Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 червня 2021 р. Справа№200/4879/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення оформленого листом від 24.03.2021 року № 354-314/П-02/8-0567/21 щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року у розмірі 90% згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 12.03.2021 року № 04-928-21, визначивши розмір щомісячного довічного грошового утримання в сумі 130508,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 26.12.2014 року позивача звільнено з посади судді Торезького міського суду Донецької області. Також до звільнення позивач займав посаду голови Торезького міського суду Донецької області.
Станом на день подання позову позивач перебуває на обліку Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Управління здійснило нарахування позивачу довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.
16.03.2021 року позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання, додавши до неї довідку територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № 04-928-21 від 12.03.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В довідці зазначено, що станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 113508,00 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 гривень, доплата за вислугу років - 50448,00 гривень.
Рішенням відповідача, оформленим листом від 24.03.2021 року позивачеві відмовлено в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з підстав того, що після 18.02.2020 року не було збільшення розміру складових суддівської винагороди.
З зазначених причин позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18 травня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року розгляд справи відкладено на 08 червня 2021 року.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
Відповідачем надано письмовий відзив від 25.05.2021 року № 0567-07-7/11916 (а.с. 44-45). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 16.03.2021 року звернувся через WEB-портал до управління не з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а з інформаційним запитом про надання роз'яснення щодо можливості здійснення перерахунку, надавши до неї довідку територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № 04-928-21 від 12.03.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Жодних рішень про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання управлінням не приймалося, а відповідь надано відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 5-7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.02.2015 року № 1429053458 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9).
Позивач має право на пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 22.07.2015 року (а.с. 10-11).
Позивач є суддею у відставці, що підтверджується записом у його трудовій книжці НОМЕР_3 від 02.06.1977 року (а.с. 13-20).
Сторонами не спростовується факт, що позивачу згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року з 26 грудня 2014 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати судді. Дана обставина підтверджується рішенням Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10.11.2020 року № 914290854759 про перерахунок пенсії (а.с. 55).
Позивач 16.03.2021 року звернувся до управління з заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання, додавши до неї довідку територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № 04-928-21 від 12.03.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 21).
Згідно цієї довідки станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 113508,00 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 гривень, доплата за вислугу років - 50448,00 гривень. При цьому позивач просить перерахувати йому щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 130508,00 гривень, що є більшою сумою, ніж зазначено у довідці від 12.03.2021 року № 04-928-21.
Листом від 24.03.2021 року № 354-314/П-02/8-0567/21 відповідач відмовив в перерахунку пенсії (а.с. 22-23). Підставою відмови в здійсненні перерахунку в листі вказано те, що розмір суддівської винагороди не змінився після дати довідки - 18.02.2020 року. Разом з тим, в листі відповідача не зазначено, чи здійснювався ним перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у 2020 році, що свідчить про поверхневе ставлення управління до розгляду заяви позивача від 16.03.2021 року.
Суд зазначає, що у відзиві відповідач зазначив іншу обставину відмові, а саме, що позивач не звертався з заявою, передбаченою п. 1 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами ПФУ, затвердженою постановою правління ПФУ від 25.01.2008 року № 3-1, тому заяву позивача було розглянуто як звернення громадян з метою надання роз'яснення.
Тобто, такі суперечливі дії відповідача не відповідають частині 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нездійснення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
Судом встановлено, що на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання йому встановлено 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідні посаді.
На момент звернення позивача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року (далі - Закон №2453-VІ).
30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, пунктом 25 Прикінцевих та Перехідних положень якого було передбачено, що право на отримання довічного грошового утримання судді у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня відповідного рішення за результатами такого або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Частиною четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII (пункти 22-23) були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які були скасовані Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року.
Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України в мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
Суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів, що такий перерахунок відповідачем здійснено у 2020 році, тому вимоги позивача здійснити перерахунок з 19.02.2020 року згідно довідки від 12.03.2021 року є правомірними.
При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, тому позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 12.03.2021 року № 04-928-21, виданої територіальним управлінням ДСА в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові № 620/1116/20 від 16.06.2020 року при вирішенні зразкової справи, висновки якої підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, викладене в листі від 24.03.2021 року № 354-314/П-02/8-0567/21 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з врахуванням дискреційних повноважень відповідача щодо визначення суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після здійснення перерахунку.
Зокрема, позивач просить перерахувати йому довічне грошове утримання судді у відставці та визначити суму грошового утримання в розмірі 130508,00 гривень, при тому, що в довідці територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області значиться сума суддівської винагороди, з якої обчислюється довічне грошове утримання - 113508,00 гривень, що є меншою сумою ніж просить встановити позивач.
З зазначених причин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 18.02.2015р. № 1429053458 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, оформлене листом від 24.03.2021 року № 354-314/П-02/8-0567/21 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі заяви від 16.03.2021 року.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області від 12.03.2021 року № 04-928-21 із розрахунку 90% від суддівської винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати з судового збору у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 40 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 червня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова