08 червня 2021 року Справа № 160/974/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточненого позову просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії на підставі п. “б” ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію на підставі п. “б” ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ з визначеного чинним законодавством часу з урахуванням часу звернення заявника до ПФУ та в розмірі, передбаченому перерахунком пенсій пенсіонерам МВС з урахуванням грошового забезпечення поліцейських. Необхідні для цього документи витребувати у Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 в період з 01.08.1984р. по 21.12.1998р. проходив службу в органах МВС України. Термін його служби в органах внутрішніх справ склав 14 років 4 місяці та 12 днів. З 01.11.2002 р., у 45 років при загальному трудовому стажу повних 27 календарних років, в позивача виникло право на отримання пенсії, як працівника правоохоронних органів, на підставі п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. Вважає, що станом на 01.11.2002 р. для позивача стали наявними усі обов'язкові умови призначення пільгової пенсії, як співробітнику органів внутрішніх справ, а саме: досягнення 45-річного віку, загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ. На той час своїм виниклим правом на отримання пільгової пенсії позивач не скористався. З 28.02.2018 р. йому була призначена загальна пенсія за віком, яка виявилась мінімальною. У зв'язку з цим позивач вирішив скористатися своїм набутим ще з 01.11.2002 р. правом на пільгову пенсію працівника правоохоронних органів і 13.02.2020 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою про призначення йому вказаної пільгової пенсії та переведення на цей вид пенсії з пенсії за віком. На вказану заяву позивач отримав відповідь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 13.03.2020 р., якою в призначенні йому зазначеної пільгової пенсії було відмовлено. Відмова була вмотивована тим, що згідно редакції п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (зі змінами), чинної на момент звернення позивача, в нього право на пільгову пенсію відсутнє, оскільки на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ він не досяг 45-річного віку та не мав 25 років загального трудового стажу. Вказане рішення вважає незаконним, та винесеним з порушенням норм матеріального права, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін з 10.03.2021 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
09.03.2021 рокe на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві Головне управління не погоджується та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком на підставі Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058). Пунктом "б" статті 12 Закону № 2262-ХІІ в редакції чинній на час звернення позивача до Головного управління з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до цього закону визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Таким чином, редакції пункту "б" статті 12 Закону № 2262-ХІІ чинними на час звільнення позивача зі служби та чинним на час звернення за призначенням пенсії за вислугу років, передбачали право на призначення пенсії саме у разі досягнення особи на день звільнення зі служби 45-річного віку. Наголошує на тому, що позивач досяг 45-річного віку у листопаді 2002 року та звернувся у лютому 2020 року за призначенням пенсії безпосередньо до Головного управління а не через орган звідки його було звільнено зі служби, що є порушенням Порядку № 3-1, та враховуючи діючи вимоги пункту "б" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, у Головного управління відсутні всі правові підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
31.03.2021 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідачем не враховано, що 04.07.2002р. Закон №2262-ХІІ було змінено і п «б» ст.12 був викладений у наступній редакції: «Право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ». Тобто законодавцем було скасовано умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку саме на час звільнення зі служби. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року залучено до участі у справі № 160/974/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області надати до суду додаткові докази в даній справі.
09.04.2021 року на офіційну електронну адресу суду та на поштову адресу суду від представника Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області надійшли однакові за змістом письмові пояснення щодо позовних вимог, в яких зазначено, що згідно позовної заяви, ОСОБА_1 був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, а саме з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у 1998 році. 07.11.2015 року набув чинності Закон України «Про Національну поліцію», яким визначено, що Закон України «Про міліцію» втратив свою чинність. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС України» від 16.09.2015 року № 730 було ліквідовано Головне управління МВС України в Дніпропетровській області, як юридична особа публічного права, та утворена, як юридична особу публічного права, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка не є правонаступником міліції, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно довідки ГУНП від 07.04.2021 року, ОСОБА_1 за обліками кадрового забезпечення ГУНП не значиться та службу в ГУНП не проходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/974/21 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 07.05.2021 року.
07.05.2021 року на адресу суду від представника ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він посилається на те, що редакція п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби. У певний час існували положення статті за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників. Таким чином, з урахуванням внесених до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» змін, вважає, що у ОСОБА_1 на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відсутнє право на призначення пенсії, а тому вважаємо, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило останньому у призначенні пенсії згідно вимог чинного законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову відмовити.
25.05.2021 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив відповідача-2, в якій він зазначає, що співвідповідач у своєму відзиві на позовну заяву неправильно визначив час виникнення спірних правовідносин і у зв'язку з цим помилився у застосуванні норм матеріального права, які їх регулюють, а саме послався на редакції Закону № 2262-ХІІ від 04.04.2006р. у той час, коли застосуванню підлягає редакція вказаного Закону від 04.07.2002р. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 01.08.1984 року по 21.12.1998 року.
Наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 18.12.1998 року №82 о/с ОСОБА_1 був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України.
Наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 29.01.1999 року № 3 о/с внесені зміни до наказу УМВС України в Дніпропетровській області в частині зміни підстав звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ України, а саме мовою оригіналу: «пункт приказа управления № 82 л/с от 18 декабря 1998 года в части увольнения в запас Вооруженных Сил капитана милиции ОСОБА_2 / НОМЕР_1 /, начальника отделения расследования преступлений по линии уголовного розыска следственного отдела Бабушкинского районного отдела по пункту 64 «Ж» /по собственному желанию/, с 21 декабря 1998 года - отменить. Полагать его уволенным в запас Вооруженных Сил по пункту 64 «Е» /за нарушение дисциплины/, с того же числа.»
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
13.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.03.2020 року за №2957-2336/Н-02/8-0400/20 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність правових підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на день звільнення зі служби позивач не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову в призначенні пільгової пенсії на підставі п. “б” ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ, позивач звернувся за захистом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону.
Редакція пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.
У певний час існували положення статті, за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.
Так, відповідно до пункту «б» зазначеної статті в редакції, що діяла на час виникнення права на пенсію, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Законом України від 4 квітня 2006 року № 3591- IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності 29 квітня 2006 року, внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями.
Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт «б» цієї статті передбачає, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Пенсійного фонду від 30 січня 2007 року № 3-1.
Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно із пунктом 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що заяви про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» подаються особами до Головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи, зокрема, Міністерства внутрішніх справ України.
Уповноваженим підрозділом на виконання функцій, передбачених пунктом 1 Порядку № 3-1, є ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Особова справа ОСОБА_1 зберігається у ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Суд зазначає, що саме ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області уповноважена надавати до органу пенсійного фонду України наявні у МВС України документи позивача для призначення пенсії.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи (військовослужбовці), які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку, до набрання чинності Законом України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (29 квітня 2006 року) та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Отже, застосуванню підлягає Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року по справі № 21-630а14, від 30 січня 2018 року по справі № 539/3872/14-а, від 28 травня 2019 року по справі № 404/8137/13-а, від 17 червня 2020 року по справі № 554/2032/17 та від 11.11.2020 року по справі №335/12396/13-а.
Станом на час досягнення позивачем 45 років (на 01.11.2002) діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка давала позивачу право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від підстав та часу звільнення, тому подальші зміни в законодавстві не можуть позбавити позивача права на пенсійне забезпечення за умови дотримання інших обов'язкових показників, а саме: наявність загального трудового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Оскільки особова справа ОСОБА_1 зберігається у ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, суд доходить висновку, що уповноваженим підрозділом на виконання функцій, передбачених пунктом 1 Порядку № 3-1, є ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що існує певна процедура призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з Законом №2262-ХІІ, яка передбачає, що заяви про призначення пенсії особою подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.
Отже, в даному випадку позивач повинен звернутися до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області із заявою про підготовку та направлення до Головного управління відповідного пакету документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, оскільки у Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області відсутні повноваження щодо витребування документів для призначення пенсії. Головне управління повинно лише право перевіряти ці документи на відповідність чинному законодавству.
З огляду на те, що позивач не звертався із відповідною заявою до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, внаслідок чого до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів ОСОБА_1 необхідних для призначення пенсії не надходило та у прийнятті документів орган Пенсійного фонду не відмовляв, будь-якого рішення на підставі вказаних документів не приймав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням наведеного, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна