про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
07 червня 2021 р. Справа № 120/5652/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх справ України у Вінницькій області про скасування наказів в частині звільнення та поновлення на посаді, визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправними дії, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів.
Ознайомившись із позовною заявою вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
При перевірці позову встановлено, що її оформлено із численними невідповідностями нормам процесуального закону.
Так, відповідно до п. 2 ч. 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Всупереч наведеним приписам процесуального закону у позовній заяві не вказано:
- щодо позивача: реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта позивача;
- щодо відповідача: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти.
Відтак, позивачу у позовній заяві необхідно вказати інформацію про учасників справи, що передбачена п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Також при перевірці інформації щодо відповідача встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління внутрішніх справ України у Вінницькій області припинено 02.12.2010.
Як передбачено нормою п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Отже, Головне управління внутрішніх справ України у Вінницькій області не є належним відповідачем, оскільки припинено 02.12.2020.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позову - це звернена до суду вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту, яка повинна узгоджуватися із нормами ст. 5 КАС України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, позивач може просити про захист своїх прав, свобод чи інтересів, у тому числі шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремого його положення.
Індивідуальний акт, як предмет судового оскарження - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
З метою окреслення змісту позовних вимог, позивач у прохальній частині позовної заяви повинен чітко вказати який акт суб'єкта владних повноважень він просить визнати протиправним та скасувати, зокрема зазначити реквізити індивідуального акту такі як його назва, номер та дата прийняття, а також обсяг оскарження рішення (повністю чи його окремих положень).
Натомість у прохальній частині позовної заяви міститься прохання:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не ознайомлення по закінченню розслідування з затвердженим висновком;
- скасувати вищезазначені накази в частині звільнення з ОВС, поновити на посаді начальника СДІМ Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області.
Однак не зазначено реквізити вимог, які стали предметом оскарження.
Згідно п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Цій нормі кореспондує норма ч. 1 ст. 161 КАС України, в силу якої до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
В силу ч. 7 ст. 161 КАС України, до заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається також оригінал або копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.
Встановлено, що позивач наведених вимог до позовної заяви не дотримався. Зокрема до позовної заяви не долучено її примірника для відповідача. Також до позовної заяви не долучено оскаржувані накази.
Стосовно зазначеного у додатках наказу №1134 від 30.09.2011, то такий доданий не був, про що свідчить складений працівниками суду акт.
Вимоги до оформлення документів, що долучаються до позовної заяви встановлено ст. 94 КАС України.
Так, ч. 2 ст. 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із ч. 4, 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55.
За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
В порушення вказаних норм законодавства додані до позовної заяви документи не засвідчені позивачем із урахуванням наведених правил.
Висновок щодо обов'язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 по справі № 2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 по справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 по справі № 826/2935/14.
Також, в силу п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак цієї вимоги КАС України позивачем теж не дотримано, що зумовлює необхідність зазначення у позові вказаного підтвердження.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.
Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Як встановлено судом, предметом позову є вимоги:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не ознайомлення по закінченню розслідування з затвердженим висновком;
- скасувати вищезазначені накази в частині звільнення з ОВС, поновити на посаді начальника СДІМ Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області.
Суд зазначає, що служба в органах внутрішніх справ є різновидом публічної служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Таким чином строк звернення до суду із цим позовом обмежується місячним строком, а не протягом 3 місяців, як помилково вважає позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Із тексту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує накази від 30.09.2011 № 1134 та від 18.10.2011 № 188 о/с.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом позивач вказав, що у зв'язку із перебуванням під вартою у період з 07.10.2011 по 15.12.2011, а з 16.12.2011 по 10.03.2020 у місцях позбавлення волі був обмежений в можливості оскаржити протягом трьох місяців дисциплінарне стягнення.
Однак вказані твердження оцінюються критично, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів перебування його у період з 07.10.2011 по 15.12.2011 - під вартою, а з 16.12.2011 по 10.03.2020 - у місцях позбавлення волі.
Крім того, з наданого вироку від 10.03.2020 у справі № 212/1227/2012 вбачається, що позивачу скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що не обмежувало ОСОБА_1 звернутися до суду у місячний строк.
Разом з тим, якщо взяти до уваги перебування позивача у період з 07.10.2011 по 15.12.2011 - під вартою, а з 16.12.2011 по 10.03.2020 - у місцях позбавлення волі, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, оскількиз 10.03.2020 ОСОБА_1 не вчинив жодних заходів для звернення до суду.
Як зазначалося, згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Відтак, причини на які зіслався позивач мотивуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду не є поважними та не можуть бути підставою для задоволення клопотання.
Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, позивачу встановлюється десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу десятиденного строку із моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків у спосіб зазначений в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, КАС України, суд
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправними дії, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів, залишити без руху.
3. Запропонувати позивачу у 10 - денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
4. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна