27 травня 2021 року (о 16 год. 35 хв.)Справа № 280/2344/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
за участю секретаря Прус Я.І.
представника позивача Волтера О.В.,
представника відповідача Лактіонової О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ»
до Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (далі - ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної митниці Держмитслужби (далі - митниця, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2021 №UA110230/2021/000074/2.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві наголошує, що зауваження митниці не стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості. Зауважує, що відповідач сам зазначає, що згідно з Додатком №9 від 10.03.2021 оплата товару здійснюється протягом 60 днів після доставки, тобто до оплати ще 60 днів, а відповідач вже зажадає платіжний документ і через його відсутність відмовляє у оформленні за ціною договору. Щодо зауваження митниці до документів з перевезення вказує, що позивач має справу тільки з експедитором ТОВ «ЮА-ТРАНС», при цьому, якого перевізника винаймає експедитор, позивач навіть не знає. Розрахунки за перевезення позивач здійснює з експедитором, а отже рахунок на оплату від експедитора подав до митниці в якості документу, який підтверджує вартість перевезення товару. Стверджує, що у рахунку зазначено маршрут перевезення та державний номер транспортного засобу, який здійснив перевезення, а та обставина, що рахунок виставив експедитор, а не перевізник, не стосується числового значення заявленої митної вартості чт розрахунку митної вартості. Ураховуючи викладене, вважає, що митним органом не були виявлені розбіжності, що стосуються числового значення оцінюваного товару, тобто не виявлено жодної з підстав, яка відповідно до ст. 53 Митного кодексу України дозволяє вимагати додаткові документи і відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору, а тому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2021 №UA110230/2021/000074/2.
Ухвалою судді від 29.03.2021 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.
Ухвалою судді від 06.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання на 29 квітня 2021 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 27 квітня 2021 року на адресу суду надав відзив (вх. №24167), у якому посилається на норми Митного кодексу України та вказує, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, за результатами формато-логічного контролю АСАУР за ЕМД було згенеровано обов'язкову форму контролю правильності визначення митної вартості товарів. Пояснює, що у відповідності до ст. 337 Митного кодексу України при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено, що відповідно п. 4 контракту від 10.02.2020 №20403/ІМ умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Додатках до Контракту, однак у наданій декларантом Додатку від 10.03.2021 № 9 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 60 днів після доставки, а тому у разі здійснення оплати, слід надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваної партії товару. Крім того, вказує, що в наданій до митного оформлення СМR від 19.03.2021 б/н перевізником є « ОСОБА_1 », а рахунок від 22.03.2021 № 051 надано ТОВ «ЮА-ТРАНС», при цьому, документи (договори, заявки), що містить відомості про погодження сторонами умов виконання конкретного перевезення до митного контролю не надано. Враховуючи викладене, звертає увагу, що з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч. 2, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанту надіслано електронне повідомлення та запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, проте декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Зазначає, що враховуючи вимоги ст. 59 Митного кодексу України використана наявна у митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2а) (з розрахунку 52,00 EUR/кг + транспортні витрати для позиції «Purolite С115КМК/5100» за МД від 03.08.2020 № UA 110230/2020/016901), визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у співставних обсягах на комерційних умовах FСА. Отже, враховуючи усе вищезазначене, вважає прийняте митницею Рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.04.2021 вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20 травня 2021 року.
У судовому засіданні 20 травня 2021 року судом оголошена перерва до 27 травня 2021 року.
26 травня 2021 року від позивача надійшло клопотання (вх. №29923) про долучення доказів та надання пояснень щодо таких доказів.
Натомість, представником відповідача надано до суду додаткові пояснення (вх. №30293 від 27.05.2021) з урахуванням наданих документів та пояснень позивача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (код ЄДРПОУ 22161169) зареєстровано юридичною особою 02.08.2007 та 02.08.2007 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису: 11031450000020174). Основним видоми діяльності підприємства є 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.
На підставі та умовах укладеного ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (Покупець) з Purolite Ltd., Уельс, Об'єднане королівство (Продавець) контракту № 20403/ІМ від 10.02.2020, продавцем було поставлено позивачу партію обумовленого Додатком № 9 від 10.03.2021 до контракту товару - «№ 1 «Іонообмінна смола BromidePlus -0,100 м3. Зовнішній вигляд - сферичні зерна. Данні згідно з сертифікатом аналізу: партія №M052W/20/5. Іонообмінна смола Purolite С115КМR/5100 - 50кг. Зовнішній вигляд - вільно поточний білий порошок. Данні згідно з сертифікатом аналізу: продукт полакрилиновая смола, партія №V065R/20/5. Призначення: сфера застосування іонообмінних смол система очищення води на промислових підприємствах. Виробник: S.С PUROLITE S.R. Торгівельна марка: PUROLITE. Країна виробництва: RО (Румунія)».» в кількості 165 кг (брутто), вага нетто 119 кг на умовах згідно з Інкотермс-2010 FCA RO Вікторія, Брашов.
Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару 22.03.2021 ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» було надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію (далі - МД) № UA110230/2021/005492. Декларантом заявлена митна вартість товару у розмірі 105715,54 грн. або 3208,34 євро. Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, що передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано копії наступних документів, зазначених в гр. 44 МД: сертифікати аналізу C115KMR/51 від 14.03.2021 та №500267 від 19.03.2021; пакувальний лист від 19.03.2021 б/н; комерційний інвойс від 19.03.2021 № 17306; автомобільна транспортна накладна СМR від 19.03.2021 б/н; рахунок на транспортні послуги від 22.03.2021 № 051; додаток від 10.03.2021 № 9; додаткова угода від 14.09.2020 № 2; контракт від 10.02.2020 № 20403/ІМ; комерційний інвойс №17306 від 19.03.2021; лист від 01.03.2021 б/н; технічні описи б/н на товари від 09.03.2021 та 10.03.2021.
У той самий день митним органом було направлено позивачу Повідомлення, в якому зазначено про необхідність надання митниці (за наявності) додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне.
1. Відповідно п. 4 контракту від 10.02.2020 № 20403/ІМ умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Додатках до Контракту. У наданій декларантом Додатку від 10.03.2021 № 9 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 60 днів після доставки. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У разі здійснення оплати, прошу надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваної партії товару.
2. В наданій до митного оформлення СМR від 19.03.2021 б/н перевізником є « ОСОБА_1 », а рахунок від 22.03.2021 № 051 надано ТОВ «ЮА-ТРАНС». Документи (договора, заявки), що містить відомості про погодження сторонами умов виконання конкретного перевезення до митного контролю не надано. Додатково повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
У зв'язку із наявними розбіжностями у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно з ч. 6 ст. 53 Кодексу декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
23.03.2021 митний орган позивачем поінформовано митницю, що митна декларація була подана з достовірними відомостями, яких досить для перевірки і визначення митної вартості, які базувались на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Від надання документів у строк, визначений статтею 53 Митного кодексу України позивач відмовився та відмовився від консультації по методам, крім першого.
Так, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2021 №UA110230/2021/000074/2, відповідно до якого митна вартість імпортованого ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» товару визначена відповідачем із застосуванням № 2а (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) та становить 28,5890 євро за одиницю, а загальна вартість партії товару - 3402,09 євро.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що декларант від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, відмовився. Посадовою особою митниці проведено процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 Кодексу. Враховуючи вимоги ст. 59 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2а) (з розрахунку 52,00 EUR/кг + транспортні витрати для позиції «Purolite С115КМК/5100» за МД від 03.08.2020 №UА110230/2020/016901). Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у співставних обсягах на комерційних умовах FСА.
В зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2021/00188.
З метою випущення товару у вільний обіг ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» було подано до митного органу нову МД від 23.03.2021 № UA110230/2021/005630 та сплачено на 1281,08 грн. більше митних платежів (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею), шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, у т.ч.: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості орган доходів і зборів зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини 2 цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію Украй відповідно до митного режиму імпорту, а саме: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
При цьому, основним методом визначення-митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наявність у митного органу доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує виникнення права самостійно визначати митну вартість імпортованих товарів відповідно до приписів статей 59, 60 Митного кодексу України.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.
Відповідач зазначає, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення ціни.
Доводи митниці зводиться до того, що відповідно пункту 4 контракту від 10.02.2020 №20403/ІМ умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Додатках до Контракту. У наданій декларантом Додатку від 10.03.2021 № 9 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 60 днів після доставки.
Так, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
При цьому, приписами Митного кодексу України не встановлено обов'язок декларанта в будь-якому разі подати митниці банківські платіжні документи щодо оплати оцінюваного товару, навіть якщо на час митного оформлення товару настав строк оплати згідно з умовами контракту.
Пунктом 4 частини 2 статті 53 Кодексу чітко визначено, що банківські платіжні документи мають бути подані декларантом митниці виключно у разі, якщо рахунок сплачено.
Разом із митною декларацією ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» було подано до митного органу рахунок (інвойс), контракт та Додаток до контракту, якими визначено вартість товару. Рахунок (інвойс), поданий позивачем разом із митною декларацією, містить всі необхідні реквізити згідно з призначення цього документу, всі дані щодо товару та його ціни, всі відомості, які підтверджують числові значення митної вартості товару, необхідні для визначення його вартості та здійснення розрахунків.
Банківські платіжні документи до митного органу не могли бути подані, оскільки на момент декларування товару рахунки, відповідно до умов контракту, не було оплачено позивачем.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.
Щодо висновку відповідача про наявність «розбіжностей» в поданих до митного оформлення документах, що підтверджують транспортну складову митної вартості товару, а саме в наданій до митного оформлення СМR від 19.03.2021 б/н перевізником є « ОСОБА_1 », а рахунок від 22.03.2021 № 051 надано ТОВ «ЮА-ТРАНС», слід зазначити про таке.
Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.04.2019 між ТОВ «ЮА-ТРАНС» (Експедитор) та ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (Замовник) укладений договір №103-02 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автотранспортом, за умовами якого Експедитор зобов'язується від свого імені за дорученням Замовника і за його рахунок за обумовлену (у договорі або заявці) винагороду виконати в інтересах Замовника комплекс дій, пов'язаних з організацією автоперевезень вантажів Замовника. Для виконання Договору Експедитор за дорученням Замовника від свого імені самостійно укладає угоди і здійснює розрахунки з Перевізниками і іншими третіми особами, що забезпечують здійснення перевезення згідно Заявки Замовника. Замовник у свою чергу зобов'язується відшкодувати усі витрати Експедитора, пов'язані з організацією перевезення і забезпечення транспортного процесу (п. 1.1, 1.2 Договору).
У свою чергу, 07.08.2018 ТОВ «ЮА-ТРАНС» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладений договір №374-01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом при виконання міжнародних і міжміських перевезень.
Так, 12.03.2021 позивачем до Експедитора подана заявка №051 до договору №103-02 від 23.04.2019 на перевезення вантажу за маршрутом Викторія, Брашов ( RО ) - Запоріжжя (UA), дата перевезення 22.03.2021.
За результатами надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів ТОВ «ЮА-ТРАНС» та ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» підписаний Акт надання послуг №051 від 23.03.2021 на суму без ПДВ 10873,00 грн.
Експедитором виставлений позивачу рахунок №051 від 22.03.2021 на вартість транспортних послуг з перевезення по маршруту: м. Вікторія, Брашов (RО) - кордон України (п/п Рені) - 6000,00 грн., кордон України (п/п Рені) - м. Запоріжжя (UA) - 2237,00 грн., транспортно-експедиційні послуги по території України - 1686,00 грн., винагорода експедитора по території України - 950,00 грн., які позивачем оплачені 09 квітня 2021 року у повному розмірі 10873,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №561.
Отже, усі сумніви відповідача щодо належності товаросупроводжувальних документів до митного оформлення товару за митною декларацією №UA110230/2021/005492 від 22.03.2021 спростовані в ході судового розгляду.
Слід також зауважити, що митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені обставини, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.
На думку суду, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, витребовуючі додаткові документи митниця не зазначила жодного документа, що стосується вартості перевезення.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів (методу 2А), оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тоді як позивачем у справі, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товарів було надано митниці усі документи на підтвердження заявлено ним митної вартості товару - за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Щодо посилань відповідача та те, що враховуючи вимоги частини 2 статті 59 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей ідентичного товару, то суд ставиться до цього критично на підставові наступного.
За приписами статті 59 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну ідентичних може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Оцінюючи оскаржуване рішення у сукупності з іншими обставинами справи, суд приходить переконання, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
При цьому, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення ідентичних товарів, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2021 №UA110230/2021/000074/2 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54, код ЄДРПОУ 22161169) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.03.2021 №UA110230/2021/000074/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 07.06.2021.
Суддя І.В. Батрак