ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" травня 2021 р. справа № 300/3759/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Баточенко О.-А.А.,
представника позивача Тепак Л.П.,
представника відповідача Лаврука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу за № 841 від 31.08.2020, рішення за № 000015/0706 від 13.10.2020, -
16.12.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення за № 000015/0706 від 13.10.2020 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500 000 гривень.
21.12.2020 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
14.01.2021 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою, крім заявлених первинних позовних вимог, просив також визнати протиправним та скасувати наказ "Про проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 " за № 841 від 31.08.2020.
21.01.2021 дану адміністративну справу призначено до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за наслідками проведеної перевірки дійшов помилкових висновків про зберігання позивачем пального, оскільки придбане позивачем пальне використовується ним у його господарській діяльності, без фактичного зберігання, а виявлені під час перевірки обставини не є порушенням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Вважає, що такі висновки ґрунтується виключно на припущеннях, тому прийняте за результатами такої перевірки рішення про застосування фінансових санкцій підлягає скасуванню. Крім того, вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням пункту 1 статті 81 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала із вказаних у позовній заяві мотивів.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав заявлених позовних вимог, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
31.08.2020 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області видано наказ «Про проведення фактичної перевірки» за № 841 на проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 31.08.2020.
В період з 31.08.2020 до 09.09.2020 посадовими особами відповідача проведено перевірку господарської одиниці (місце отримання пального), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за № 060262 від 09.09.2020 (а. с. 12 - 13).
Перевіркою встановлено, що згідно даних реєстру акцизних накладних, позивач протягом квітня - липня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 отримував через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою в загальній кількості 98 508, 17 л. При цьому згідно даних контролюючого органу акцизний склад не реєстрував та ліцензії на право зберігання пального не отримувало.
На підставі вказаного акта фактичної перевірки відповідач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій №000015/0706 від 13.10.2020, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 500 000 гривень.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Вимогами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У висновку вказаного вище акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" за результатами якого прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій.
Як визначено у статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" імпорт і оптова торгівля алкогольними напоями здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Експорт алкогольних напоїв здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності на підставі ліцензії на виробництво або ліцензії на оптову торгівлю. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Крім цього, статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" встановлено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідно до абзацу 8 частин 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" передбачено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.
Як зазначено вище, перевіркою встановлено, що згідно з реєстром акцизних накладних, починаючи з квітня 2020 року позивач отримав через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою в загальній кількості 98 508, 14 л. При цьому, згідно з даними контролюючого органу позивач акцизні склади не реєстрував та ліцензії на право зберігання пального не отримував.
Вказана обставина дала підстави для висновку про те, що позивач допустив порушення у вигляді зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання.
Також, під час перевірки встановлено, відповідно до даних звітності за формою 20 ОПП позивач використовує: 3 вантажні автомобілі КАМАЗ, 2 екскаватори та 1 сідловий тягач, а також оформлено трудові угоди з 3 найманими працівниками. Наявні основні засоби та трудові ресурси не дають змоги позивачу використати пальне в такі стислі строки та у таких обсягах, а також зберігати його у паливних баках транспортних засобів без використання ємкостей (резервуарів) із значними об'ємами.
Вході перевірки здійснено вихід за адресою місця отримання пального ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться офіс ТОВ "Альва- Ойл", а позивач діяльність за вказаною адресою не здійснює.
Обстеженням територій по АДРЕСА_1 місць відгрузки та зберігання пального не виявлено.
В ході обстеження території по АДРЕСА_1 встановлено відсутність можливості отримання пального (заправки пальним) з пересувних акцизних складів, будь-яких транспортних засобів.
Суд зазначає, що за вказаною адресою перевіркою не виявлено пального, яке б зберігалось на час проведення перевірки, а лише встановлено можливість зберігання.
Отже, перевіркою сформовано висновок про зберігання пального без наявності ліцензії на зберігання пального за відсутності встановленого факту наявності такого пального, тобто предмету зберігання.
Досліджені відомості реєстру акцизних накладних про придбане позивачем пальне, як єдина фактична підстава висновку перевірки про виявлення факту зберігання пального без ліцензії, за фактичної відсутності будь-якого пального та його зберігання позивачем, виключає сам факт допущення ним відповідного правопорушення у зв'язку із відсутністю події такого порушення та як наслідок, виключає можливість притягнення його до відповідальності.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як наслідок, оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій прийняте відповідачем без урахуванням усіх обставин та ґрунтується не на встановлених під час перевірки фактичних даних, а на припущеннях осіб, які проводили таку перевірку.
За таких обставин, є протиправним та підлягає скасуванню рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про застосування фінансових санкцій за № 000015/0706 від 13.10.2020, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимоги про скасування наказу за № 841 від 31.08.2020 з підстав не відображення у ньому періоду господарської діяльності позивача чим порушено вимоги пункту 1 статті 81 Податкового кодексу України, що є наслідком протиправності проведення перевірки, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за змістом фактична перевірка є реалізацією владних управлінських функцій контролюючого органу щодо перевірки фактичних обставин здійснення господарської діяльності суб'єктом господарювання на момент перевірки, а не протягом часу, що передував такій перевірці.
Враховуючи вищевикладене, даний адміністративний позов підлягаю задоволенню частково.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 5 000 гривень згідно з платіжним дорученням за № 1513932434 від 14.12.2020, в розмірі 2 102 гривні згідно з платіжним дорученням за № 0410001 від 11.01.2021 та витрати, пов'язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) згідно договору за №007МТА/ІФ - 21 від 04.02.2021 про надання юридичних послуг та правничої допомоги адвокатом Тепак Л.П., акту про надання правничої допомоги за № 007МТА/ІФ-21, платіжних доручень за № 1513932451 від 11.02.2021, № 0410001 від 27.05.2021 про сплату позивачем гонорару в розмірі 7 000 гривень.
Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 5 000 гривень та частина витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43142559) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про застосування фінансових санкцій за № 000015/0706 від 13.10.2020.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43142559) частину сплаченого судового збору в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень та частину витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.
Рішення складене в повному обсязі 02 червня 2021 р.