про залишення позовної заяви без руху
07 червня 2021 р. Справа № 120/5483/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 25512617, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
31.05.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо організації дорожнього руху на перехресті проспекту Коцюбинського та вулиць Батозька і Привокзальна у місті Вінниці, та зобов'язання відповідача організувати дорожній рух на перехресті проспекту Коцюбинського та вулиць Батозька і Привокзальна у місті Вінниці шляхом встановлення дорожніх знаків 4.10 "Круговий рух" з наданням пріоритетності руху транспортним засобам, які рухаються по колу.
Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї документами, приходжу до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з огляду на таке.
Частиною першою статті 171 КАС України визначено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
При цьому положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Так, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною п'ятою статті 125 Конституції України закріплено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Отже, підставою для звернення до адміністративного суду з позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, в силу вимог п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень в позовній заяві також зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У Рішенні від 14.12.2011 № 19-ра/211 Конституційний Суд України вказав на те, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Відтак, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Водночас порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Разом з тим, у позовній заяві позивач не наводить обґрунтування порушення саме його прав, свобод, інтересів внаслідок оскаржуваної бездіяльності відповідача та не зазначає, яким чином існуюче на сьогодні регулювання дорожнього руху, з яким позивач не погоджується, порушує його особисті права та охоронювані законом інтереси до тієї міри, що спонукає його звертатися до суду за захистом цих прав та інтересів.
Також суд враховує, що з відповідним позовом звернулася конкретна фізична особа, а не громадське об'єднання, метою створення якого є захист та відстоювання громадських інтересів. Тому посилання позивача на захист загальних суспільних інтересів у зв'язку з пред'явленням цього позову судом до уваги не беруться.
Відтак на виконання вимог п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачу необхідно належним чином обґрунтувати порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача його прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах.
При цьому суд зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 17.10.2018 у справі № 360/1193/17 та від 16.02.2021 у справі № 320/950/19, однією з умов розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб'єкта ладних повноважень протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю.
Насамкінець суд зазначає, що позивач, оскаржуючи бездіяльність Вінницької міської ради щодо організації дорожнього руху на перехресті проспекту Коцюбинського та вулиць Батозька і Привокзальна у місті Вінниці, до позовної заяви не надав жодних доказів, які свідчили про те, що позивач звертався до відповідача з приводу зміни організації дорожнього руху на цій ділянці, але, незважаючи на це, відповідач проігнорував такими зверненнями чи надав позивачу відмову по суті цього питання.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Також приписами частини четвертої статті 160 КАС України визначено обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, позивачу слід навести додаткові обґрунтувати своїх вимог в частині допущення відповідачем оскаржуваної бездіяльності та надати суду усі наявні в нього докази на підтримку цих позовних вимог. У випадку відсутності в позивача інших доказів, окрім тих, що вже додані до позовної заяви, повідомити про це суд.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням позивачу достатнього строку для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 77, 79, 160, 161, 169, 171, 245, 256, 293, 294 КАС України, -
1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня отримання її копії.
3. Копію ухвали надіслати позивачу - для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович