18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"09" червня 2021 р. м. Черкаси справа № 925/745/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕП ТРАНСКО” про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду,
Від представника товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕП ТРАНСКО” до Господарського суду Черкаської області надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать приватному підприємству “МАН Зернотранс” і знаходяться на його рахунках, відкритих у банківських установах.
Заява про забезпечення позову подана до пред'явлення позову, яка обґрунтована наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕП ТРАНСКО” має намір подати позов до Господарського суду Черкаської області про стягнення з приватного підприємства “МАН ЗЕРНОТРАНС” процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами. Ціна позову - 150 000 грн.
В обґрунтування поданої заяви ТОВ “ТЕП ТРАНСКО” зазначив наступні підстави: відповідач здійснює реалізацію своїх транспортних засобів; змінив адресу свого місцезнаходження, про що не повідомив позивача; має податковий борг; відносно відповідача відкрито виконавче та кримінальне провадження, у відповідача відсутні кошти на рахунках.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕП Транско”, судом враховано наступне:
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Таким чином, обраний заявником захід забезпечення позову має забезпечити можливість виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічної позиція Верховного Суду викладена у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову, господарський суд вважає ці доводи не достатньо обґрунтованими через відсутність підтверджених доказами фактичних обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження, зменшення за кількістю або погіршення за якістю, зникнення тощо його майна.
Отже, наведені у заяві про забезпечення позову підстави не є достатніми для задоволення вказаної заяви. З огляду на предмет позову, забезпечення якого вимагає позивач, невжиття обраного ним заходу забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду.
Оскільки подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
09 червня 2021 року представник товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕП ТРАНСКО” подав заяву про встановлення додаткового строку для подання доказів, в обґрунтування заяви зазначено, що адвокатом направлено запит до адміністрації сайту «Авториа» щодо інформації з продажу автомобільної техніки ПП “МАН Зернотранс” .
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому представник ТОВ “ТЕП ТРАНСКО” мав право і можливість замовити до подання заяви про забезпеченні позову і подати до господарського суду разом з заявою відповіді адміністрації сайту «Авториа».
З огляду на викладене вище господарський суд не вбачає поважності у вказаній представником ТОВ “ТЕП ТРАНСКО” причині пропуску процесуального строку на подання доказів.
За таких обставин заява представника ТОВ “ТЕП ТРАНСКО” від 09.06.2021 про поновлення процесуального строку на подання доказів задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 73, 80, 119, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕП ТРАНСКО” про поновлення процесуального строку на подання доказів.
Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕП ТРАНСКО” про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.
Суддя О.В. Чевгуз