Дата документу 07.06.2021
ЄУ № 942/744/21
Провадження №2/942/348/21
про залишення позовної заяви без руху
07 червня 2021 року смт. Новопсков
Луганська область
Суддя Новопсковського районного суду Луганської області Пронька В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Новопсковської селищної ради Луганської області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою,
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка сформована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту права, який він просить визначити у рішенні, суперечить викладу обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Зокрема, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що спірна земельна ділянка площею 39,207 га, кадастровий номер 4423385900:11:003:0050, цільове призначення якої для ведення фермерського господарства, на яку він просить визнати право на постійне користування, дісталася йому у спадщину від батька ОСОБА_2 , та посилається на те, що існує спір про право на спадкове майно. В той же час в прохальній частині позову взагалі не зазначає спадкодавця та вид спадкування. Також позовна заява не містить викладу обставин щодо прийняття спадщини позивачем після померлого батька.
Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
При цьому згідно з положеннями ч.5 ст. 177 ЦПК України, яка кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.08.2018, якою йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спірну земельну ділянку, однак в порушення вищенаведених норм законодавства не додає до позовної заяви докази на підтвердження викладених обставин.
Також відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Однак в порушення вищенаведеного, позивачем не надано доказ на підтвердження надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Позивачу слід викласти позовну заяву у порядку, визначеному ЦПК України, уточнити обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та зміст позовних вимог, надати докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та доказ на підтвердження надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Новопсковської селищної ради Луганської області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою залишити без руху, про що сповістити позивача, надавши йому строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в іншому випадку позовна заява вважається неподаною і повертається.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: В. В. Пронька