Справа № 534/908/21
Провадження № 1-кс/534/255/21
01 червня 2021 року місто Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 потерпілої ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170520000224 від 30.04.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Панасівка Козельщинського району Полтавської області, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.27 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 136 КК України,
встановив:
До Комсомольського міського суду Полтавської області звернулася слідча СВ відділення поліції №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 із клопотанням, погодженим прокурором, в якому прохає застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вмотивовано слідчим необхідністю забезпечення виконання підозрюваним покладеного на нього процесуальних обов'язків, запобіганням спробам останнього переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
Виходячи із змісту внесеного клопотання, органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.27 ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 136 КК України за наступних обставин.
У ході досудового розслідування встановлено, що 29.04.2021 року о 22 годині, ОСОБА_6 , перебував на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де разом із своїми неповнолітніми знайомими ОСОБА_8 , 2005 р.н., ОСОБА_9 , 2005 р.н., ОСОБА_10 , 2003 р.н. та ОСОБА_11 , вживав алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_6 помітив, що неповнолітня ОСОБА_11 , все більш п'яніє, перестає усвідомлювати свої дії та належним чином керувати ними.
ОСОБА_12 , усвідомлюючи безпорадній стан неповнолітньої ОСОБА_11 внаслідок алкогольного сп'яніння, достовірно володіючи інформацією про її неповнолітній вік, почав наполегливо словесно підбурювати іншого неповнолітнього ОСОБА_13 , до вчинення кримінального правопорушення, а саме скориставшись безпораднім станом, вчинити з ОСОБА_11 дії сексуального характеру без її добровільної згоди.
Коли неповнолітня ОСОБА_11 , внаслідок вживання алкогольних напоїв, перестала усвідомлювати свої дії та належним чином керувати ними, втратила орієнтацію у часі та просторі, самостійно пересуватися не могла, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 перенесли останню до автомобіля BA3-2103, днз НОМЕР_1 , який на той час перебував на подвір'ї вищезазначеного домоволодіння, та поклали на заднє сидіння салону.
Після цього, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про безпорадній стан неповнолітньої ОСОБА_11 , який виник внаслідок вживання алкогольних напоїв, зазначаючи, що остання ніяким чином не вчинить супротиву та не буде пам'ятати про вчинені проти неї протиправні дії сексуального характеру, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, що посягають на основні принципи суспільної моральності у сфері належного морального розвитку і виховання неповнолітніх, передбачаючи можливість настання суспільно- небезпечних наслідків, які полягають у згубному впливанні на неповнолітнього, спричиненні шкоди його інтелектуальному і моральному розвитку, з метою самоствердження та отримання ОСОБА_14 сексуального досвіду, шляхом умовляння, переконавши тим самим та викликавши у неповнолітнього бажання вчинити правопорушення, діючі умисно схилив неповнолітнього ОСОБА_13 до вчинення відносно потерпілої ОСОБА_11 дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України.
Окрім того, ОСОБА_6 29.04.2021 року о 22 годині перебував на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де разом із своїми неповнолітніми ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 2005 р.н., ОСОБА_10 , 2003 р.н. та ОСОБА_11 2005 р.н., вживав алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_6 помітив, що неповнолітня ОСОБА_11 , стає все більш нетверезою, перестає усвідомлювати свої дії та належним чином керувати ними.
Після цього у ОСОБА_6 виник умисел на підбурення неповнолітнього ОСОБА_13 до вчинення з неповнолітньою ОСОБА_11 дій сексуального характеру пов'язані з вагінальним та анальним проникненням в тіло ОСОБА_11 з використанням геніталій використовуючи безпорадний стан ОСОБА_11 , викликаного алкогольним сп'янінням.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурення неповнолітнього ОСОБА_13 до вчинення дій сексуального характеру з неповнолітньою ОСОБА_11 . ОСОБА_6 шляхом умовляння викликав у неповнолітнього ОСОБА_13 бажання вчинити з неповнолітньою ОСОБА_11 дії сексуального характеру пов'язані з вагінальним та анальним проникненням в тіло ОСОБА_11 з використанням геніталій без її добровільної згоди, оскільки остання перебувала безпорадному стані, викликаного вживання алкоголю.
У подальшому ОСОБА_15 залишившись на подвір'ї сам та внаслідок мовлянь ОСОБА_6 у нього виник умисел вступити з ОСОБА_11 статеві зносини пов'язані із вагінальним та анальним проникненням проти волі останньої.
Продовжуючи свої дії, спрямованні на вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_15 29.04.2021 року після 23 год., точний час досудовим розслідуванням не встановлено, сівши на заднє сидіння салону автомобіля ВАЗ- 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , ігноруючи встановлені правила поведінки в суспільстві, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи негативні наслідки, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, силоміць стяг з неї лосини та нижню білизну.
Продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаний із вагінальним та анальним проникненням в її тіло, з використанням геніталій, не маючи при цьому добровільної згоди потерпілої ОСОБА_11 , використовуючи безпорадний стан потерпілої, викликаний алкогольним сп'янінням, ОСОБА_15 розстібнув брюки, одягнені на ньому та вступив з нею у статевий зв'язок пов'язаний із вагінальним та анальним проникненням в тіло неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 без її добровільної згоди, задовільнивши в такий спосіб свою статеву пристрасть.
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України.
Окрім того, 29.04.2021 року о 22 годині, ОСОБА_6 , перебував на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де разом із своїми неповнолітніми знайомими ОСОБА_8 , 2005 р.н., ОСОБА_9 , 2005 р.н., ОСОБА_10 , 2003 р.н. та ОСОБА_11 , 2005 р.н., вживав алкогольні напої.
У ході вживання алкогольних напоїв неповнолітня ОСОБА_11 сильно сп'яніла та втратила координацію руху та орієнтацію у просторі, внаслідок чого декілька разів падала на землю та отримала тілесні ушкодження в область голови та тулуба.
Після цього ОСОБА_6 разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перенесли потерпілу ОСОБА_11 до салону автомобіля BA3-2103, д.н.з. НОМЕР_1 та поклали її на заднє сидіння.
В подальшому ОСОБА_6 перебуваючи на подвір'ї будинку за адресою АДРЕСА_3 , усвідомлюючи, що неповнолітня ОСОБА_11 , враховуючи її неповнолітній вік перебуває в небезпечному для життя стані викликаного алкогольним отруєнням та тіло останньої перебуває в обмеженій для самостійного руху місці, а саме на задньому сидінні салону автомобіля у горизонтальному положенні маючи можливість повідомити про небезпечний для життя стан, проявив байдужість до права людини на життя та не повідомив про стан останньої заклади охорони здоров'я та медичних працівників для забезпечення надання необхідної своєчасної допомоги потерпілій, залишив її у безпорадному стані. У подальшому, внаслідок отруєння алкоголем, в організмі ОСОБА_11 розвинулись несумісні із життям процеси, внаслідок чого остання померла за вищевказаною адресою.
Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 320 від 24.05.2021 року, смерть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала в результаті отруєння алкоголем, а саме етиловим спиртом, токсичний вплив якого на організм в цілому викликав розвиток несумісних із життям процесів в її організмі, які призвели до необоротних наслідків і смерті останньої.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 320/2 від 26.05.2021 та №320/3 від 27.05.2021 року при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги спрямованої на виведення отрути з організму ОСОБА_11 , проведення дезінтоксикаційної терапії для зниження токсичного впливу отрути на організм та проведення відновлювальної терапії для забезпечення нормального функціонування життєво важливих функції органів, можливо було б запобігти неблагоприємним наслідкам, а саме смерті ОСОБА_11 .
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України.
В судовому засіданні прокурор, підтримуючи клопотання слідчого та зазначаючи про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, наполягав на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому зазначив, що ОСОБА_6 під загрозою покарання може переховуватись від слідства та суду, а також впливати на свідків та потерпілих, також може знищити або сховати, спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення ним кримінального правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_5 підтримала клопотання слідчої про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому зазначила, що ніякого впливу на неї ОСОБА_6 та інші особи не здійснювали.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід. Зазначив, що не мав і не має умислу переховуватись від слідства та суду, з'являвся завчасно за кожним викликом слідчої, має постійне місце проживання із своїми батьками, бажає працевлаштуватися.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний із тримання під вартою. При цьому зазначила, що її підзахисний умислу переховуватись від органів досудового розслідування не має. Також захисник ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_6 співпрацює з органами досудового розслідування, приймає участь у слідчих діях.
Допитані за клопотанням сторони захисту батьки підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 охарактеризували свого сина з позитивної сторони, зазначили, що він постійно проживає з ними, бажає працевлаштуватись, від органів досудового розслідування не ухиляється.
Також захисником було наголошено про недоведеність ризиків, пов'язаних із можливістю незаконного впливу на свідків та потерпілих.
Заслухавши думки прокурора, підозрюваного та його захисника, потерпілу ОСОБА_5 , дослідивши матеріали клопотання, приєднані до нього письмові докази у їх сукупності, слідча суддя приходить до наступних висновків.
У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з представлених суду матеріалів, в провадженні відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції РУП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером -12021170520000224 від 30.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.27 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 136 КК України.
В межах зазначеного кримінального провадження 31.05.2021 ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.27 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 136 КК України.
Копія клопотання та копії доданих до нього матеріалів вручена підозрюваному 31.05.2021, з дотриманням вимог ч.2 ст.184 КПК України. Зазначена обставина була підтверджена ОСОБА_6 в ході розгляду клопотання, як і факт належного вручення йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: витягом з ЄРДР за 12021170520000224; протоколом огляду від 30.04.2021; протоколом огляду місця де знаходився ОСОБА_6 разом з ОСОБА_11 ; лікарськім свідоцтвом про смерть №383 від 20.05.2021, висновком експерта №320, №320/1, №320/2, постановою про залучення до провадження потерпілого від 06.05.2021, протоколом допиту потерпілого від 06.05.2021;свідодоцтвом про смерть ОСОБА_11 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_11 ; протоколами прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення; протоколами допиту неповнолітніх свідків; протоколами додаткового допиту неповнолітніх свідків; протоколом допиту підозрюваного від 27.05.2021; ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.05.2021 про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 ; протоколами проведення слідчого експерименту; протоколом допиту свідків; протоколом додаткового допиту свідка; протоколом проведення слідчого експерименту,тощо.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
За змістом ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Проаналізувавши приєднані до клопотання слідчого матеріали досудового розслідування, слідчий суддя доходить висновку, що наведенні вище докази, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до кола тяжких злочинів, за які, зокрема, передбачене покарання до 10 років позбавлення волі.
Одночасно, слідчий суддя зазначає, що у відповідності до ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
В якості підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу слідчий у внесеному клопотанні посилається на наявність трьох ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, можливість знищення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення ним кримінальних правопорушень; можливість незаконного впливу на свідків та потерпілих. Наявність зазначених ризиків була підтримана прокурором у судовому засіданні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Слідчий суддя зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», (пункті 74) Суд вказував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
Обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості застосування до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
В ході розгляду клопотання слідчий наголошував на тому, що ОСОБА_6 вчинив злочини, один з яких є тяжким, у зв'язку із чим може переховуватись від слідства та суду з метою уникнення можливої відповідальності.
Слідча суддя вказує, що згідно із поясненнями підозрюваного на виклики слідчого він з'являвся одразу в добровільному порядку.
За таких обставин, за відсутності переконливих доказів на підтвердження можливості підозрюваного ОСОБА_6 переховуватись від слідства та суду, вказаний ризик свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшов.
Також слідчий суддя вважає недоведеним ризик можливого здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілих. Вказаний ризик обґрунтований тією обставиною, що потерпілі та свідки перебувають у дружніх відносинах з підозрюваним, проте жодних доказів того, що підозрюваний може здійснювати психологічний чи фізичний тиск на останніх, надано не було. Крім того, враховуючи час, який минув з моменту виявлення ймовірного вчинення кримінальних правопорушень (дата реєстрація кримінального провадження 30.04.2021 року), з клопотання та долучених матеріалів не вбачається, що протягом цього часу підозрюваним ОСОБА_6 не здійснювались будь-які заходи незаконного впливу на свідків та потерпілу, що підтвердила і сама потерпіла в судовому засіданні.
Такий ризик як можливе знищення або спотворення речей, які мають істотне значення для встановлених обставин кримінального правопорушення слідчий суддя вважає мінімальним, з огляду на те, що з початку досудового розслідування всі необхідні докази були вилучені під час слідчих дій, крім того, у органу досудового розслідування була можливість забезпечити схоронність вказаних речей, а в судовому засіданні прокурор не довів, що підозрюваний здійснював будь-які спроби направлені на знищення, приховання або спотворення речей.
Згідно із внесеним слідчим клопотанням, та наданими сторонами кримінального провадження матеріалами, наведені наступні дані, що характеризують підозрюваного. Так, ОСОБА_6 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є молодою працездатною особою, у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, де проживає разом із батьками, тобто має міцні соціальні зв'язки.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновків, що докази, надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Між тим, за змістом ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, серед іншого, зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Приймаючи рішення з цього питання, суд має дослідити обставини, які відповідно до ст.178 КПК України враховуються при застосуванні запобіжного заходу, обґрунтованість такого застосування щодо конкретної особи, зважаючи на дані про її соціальні зв'язки, місце проживання, схильності, способу життя і поведінки тощо.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України», п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 у справі «Хайредінов проти України»).
Умовою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (виходячи з його правової природи), серед іншого має бути також обґрунтована впевненість судді у тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, враховуючи відсутність у підозрюваного негативних характеристик, наявність у нього міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, його спосіб життя, та не надання стороною обвинувачення переконливих доказів, які б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків зазначених у клопотанні, а також відсутність інших ризиків, слідча суддя доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом із тим, у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оцінивши всі обставини в їх сукупності, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час, як такий, що зможе дієво запобігти ризику, доведеному під час розгляду клопотання.
Відповідно до ч.1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно із приєднаними до клопотання матеріалами, ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України не затримувався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178,181,194 КПК України, суд,-
постановив :
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170520000224 від 30.04.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 в нічний час з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв ранку слідуючого дня, без дозволу прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-не відлучатись із населеного пункту в якому проживає, без дозволу прокурора та слідчого;
-утримуватись від спілкування з потерпілими у кримінальному провадженні, в якому він є підозрюваним ;
-прибувати до прокурора та слідчого за першою вимогою;
-повідомляти прокурора або слідчого про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що за невиконання вищевказаних зобов'язань до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Направити копію ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту для виконання та контролю органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого та прокурору Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 .
Встановити строк дії ухвали по 31 липня 2021 року, включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) діб з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1