08 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/2070/21
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
-визнати протиправними дії щодо невиплати різниці суми підвищення пенсії за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 25 відсотків, що складає 13700,08 грн.
-зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити різницю суми підвищення пенсії за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 25 відсотків, що складає 13700,08 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/12096/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії із врахуванням раніше виплачених сум з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. ГУ ПФУ в Житомирській області почало виплачувати пенсію з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, але починаючи з 01.01.2020 на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1088 від 24 грудня 2019 року. За період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року ГУ ПФУ в Житомирській області не виплатило пенсію (її різницю - 25 відсотків суми підвищення) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення. На переконання позивача, вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призвели до зменшення пенсійних виплат та значно порушило його права на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
До суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог .
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
З 01.03.2015 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ .
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №240/12096/20 задоволений позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з врахуванням проведених виплат.
Рішення набрало законної сили.
Позивач зазначає, що відповідач протиправно не відновив виплату пенсії у розмірі 100% суми підвищення з 05.03.2019 та не виплатив різницю суми підвищення пенсії за період з 05.03.2019 по 31.12.2019, тому звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Кодексом закріплені процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України №1404-VIII "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині 1 ст.11 Закону №1404-VIII зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Позивач у вказаній справі оскаржує дії відповідача щодо невиплати різниці суми підвищення пенсії за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 25%, що складає 13700,08 грн., зазначаючи, що відповідач на виконання судового рішення не виплачував у спірний період 100% суми підвищення пенсії, а почав виплачувати таку лише з 01.01.2020.
При цьому, встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №240/12096/20 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення розміру пенсії позивач за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з врахуванням проведених виплат.
Рішення набрало законної сили у встановленому порядку.
Таким чином, суд зазначає, що даний спір фактично спрямований на виконання судового рішення у справі №240/12096/20. Крім того, в якості підстави позову позивач зазначив саме невиконання вищевказаного рішення та зазначив, що відповідачем протиправно зменшено розмір пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії.
Отже, доводи позивача, викладені в позовній заяві, а саме щодо не виплати відповідачем перерахованої на виконання рішення суду суми з 05.03.2019 по 31.12.2019 фактично зводяться до незгоди позивача з бездіяльністю (діями) відповідача при виконанні судового рішення.
При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач, посилаючись на неправомірність дій відповідача при виконанні рішення суду, звертається до суду з новим адміністративним позовом.
Суд відмічає, що межах цієї справи позивач, за рахунок формулювання позовних вимог в інший спосіб, фактично просить суд зобов'язати відповідача повторно виконати рішення суду за допомогою ухвалення нового судового рішення щодо тих самих правовідносин, яким вже надавалась правова оцінка.
Разом з тим, викладення змісту позовних вимог в інший спосіб не свідчить, що між сторонами виникли нові (інші) правовідносини, ніж досліджені та вирішені судом у справі №240/12096/20.
Отже, якщо позивач вважає, що бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку ст. 382, 383 КАС України в межах адміністративної справи №240/12096/20 з відповідними заявами, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі.
Суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового або приймати нове судове рішення щодо тих саме правовідносин, оскільки цим порушуються норми КАС України, якими передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249, 382, 383 КАС України.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду Українив Житомирській області (вул.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос