13 травня 2021 року Справа № 160/1110/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Н.В.
за участі секретаря судового засіданняІваненко Н.С.
за участі:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_1 Решетило С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Національного Банку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ФІНГРУП ФАКТОР" про визнання протиправними та скасування розпоряджень, -
28.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ФІНГРУП ФАКТОР", у якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розпорядження про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 17.07.2018 р. №1275, прийнятого на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_3 та з урахуванням погодження Державної регуляторної служби України від 22.06.2018 р. №5993 на проведення позапланового заходу, та розпорядження від 13.11.2018 р. № 1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є одним із засновників ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР», а саме 25 % статутного капіталу. Вважає, що Розпорядження Нацкомфінпослуг про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 17.07.2018 року №1275, видане на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_3 та з урахуванням погодження Державної регуляторної служби України від 22.06.2018 року №5993 на проведення позапланового заходу винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України та встановленого порядку. Так, оскільки, як вбачається з акту від 25.07.2018 року та з листа ТОВ «ФК ФІНГРУП ФАКТОР» від 24.01.2020 року, ОСОБА_3 не є стороною правочинів, за якими здійснювалась з 24.07.2018 року по 25.07.2018 року перевірка, а тому права та законні інтереси останньої не могли бути порушені, та відповідно у Нацкомфінпослуг була відсутня належна підстава для здійснення позапланових заходів перевірки ТОВ «ФК ФІНГРУП ФАКТОР». Зазначене розпорядження про проведення позапланової перевірки та як наслідок, винесені розпорядження, які є похідними діями, відповідачем прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/1110/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Кальник В.В .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відкрито провадження у справі №160/1110/20 за вищезазначеним позовом.
Згідно розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 87 д від 02.03.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 160/1110/20 у зв'язку із винесенням ухвали суду від 02.03.2020 року про задоволення заяви про самовідвід судді Кальника В.В. в адміністративній справі № 160/1110/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 160/1110/20 справу розподілено судді Голобутовському Р.З.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року суддею Голобутовським Р.З. прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/1110/20 та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року по справі №160/1110/20 адміністративний позов ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНГРУП ФАКТОР», про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишено без розгляду на підставі п. 4, ч. 1 ст. 240 КАС України.
16 грудня 2020 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 . Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі №160/1110/20 скасовано, адміністративну справу №160/1110/20 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
31 грудня 2020 р. справа №160/1110/20 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв'язку з тим, що суддя Голобутовський Р.З. не перебуває в автоматизованому розподілі КП «ДСС» напередодні відпустки, був здійснений повторний автоматизований розподіл справи, на підставі якого дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В., згідно розпорядження № 485 д від 31.12.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року справу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено за правилами загального провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року призначено судовий розгляд справи №160/1110/20 в режимі відеоконференції.
01 березня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що позивач не є суб'єктом права відносно якого прийняті спірні Розпорядження, а відтак такі Розпорядження не створюють для останнього жодних прав та обов'язків, а стосується виключно ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» та те, що позивач є одним із засновників вказаного товариства жодним чином не впливає та не може вплинути на його права, оскільки він є власником корпоративних прав у даному товаристві та наділений лише правом управління господарською організацією. Також зазначає, що в договорах, які перевірялися Нацкомфінпослуг на предмет дотримання вимог законодавства про фінансові послуги під час укладання, виконання та припинення дії договорів, стороною є ОСОБА_3 є спадкоємцем свого чоловіка ОСОБА_4 . Крім того, звертає увагу суду, посилаючись на практику Верховного Суду, на те, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування Розпорядження №1275 від 17.07.2018 року «Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» не підлягає задоволенню з огляду на факт вичерпання останнім дії внаслідок його реалізації. Також зазначає, що Верховним Судом прийнято постанову від 21.10.2020 року по справі №160/8037/18 за позовом ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» до Нацкомфінпослуг зокрема про визнання протиправним та скасування Розпорядження від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства», якою у задоволенні позову ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» відмовлено у повному обсязі.
02 березня 2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про продовження строку підготовчого провадження з метою надання часу для ознайомлення та подання заперечень на клопотання про залишення без розгляду позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/1110/20 до 05 квітня 2021 р., включно.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 р. закрито підготовче провадження по справі №160/1110/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 квітня 2021 року.
13 квітня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 13 травня 2021 року.
13 травня 2021 року в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення відповідача винесено відповідно до чинного законодавства.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» (код ЄДРПОУ 38945479) є суб'єктом господарської діяльності, фінансовою установою, основним видом діяльності якого є інші види кредитування (код КВЕД 64.92). Позивачу Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до розпорядження №3375 від 3 серпня 2017 року видано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу; надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_6 та погодження Державної регуляторної служби України від 22.06.2018 №5993 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав було прийнято розпорядження №1275 «Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» на предмет дотримання вимог законодавства про фінансові послуги під час укладання, виконання та припинення дії договорів з надання фінансових послуг, стосовно громадянки ОСОБА_3
25 липня 2018 року відповідно до підпункту 36 пункту 4 Положення Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року за №1070/2011 (далі - Положення), відповідач провів позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що ліцензуються, за результатами якого складено акт №913/16-4/21.
30 липня 2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на підставі акту перевірки №913/16-4/2 від 25 липня 2018 року, відповідно до повноважень, визначених пунктом 10 частини першої статті 28, статті 39, пункту 1 частини першої статті 40 Закону №2664-ІІІ, абзаців першого та другого частини дев'ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абзацу першого частини п'ятнадцятої, частини шістнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пункту 13, підпунктів 40 та 41 пункту 4 Положення, було прийняте розпорядження №1346 «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов», яким зобов'язано Товариство включно до 15 вересня 2018 року усунути порушення законодавства про фінансові послуги, у тому числі відповідних ліцензійних умов, встановлені актом, а саме:
- статті 1083 глави 73 книги 5 ЦК України, відповідно до якої, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України;
- частини п'ятої статті 5 Закону №2664-ІІІ відповідно до якої, фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону;
- абзацу дев'ятнадцятого пункту 24 Ліцензійних умов, відповідно до якого фінансова установа зобов'язана дотримуватися вимог статей 4-18 Закону №2664-ІІІ, статей 6, 7, 9-17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Також зазначеним розпорядженням зобов'язано Товариство повідомити Нацкомфінпослуг про усунення вищезазначених порушень із наданням підтверджуючих документів.
ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» не визнано факту порушення Ліцензійних умов з підстав, зазначених у розпорядженні від 30 липня 2018 року №1346, внаслідок чого відповідачем 6 листопада 2018 року складено акт №1314/16-4/3 про невиконання ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
Розглянувши акт відповідач прийняв розпорядження від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор», яким анульовано ліцензії ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор», видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 3 серпня 2017 року №3375 на провадження господарської діяльності з надання послуг факторингу та на надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Розпорядження обґрунтовано невиконанням позивачем розпорядження Нацкомфінпослуг від 30 липня 2018 року №1346 «Про усунення порушень ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» ліцензійних умов». Підставою прийняття розпорядження вказано пункт 5 частина друга, абзац п'ятий частини четвертої та частина восьма статті 16 Закону №2664-ІІІ, підпункт 40 пункту 4 Положення.
Вважаючи вищевказані розпорядження про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 17.07.2018 р. №1275, прийнятого на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_3 та з урахуванням погодження Державної регуляторної служби України від 22.06.2018 р. №5993 на проведення позапланового заходу, та розпорядження від 13.11.2018 р. № 1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
В той же час, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як на одну з підстав протиправності спірного рішення позивач посилається на відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позапланового заходу.
З приводу наведених доводів, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 9 частини першої статті 28 Закону України від 12.07.2001 №2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664-III) передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону №2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 03.11.2016 №1728-VIII "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №1728-VIII) до 31 грудня 2018 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба).
Частиною другою вказаної статті Закону №1728-VIII передбачено, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.
Так, матеріалами справи підтверджено, що проведенню Нацкомфінпослуг позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» передувало звернення ОСОБА_3 (вх. № М-1769 від 28.03.2018).
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про смерть за реєстраційним номером НОМЕР_2 від 13.11.2016 року, листами ПАТ «АБ «Радабанк» на адресу приватного нотаріусу Дніпровського районного нотаріального округу Кудрявцевій Тетяні Миколаївни №1926/02 від 14.04.2017 року, №2055/02 від 21.04.2017 року.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було дотримано вимоги чинного законодавства при призначенні проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі звернення фізичної особи про порушення її законних прав ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР», а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.
Крім того, суд звертає увагу, що контролюючим органом була проведена перевірка на підставі Розпорядження №1275 від 17.07.2018 року на її проведення та за наслідками такої перевірки прийнято рішення про застосування заходів впливу (Розпорядження №1346 від 30.07.2018 року, а згодом Розпорядження №1994 від 13.11.2018 року, то це Розпорядження №1275 як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права позивача.
При цьому, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 21.01.2020 року по справі №160/8037/18 встановлено, що розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових ринків від 30 липня 2018 року №1346 «Про усунення ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» ліцензійних умов» та від 13 листопада 2018 року №1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства» прийняті на підставі встановлених перевіркою порушень вимог законодавства щодо функціонування фінансового ринку. Також в постанові зазначено, що перевірка проведена, а оскаржені розпорядження відповідачем прийняті у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 10 частини першої статті 28, статті 39, пунктом 1 частини першої статті 40 Закону №2664-ІІІ, абзацами першим та другим частини дев'ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абзацом першим частини п'ятнадцятої, частини шістнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пунктом 13, підпунктами 40 та 41 пункту 4 Положення, що не заперечують учасники справи.
Судом враховуються вищезазначені висновки на підставі ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до п. 19 ч. 1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, так як оскаржувані Розпорядження були винесені відносно ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР», то суд приходить до висновку, що стосуються вони саме прав або інтересів визначеної в Розпорядженнях особи - ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР».
При з'ясуванні статусу позивача як «потерпілого», суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.
Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:
a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;
або
b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.
Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов'язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011)
Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008)
Щодо скарг, які стосуються компаній, Суд вважає, що фізична особа не може скаржитися на порушення своїх прав під час судового розгляду, стороною якого він або вона не є, навіть якщо він або вона був акціонером і (або) директором компанії, яка є стороною судового розгляду. Незважаючи на те, що в певних обставинах єдиний власник компанії може вимагати визнання його / її «жертвою» в значенні статті 34 Конвенції у випадках, коли щодо його або її компанії були вжиті оспорювані заходи, в інших випадках ігнорування правоздатності компанії може бути виправдано тільки у виняткових обставинах, зокрема, коли явно встановлено, що компанія не має можливості звернутися до Суду через органи, засновані на підставі її статуту, або (в разі ліквідації) через своїх арбітражних керуючих (Centro Europa 7 S.r.l. та Ді Стефано проти Італії [ВП], № 38433/09, п. 92, від 7 червня 2012).
Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі №52/3665/17.
Згідно із нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Національного Банку України (01601, м.Київ, вул.Інституцька, 9, код ЄДРПОУ 00032106), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ФІНГРУП ФАКТОР" (49005, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд1А, оф.702, код ЄДРПОУ 38945479) про визнання протиправними та скасування розпоряджень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 21 травня 2021 року.
Суддя Н.В. Боженко