штатного розпису (75% посадового окладу судді) (а.с. 18) та наказом в.о. начальника управління юстиції в Івано-Франківській області №03-01/64 від 19.04.1999 позивача звільнена з 18.04.1999 з посади стажиста Івано-Франківського міського суду у зв'язку з призначенням суддею Богородчанського районного суду (а.с. 17).
Питання проходження стажування випускниками вищих навчальних закладів в цей період регулювалися такими законодавчими актами колишнього Союзу PCP та УРСР, як: Постанова ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР від 18.07.1972 року №535 "Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні", Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973 року.
Так, в п.п.4.2 п.10 зазначеної вище Постанови №535 від 18.07.1972 року було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.
Відповідно до п.1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973 року, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.
Пунктами 5, 15 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов'язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов'язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Пунктом 3 цього Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у п. 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Згідно з п.4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові від 14.11.2018 року у справі №819/1550/16.
Таким чином, враховуючи те, що період роботи на посаді стажиста судді відповідного суду зараховується до стажу державної служби, Івано-Франківським апеляційним судом зараховано до стажу державної служби позивача, період стажування в Івано-Франківському міському суді.
Судом встановлено, що 25.02.2019 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську із заявою про перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням служби на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду. До вказаного звернення нею подано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-12/103-19 від 25.02.2019, №04-12/100-19 від 25.02.2019, №04-12/101-19 від 25.02.2019 та №04-12/102-19 від 25.02.2019 (а.с. 28-31).
Суд зазначає, що подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зазначена в ньому сума суддівської винагороди є визначальним саме при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці.
В разі ж проведення подальших перерахунків довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема у зв'язку із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді періодів роботи, які раніше не були зараховані до такого стажу та подання нового розрахунку стажу, органи Пенсійного фонду не вправі на власний розсуд визначати розмір суддівської винагороди з якої слід здійснювати такий перерахунок, а повинні брати до уваги той розмір суддівської винагороди, яку отримують судді на відповідній посаді судді, станом на день проведення перерахунку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що після звернення 25.02.2019 року ОСОБА_1 до відповідача про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та подання нового розрахунку стажу від 29.01.2019 року виданого Івано-Франківським апеляційним судом, орган пенсійного фонду повинен був здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці саме із розрахунку уточненого стажу, який складає 21 рік 11 місяців 19 днів, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 80% розміру суддівської винагороди судді на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведеного перерахунку, пов'язаного із законодавчим збільшенням заробітної плати судді на відповідній посаді, і такий обов'язок пенсійного фонду зберігається в разі подальшого законодавчого збільшення розміру заробітної плати судді на відповідній посаді.
Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові від 24.03.2015 року у справі №21-584а/14, де зазначено, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавством визначено у відсотковому відношенні до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, то в разі зміни (у напрямі збільшення) вказаної винагороди, у судді, який вийшов у відставку з'являється право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, в той час, як в пенсійного органу - обов'язок здійснити відповідний перерахунок.
Таким чином, суд приходить до переконання, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську протиправно не здійснило перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
При цьому, суд зазначає, що на час призначення довічного грошового утримання судді у відставці (20.07.2017), ОСОБА_1 подавала до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську довідки від 20.07.2017, на підставі яких їй було призначено грошове утримання судді у відставці. В той же час, довідки від 25.02.2019 не можуть бути підставою нарахування позивачу грошового утримання судді у відставці з 19.07.2017.
Враховуючи вищевикладене заявлені позовні вимога про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 50% та довідок Івано-Франківського апеляційного суду від 25.02.2019 року № 04-12/103-19 станом на 19.07.2017, № 04-12/100-19 станом на 01.01.2018, № 04-12/101-19 станом на 04.12.2018, № 04-12/102-19 станом на 01.01.2019 року, підлягає задоволенню з 25.02.2019.
В той же час, позовні вимоги в частині зобов'язання пенсійного органу проводити виплату суддівської винагороди без обмеження граничного розміру, до задоволення не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства свідчить про те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
З огляду на зазначене, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов'язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату вказаної виплата без обмеження граничним розміром, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 404,20 грн., що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, згідно з квитанцією від 03.04.2019 (а.с.3).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови з 25.02.2019 року в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 50%.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 50%, та на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 25.02.2019 року № 04-12/102-19 станом на 01.01.2019 року з 25.02.2019 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 404 (чотириста чотири) гривні 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.