08 червня 2021 року Справа № 160/6420/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.04.2021 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
-визнати протиправною відмову Слав'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у виплаті ОСОБА_2 грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 29 781 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 25 копійок, право власності на які визнано за ОСОБА_2 за рішенням суду у в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Слав'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 недоотриману пенсію батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом у сумі 29 781 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 25 копійок;
- стягнути із Слав'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень за неправомірні дії з боку посадових осіб ПФУ.
Позивач в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначив наступне. Рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_4 , у розмірі 29 781,25 грн. в порядку спадкування. Позивач звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області для отримання пенсії. Проте, листом № 367-333/К-02/8-0567/21 від 29.03.2021 р. та зазначено про надання, зокрема, свідоцтва про право на спадщину. Вказана вимога є протиправною, оскільки право на пенсію визнано за позивачем судовим рішенням, яке набрало законної сили. Протиправними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 р. відкрито спрощене провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд без виклику сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
27.05.2021 р. відповідачем надано відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивач не надав до Управління свідоцтва про право на спадщину, що підтверджує статус позивача як спадкоємця. Жодних зобов'язань щодо виплати недоотриманої пенсії судовим рішенням на відповідача не покладено. Крім того, позивачем до позову не надано жодних доказів виникнення у нього моральної шкоди, зв'язку її з діями відповідача, розрахунку компенсації моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2020 р. у справі № 202/4084/20 позовні вимоги ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію спадкодавця задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_3 , у розмірі 29 781 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 25 копійок, в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_3 .
Рішення набрало законної сили 19.01.2021 р.
20.03.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області для отримання пенсії.
Листом № 367-333/К-02/8-0567/21 від 29.03.2021 р. Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило позивачу у виплаті пенсії зазначивши про необхідність надання свідоцтва про право на спадщину та про те, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2020 р. у справі № 202/4084/20 жодних зобов'язань щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_4 на органи Пенсійного фонду України не покладено.
Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера встановлено статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст.52 Закону № 1058-IV члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як убачається з п. 2 ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV у разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 52 Закону № 1058-IV у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Згідно з вимогами пункту 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінивши усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2020 р. у справі № 202/4084/20 визнано за ОСОБА_2 право власності на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_3 , у розмірі 29 781 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 25 копійок, в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_3 .
Рішення набрало законної сили 19.01.2021 р.
Це означає, що позивач набув право власності на успадковане майно у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 29 781 грн. 25 коп. як спадкоємець за законом.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Надаючи оцінку застосуванню відповідачем норм права у врегулюванні з позивачем порядку виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера суд бере до уваги таке.
Відповідач посилався на норми, передбачені статтями 36 і 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV.
Суд зазначає, що ці норми передбачають врегулювання ситуації у безспірних випадках за наявності свідоцтва про право на спадщину.
Разом з тим, відповідачем не враховано, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, а його батько - ОСОБА_3 , помер у місті Луганську. З урахуванням цих особливостей позивач захищав свої права шляхом звернення до суду.
Саме рішенням суду визнано за позивачем право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_4 у сумі 29 781 грн. 25 коп. в порядку спадкування за законом. Це рішення набрало законної сили, отже підлягає виконанню.
Відповідно до вимог ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Це означає, що відповідач після отримання від позивача зазначеного вище рішення суду повинен був застосувати приписи ст. 18 ЦПК України та забезпечити його виконання: здійснити виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_4 у сумі 29 781 грн. 25 коп. його спадкоємцю - ОСОБА_1 .
Тому посилання відповідача на необхідність застосування статей 36 і 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV є помилковим, а вимога щодо надання за таких обставин свідоцтва про право на спадщину за умови надання рішення суду є протиправною.
При цьому суд наголошує, що відповідно до ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті пенсії, яка оформлена листом № 367-333/К-02/8-0567/21 від 29.03.2021 р., вчинена відповідачем у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен визначатися залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто, для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протиправними діями та бездіяльністю, які виразились у не виплаті пенсії, відповідач змусив позивача прикладати додаткові зусилля для виживання. Крім того, що позивач змушений покинути своє житло через втрату контролю України над м. Луганськ, він ще й потерпає від свавілля органів Пенсійного фонду. Внаслідок протиправних дій відповідача позивач відчував несправедливість, розчарування через невиконання посадовими особами своїх обов'язків та рішення суду.
Позивачем не надано розрахунку відшкодування моральної шкоди.
За змістом частини першої статті 73 і статті 77 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В ході судового розгляду справи судом встановлена протиправність відмови відповідача у виплаті недоотриманої пенсії.
Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, приниження людської гідності, психологічних переживань тощо) та причинного зв'язку між завданою шкодою та протиправними діями відповідача.
Суд зазначає, що лише сам факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Слав'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, викладену в листі № 367-333/К-02/8-0567/21 від 29.03.2021 р., у виплаті ОСОБА_2 грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 29 781 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 25 копійок, право власності на які визнано за ОСОБА_2 за рішенням суду у в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Слав'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 недоотриману пенсію батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом у сумі 29 781 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 25 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Судові витрати в розмірі 908,00 грн. стягнути на користь ОСОБА_1 з Слав'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук