Копія
09 червня 2021 року Справа № 160/5822/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
14.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2021 року № Ф-48797-17/64.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року справа № 160/17419/20 визнано протиправною та скасувано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-48797-17/64. Незважаючи на рішення суду, яким встановлений факт неправомірного нарахування ЄСВ 09.04.2021 позивачем отримано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 06.02.2021 року № Ф-48797-17/64. Позивач зазначає, що з 01.09.1997 року по теперішній час працює найманим працівником у Вищому навчальному закладі «Університет імені Альфреда Нобеля», що підтверджується копією трудової книжки. Роботодавцем щомісячно за позивача сплачувався ЄСВ з заробітної плати. Враховуючи те, що за позивача нараховує та сплачує роботодавець, то це виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем. На думку позивача, оскаржувана вимога є протиправними та підлягаює скасуванню, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
13.05.2021року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки станом на 22.04.2021 року у позивача борг по єдиному внеску становить 36548,84 грн. за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року та з 01.01.2019 по 31.12.2020 року, який підлягає обов'язковій сплаті. Враховуючи наявність недоїмки, керуючись абз.1 п.4 р.VI Інструкції №449 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу від 06.02.2021 року № Ф- 48797-17/64 про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 22 309,32 грн., яку направлено платнику на податкову адресу. З урахуванням викладеного, оспорювана податкова вимога є цілком правомірною, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач вважає, що оскаржувана вимога винесена виключно на законних підставах та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також відповідач просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу адвоката.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.01.2015 року номер запису 22240000000097588 року,
17.12.2020 позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.11.2020 року № Ф-48797-17/64.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року справа № 160/17419/20 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-48797-17/64.
Незважаючи на рішення суду, яким встановлений факт неправомірного нарахування ЄСВ 09.04.2021 позивачем отримано 09.04.2021 року нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 06.02.2021 року № Ф-48797-17/64 на суму 22 309,22грн.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , яка знаходиться в матеріалів справи, офіційно працевлаштований з 01.09.1997 року перебуває у трудових відносинах з Вищим навчальним закладом «Університет імені Альфреда Нобеля» по та теперішній час, зазначене також підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 11.08.2021р.
На підставі вище зазначеного ОСОБА_1 , вважає Вимогу про сплату боргу (недоїмки) 06.02.2021 року № Ф-48797-17/64 безпідставною і неправомірною, а тому такою, що підлягає скасуванню.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).
Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).
Згідно ч.3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у Дніпропетвроській області.
Також судом встановлено, що позивач офіційно працевлаштований з 01.09.1997 року перебуває у трудових відносинах з Вищим навчальним закладом «Університет імені Альфреда Нобеля» по та теперішній час, зазначене також підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 11.08.2021р., яка міститься у матеріалах справи.
Верховний Судом за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19, 04.12.2019 року сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Як встановлено судом, оскаржуваною вимогою позивачеві визначено суми зобов'язань зі сплати єдиного внеску із розміру мінімального страхового внеску у період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, за який вона мала обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.
Однак, у період, за який контролюючим органом донараховано недоїмку, ОСОБА_1 була офіційно працевлаштованою, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, позивач у зазначені періоди був найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець.
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення її становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.
Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) від ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2021 року № Ф-48797-17/64 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 500,00 грн., при вирішенні якого суд керуються наступними нормами КАС України.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн., представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 14.04.2021 за № 1404 укладений між Адвокатським бюро «Безменко Микити «Легал Контрол» в особі в.о. керівника Безменко Микити Євгеновича та ОСОБА_1 , акт виконаних робіт від 14.04.2021, розрахунок виконаних робіт, прибутковий касовий ордер № 1404.
Отже, вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить 4 500,00грн.
Зважаючи на наведене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу саме у сумі 4 500,00 грн.
14.04.2021 року сторони склали акт виконаних робіт та розрахунок виконаних робіт до вказаного вище договору, стосовно складання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви, загальна вартість послуг 4500 грн.
У матеріалах справи містяться прибутковий касовий ордер №1404 від 14.04.2021р. та квитанція від 14.04.2021р. №1404 на суму 4 500,00 грн.
Однак, матеріали справи не містять, ані ордеру про надання правової допомоги, ані довіреності на представлення інтересів позивача у суді, ані свідоцтва адвоката на зайняття адвокатською діяльністю, що унеможливлює розподілити витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн., оскільки для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних саме адвокатом, та здійснених витрат саме адвокатом, а не адвокатським бюро, яке є юридичною особою, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, будинок 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2021 року № Ф-48797-17/64.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Відмовити у відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 09.06.2021 року
Помічник судді Лісна А.М.