про продовження строку залишення позовної заяви без руху
08 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/7718/21
категорія 109020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Токарева М.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області вул. Мала Житомирська, 12,Радомишль,Житомирська область,12200 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 06 травня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.
Позивачем на виконання вимог ухвали від 06.05.2021 було надано клопотання про звільнення сплату судового збору у зв'язку з тим, що вона є особою похилого віку, не працює та має незначний дохід.
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 06 травня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.
Позивачем на виконання вимог ухвали від 06.05.2021 було надано клопотання про звільнення сплату судового збору у зв'язку з тим, що він має незначний дохід.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені в Законі України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням зменшити розмір судового збору, розстрочити, відстрочити або звільнити від його сплати з наступних підстав:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зі змісту викладених норм випливає, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи майновий стан сторони, суд має право звільнити особу від сплати судового збору.
Суд також відмічає, що умовою для звільнення особи від сплати судового збору є її незадовільний майновий стан. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом.
Разом з тим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Позивачем на підтвердження обставин вказаних у клопотання та майнового стану надано довідку Головного управління ПФУ в Житомирській області про розмір отриманої пенсії та відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, з якої вбачається, що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, а тому відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору.
Пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011, встановлено, що за подання до адміністративного суду: адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривні.
Доказів сплати судового збору до матеріалів справи не надано.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивачем в прохальній частині позову заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, за які слід сплатити 1816,00 грн.
Частинами 1 та 2 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 у справі № 804/4217/18.
Позивач у позовній заяві вказує, що правовою підставою відмови у клопотаннях позивача ОСОБА_1 стали пункт 6 рішення від 23.07.2010 №86 двадцять дев'ятої сесії 5 скликання Радомишльської міської ради Житомирської області "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, внесення змін в деякі пункти рішень сесій"; пункт 9 рішення від 23.07.2010 №90 двадцять дев'ятої сесії 5 скликання Радомишльської міської ради Житомирської області "Про припинення права користування земельними ділянками та відміну окремих рішень сесій" - які були скасовані у судовому порядку у відповідності до копії рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 р. № 240/6629/20 (залишено в законній силі Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 р. № 240/6629/20).
Так як, Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 р. № 240/6629/20 закінчився розгляд справи про скасування протиправних рішень, які лягли в основу спірних відмов у клопотаннях позивачу ОСОБА_1 просить суд поновити пропущених з поважних причин 6-місячний строк для звернення до суду.
Адже, від 03.11.2020, дата винесення постанови Сьомим апеляційним адміністративним судом, та до дати подання позову, а саме 26.04.2021 зазначений 6- місячний строк для звернення до суду не сплинув.
Разом з тим, слід вказати, що оскаржувані рішення від 28.11.2019 №809 та від 30.07.2020 №1075 є самостійними рішенням не пов'язаними безпосередньо з рішенням у справі №240/6629/20, а про факт їх існування та про порушення його прав ще при їх винесенні та відповідно з цієї дати для позивача розпочався перебіг процесуального строку для звернення до суду.
Однак, з даним позовом до суду позивач звернувся лише у 26 квітня 2021 року, що підтверджується датою надходження позовної заяви, зазначеною на реєстраційному штампі суду.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду з даним позовом.
Позивачем було подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, позови з вимогами щодо соціальних виплат не можуть бути обмежені строком звернення.
Вивчивши доводи позивача наведені в клопотанні про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами першою та другою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків шляхом:
- надання до суду доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в сумі 1816,00 гривень. Платіжні реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштівГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37976485
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО)899998
Рахунок отримувачаUA048999980313181206084006797
Код класифікації доходів бюджету22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
- надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 .
Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.С. Токарева