ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2021Справа № 910/9156/21
Господарський суд міста Києва у складі Пукшин Л.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1
про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ))
до Малого приватного підприємство "Модус" (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-Б)
про визнання недійсним рішення
Без виклику представників сторін
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємство "Модус" про визнання недійсним рішення Загальних зборів власників Малого приватного підприємство "Модус", яке оформлене протоколом № 21 від 28 січня 2021 року, та статут відповідача, затверджений Загальними зборами власників Малого приватного підприємство "Модус" Протоколом №21 від 28 січня 2021 року.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд:
- накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_2 , а саме на частину його частки Малому приватному підприємству "Модус", що відповідає 60% номінальною вартістю 600 600,00 гривень.
- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які уповноважені проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстрації дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб відносно Малого приватного підприємство "Модус".
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення заявник зазначає, що Загальні збори власників МПП «МОДУС» були скликані та проведені з порушення норм закону й статуту МПП «МОДУС». За доводами заявника, він як учасник МПП «МОДУС» був позбавлений можливості приймати участь у загальних зборах, а тому рішення Загальних зборів власників МПП «МОДУС», оформлене протоколом від 28.01.2021р. та прийнятий на його підставі в новій редакції Статут МПП «МОДУС» підлягають визнанню недійсними, оскільки порушують корпоративні права заявника.
Суд зазначає, що загальне посилання заявника на те, що рішення Загальних зборів власників МПП «МОДУС» та прийнятий Статут останнього був здійснений неправомірно, є лише припущенням заявника, що не підтверджене жодним доказом чи аргументом та не створює підстав для задоволення відповідної заяви про накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 , а саме на частину його частки Малому приватному підприємству "Модус", що відповідає 60%. Такі аргументи є підставою для розгляду відповідного позову у суді, однак, жодним чином не стосуються можливості виконання рішення суду.
Суд також звертає увагу, що є неприпустимим використання заходів забезпечення позову - арешта усього або значної частини майна боржника як способу тиску на сторону у справі, примусу до завершення спору на користь позивача, що також негативно вплине на дотримання принципу змагальності сторін господарського процесу.
Крім того судом враховано, що від реєстраційних дій, що є предметом забезпечення позову, не залежить можливість виконання у подальшому рішення суду в даній справі, у разі задоволення позовних вимог, державна реєстрація не являє собою юридичного факту, а є лише засобом засвідчення державою юридичних фактів, що вже відбулись, шляхом їх офіційного визнання.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову і з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За результатами дослідження та оцінки матеріалів справи щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище доводи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права та заборони вчинення реєстраційних дій, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили 09.06.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л. Г. Пукшин