08 червня 2021 року Справа № 160/4818/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.04.2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Казанцев С.В. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови виправити помилку, допущену при веденні Державного земельного кадастру, а саме накладення земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 площею 0,0668 га (кадастровий № 1210100000:01:730:0089), яка належить ОСОБА_2 , на землю та будинок, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області виправити помилку, допущену при веденні Державного земельного кадастру, а саме накладення земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 площею 0,0668 га (кадастровий № 1210100000:01:730:0089), яка належить ОСОБА_2 , на землю та будинок, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при первинному внесенні відповідним органом Держгеокадастру земельної ділянки у районі вул. Гіляровського (Амур-Нижньодніпровський район) площею 0,0668 га (кадастровий № 1210100000:01:730:0089) на Публічну кадастрову мапу України, або при внесенні змін на мапу щодо цієї ділянки у зв'язку з певними обставинами (передача права власності, відновлення меж тощо) відповідальним органом було допущено помилку і розміщено зазначену землю не у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування та проекту землеустрою щодо відведення землі, що призвело до її невірного, на думку позивача, розташування на мапі і накладення на землю і будинок, що належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи викладені обставини, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 12.05.2021 року та залучено до участі у справі № 160/4818/21 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул. Філософська, буд. 39-А, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 39835428) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року було продовжено Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області строк на подання відзиву на позов у справі №160/4818/21 протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали суду електронною поштою.
07.06.2021 року на офіційну електронну адресу суду від представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру визначені статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою.
Треті особи своїм правом на надання пояснень щодо позовних вимог не скористалися.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області № 479/24 від 18.09.1992 року ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_1 (позивач), було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку загальною площею 0,06 га по АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку.
Після виділення зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_3 у відповідності до цільового призначення такого виділення, побудував на ній індивідуальний садибний будинок загальною площею 102,0 м2 і здійснив державну реєстрацію свого права власності на нього. Однак, право власності на саму виділену земельну ділянку за своє життя належним чином не оформив.
Після смерті ОСОБА_3 , позивач, як його єдиний спадкоємець за законом, маючи на меті належним чином оформити право власності на зазначену землю, звернувся до відповідних землевпорядних органів, однак там йому повідомили, що роботи із землеустрою (встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)) неможливо провести, оскільки, як виявилось в результаті проведення топографо-геодезичних робіт із встановлення меж земельної ділянки, поряд з будинком позивача існує виділена земельна ділянка (кадастровий № 1210100000:01:730:0089) площею 0,0668 га, яка накладається на його землю і навіть частину будинку, що унеможливлює проведення робіт із землеустрою та видачу інформації на цю та на суміжні з нею земельні ділянки.
З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої через електронний сервіс Держгеокадастру вбачається, що на теперішній час вказана вище земельна ділянка належить на праві приватної власності третій особі - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4422 від 06.08.2018 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Ричкою Катериною Юріївною, а проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд було розроблено 04.06.2010 року Комунальним підприємством «КОМЗЕМ».
На підтвердження часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером № 1210100000:01:730:0089, яка належить ОСОБА_2 на земельну ділянку на землю та будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , позивач надав до суду копії схеми накладення земельної ділянки (кадастровий № 1210100000:01:730:0089) на землю та будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; викопіювання з Публічної кадастрової карти України із зображенням накладення земельної ділянки (кадастровий № 1210100000:01:730:0089) на землю та будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та матеріалів польових топографо-геодезичних робіт.
Дізнавшись про вищевикладені обставини, представник позивача адвокат ОСОБА_4 направив до Дніпровської міської ради адвокатський запит, в якому просив надати інформацію щодо прийняття у 2010 році Дніпровською міською радою (Дніпропетровською міською радою) рішення про надання дозволу певній особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі АДРЕСА_1 ) поруч із землею та будинком, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а також відомості щодо прийняття у 2010-2011 роках рішення про передачу такої земельної ділянки з присвоєним кадастровим № 1210100000:01:730:0089 у власність.
У відповідь на цей запит Дніпровська міська рада надіслала засвідчену копію рішення №158/11 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер (закрито), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» а також супровідний лист, в якому було зазначено, що вказане рішення було прийняте з урахуванням рішень міської ради № 92/49 від 16.09.2009 року «Про вибір гр. ОСОБА_5 ідентифікаційний номер (закрито) місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі АДРЕСА_1 » та № 253/48 від 22.07.2009 року «Про віднесення земельних ділянок до відповідної категорії земель», а інформація щодо прийняття у 2010 році рішення про надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в електронній базі обліку прийнятих рішень міської ради та її виконавчого комітету відсутня.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивач, 12.03.2021 року звернувся до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із повідомленням за №301053-011483-360-02-2021, в якому повідомляв про виявлення технічної помилки, а саме: накладення земельної ділянки (кадастровий № 1210100000:01:730:0089 на землю та будинок ОСОБА_1 , що знаходяться по АДРЕСА_2 .
Розглянувши повідомлення позивача, державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області М.О. Новіков, повідомленням від 19.03.2021 №0103/192021/03-21, відмовив позивачу у прийнятті повідомлення про виявлення технічної помилки фізичною особою або юридичною особою, у зв'язку тим, що згідно п. 3 ст. 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови виправити помилку, допущену при веденні Державного земельного кадастру протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 р. № 3613-VI визначає, що Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.
Частиною 3 статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.
Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначено Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 р. (надалі за текстом - Порядок).
Підпункт «5» пункту 138 Порядку визначає, що помилкою у Державному земельному кадастрі є технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей.
Таким чином, якщо у кадастровому плані невірно відображені зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності), координати поворотних точок земельної ділянки, лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки, які внесені до Державного земельного кадастру, ці відомості не є технічною помилкою в розумінні статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Відповідно ж до частини 4 статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр" виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Суд зазначає, що у даній правовій ситуації будь-які зміни до документації із землеустрою не вносились.
Крім того, відповідно до положень підпункту "5" пункту 138, пункту 156-1 Порядку технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, може бути виправлена на підставі повідомлення про виявлення технічної помилки лише у разі, якщо земельна ділянка, не була зареєстрована в державному реєстрі земель.
Відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України, у редакції що була чинною станом 2004 р., право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що належна позивачеві на праві власності земельна ділянка не була зареєстрована в Державному реєстрі земель, а відтак за наявності помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, вона могла бути виправлена на підставі повідомлення про виявлення технічної помилки.
У той же час, якщо має місце спір щодо встановлення меж земельної ділянки між власниками суміжних земельних ділянок, то такий спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства між власниками земельних ділянок. В даній справі перевірялись лише дії відповідача щодо правомірності відмови у внесенні виправлень до Державного земельного кадастру.
Таким чином, виправлення помилки, а саме накладення земельної ділянки може бути здійснено виключно на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Внесення таких виправлень за відсутності перелічених документів не допускається.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.
Поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексу адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дана складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна