04 червня 2021 року Справа № 160/6445/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.04.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності та сплати страхових внесків з 22.06.1995 року по 31 березня 1997 року, яке викладене у формі листа від 23.12.2020 року за № 24459-24447/П-01/8-0400/20;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 року і зарахувати періоди сплати страхових внесків з 22.06.1995 року по 31 березня 1997 року згідно наданих документів, а саме:
- квитанція від 5-7-96 за № 0057006660 страхові внески на суму: 2 243 000 - валюта платежу не зазначена; (за другий квартал 1996 року);
- квитанція від 04-10-96 за № 0050 006282 страхові внески на суму 5-38 валюта платежу не зазначена; (за третій квартал 1996 року);
- квитанція від 4-1-97 за № 0047 006282 страхові внески на суму 5-19 валюта платежу не зазначена; (4 квартал 1996 рожу);
- квитанція від 10-4-97 за № 0062 006282 страхові внески на суму 5-19 валюта платежу не зазначена; (за перший квартал 1997 року)
- квитанція від 05-04-96 за № 0585 18026) страхові внески на суму 585000 валюта платежу не зазначена; (за перший квартал 1996 року);
- квитанція за № 03242153 на суму 324 000 від 5.01.1996 р. (ІV квартал 1995 року), а також довідкою відділу Пенсійного Фонду України за підписом начальника районного відділу Пенсійного фонду України - Калько А.І. та печаткою ПФУ України, про те, що за період з 1 липня 1995 року по 25 березня 1996 року сплатив страхові внески.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 17.05.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 27.05.2021 року відповідачу подовжений строк для виконання вимог ухвали суду від 27.04.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 18.12.2019 року йому призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 01.12.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.1996 року по 31.03.1997 року, надавши квитанції про сплату страхових внесків та довідку відділу Пенсійного Фонду України за підписом начальника районного відділу Пенсійного фонду України - Калько А.І. та печаткою ПФУ України, про сплату страхових внесків за період з 1 липня 1995 року по 25 березня 1996 року. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 24459-24447/11-01/8-0400/20 від 23.12.2020 року позивачу повідомлено про відсутність в архіві Пенсійного фонду відомостей про сплату ним страхових внесків, а тому вказаний позивачем період не може бути зарахований при призначенні пенсії. Таку відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його право на пенсію.
03.06.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що до 01.01.2004 року обчислення страхового стажу здійснювалося згідно ст. 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і умовою зарахування такого стажу була обов'язкова сплата страхових внесків. До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також фіксованого податку: з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як СПД; з 01.07.2000 року по 31.12.2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним патентом або свідоцтвом про сплату єдиного патенту, або про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків. Враховуючи, що позивачем не надано доказів, що підтверджують на якій системі оподаткування здійснювалась підприємницька діяльність, неможливо встановити своєчасність та повноту сплати внесків на державне пенсійне страхування. В наданих позивачем квитанціях не вказано за який період здійснені оплати. Подана позивачем довідка не містить розміру сум, які були сплачені. Вважаючи дії відповідача правомірними, представник просив відмовити в задоволенні позову.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 18.12.2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до стажу періоду заняття підприємницькою діяльністю з 22.06.1995 року по 31.03.1997 року.
Листом від 23.12.2020 року № 24459-24447/П-01/8-0400/20 Відділ перерахунку пенсій №6 УПЗ Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомив позивача, що підтвердити сплату страхових внесків та надати довідку про сплату страхових коштів до ПФУ за період з 28.10.1994 року по 31.03.1997 року не є можливим у зв'язку із закінченням строку зберігання документів.
Також, у вказаному листі зазначено, що в поданій довідці про сплату страхових внесків наявний лише період сплати, але не відображено розмір сплачених внесків, довідка не мітить дати видачі та вихідного номеру. В квитанціях про сплату страхових внесків, що подані, не зазначено за який період здійснені оплати.
Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірної відмови відповідача у зарахуванні періоду знаходження позивача на обліку як ФОП, до пенсійного стажу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Абзацом 5 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення страхового стажу визначено ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 року подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004 року - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з Порядком № 637, за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, до трудового стажу зараховується - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 1 травня 1993р., а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства.
Згідно абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З наданих до позовної заяви доказів вбачається, що позивач 28.10.1994 року отримав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № 60458952, видане виконкомом Межівської районної Ради народних депутатів.
Розпорядженням голови Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 31.03.1997 року була скасована державна реєстрація підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Позивачем подані квитанція від 5-7-96 за № 0057006660, квитанція від 04-10-96 за № 0050 006282, квитанція від 4-1-97 за № 0047 006282, квитанція від 10-4-97 за № 0062 006282, квитанція від 05-04-96 за № 0585 18026, квитанція за № 03242153 від 5.01.1996р., з яких вбачається, що отримувачем коштів вказаний Пенсійний Фонд, а призначення платежів - страхові внески.
Позивачем надана копія довідки ВПФУ, підписана начальником районного відділу ПФУ, з якої вбачається, що він за період з 01.07.1995 року по 25.03.1996 року оплатив страхові внески до Пенсійного фонду України.
В обґрунтування заперечень, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, відповідно до ст.ст. 73, 74,76 КАС України, які свідчать про те, що позивач в період з 22.06.1995 року по 31.03.1997 року не проводив сплату страхових внесків.
Більш того, жодних доказів, що до позивача, як неплатника страхових внесків, були застосовані фінансові санкції, відповідачем також суду не надано, а з наданої довідки ПФУ вбачається, що позивач сплачував страхові внески.
Отже, відповідачем не наведено жодних порушень з боку позивача, які б відповідно до чинного законодавства стали підставою для не зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності за період з 22.06.1995 року по 31.03.1997 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності та сплати страхових внесків з 22.06.1995 року по 31.03.1997 року підлягають задоволенню.
Також обгрунтованими є вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 року і зарахувати періоди сплати страхових внесків з 22.06.1995 року по 31 березня 1997 року згідно наданих документів, а саме:
- квитанції від 5-7-96 за № 0057006660 страхові внески на суму: 2 243 000 - валюта платежу не зазначена; (за другий квартал 1996 року);
- квитанції від 04-10-96 за № 0050 006282 страхові внески на суму 5-38 валюта платежу не зазначена; (за третій квартал 1996 року);
- квитанції від 4-1-97 за № 0047 006282 страхові внески на суму 5-19 валюта платежу не зазначена; (4 квартал 1996 рожу);
- квитанції від 10-4-97 за № 0062 006282 страхові внески на суму 5-19 валюта платежу не зазначена; (за перший квартал 1997 року)
- квитанції від 05-04-96 за № 0585 18026) страхові внески на суму 585000 валюта платежу не зазначена; (за перший квартал 1996 року);
- квитанції за № 03242153 на суму 324 000 від 5.01.1996 р. (ІУ квартал 1995 року), а також довідки відділу Пенсійного Фонду України за підписом начальника районного відділу Пенсійного фонду України - Калько А.І. та печаткою ПФУ України, про те, що за період з 1 липня 1995 року по 25 березня 1996 року позивач сплатив страхові внески.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату № 0.0.2047814581.1 від 12.03.2021 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності та сплати страхових внесків з 22.06.1995 року по 31 березня 1997 року, яке викладене у формі листа від 23.12.2020 року за № 24459-24447/П-01/8-0400/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 року і зарахувати періоди сплати страхових внесків з 22.06.1995 року по 31 березня 1997 року згідно наданих документів, а саме:
- квитанції від 5-7-96 за № 0057006660 страхові внески на суму: 2 243 000 - валюта платежу не зазначена; (за другий квартал 1996 року);
- квитанції від 04-10-96 за № 0050 006282 страхові внески на суму 5-38 валюта платежу не зазначена; (за третій квартал 1996 року);
- квитанції від 4-1-97 за № 0047 006282 страхові внески на суму 5-19 валюта платежу не зазначена; (4 квартал 1996 рожу);
- квитанції від 10-4-97 за № 0062 006282 страхові внески на суму 5-19 валюта платежу не зазначена; (за перший квартал 1997 року)
- квитанції від 05-04-96 за № 0585 18026) страхові внески на суму 585000 валюта платежу не зазначена; (за перший квартал 1996 року);
- квитанції за № 03242153 на суму 324 000 від 5.01.1996 р. (ІУ квартал 1995 року), а також довідки відділу Пенсійного Фонду України за підписом начальника районного відділу Пенсійного фонду України - Калько А.І. та печаткою ПФУ України, про те, що за період з 1 липня 1995 року по 25 березня 1996 року сплатив страхові внески.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець