ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.06.2021Справа № 922/4091/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Харківського міського центру зайнятості
до: 1. Державної фіскальної служби України,
2. Слобожанської митниці Держмитслужби
про стягнення 43 544,28 грн
Учасники справи:
від позивача: Савченко П.М,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився
Харківський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державної фіскальної служби України та Харківської митниці ДФСУ про стягнення коштів, виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю у сумі 43 544,28 грн, на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Ухвалою Господарського суду Харківської області № 922/4091/20 від 23.12.2020 передано матеріали позовної заяви Харківського міського центру зайнятості до Державної фіскальної служби України та Харківської митниці ДФСУ про стягнення 43 544,28 грн. за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
02.02.2021 вказані позовні матеріали надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 відкрито провадження у справі № 922/4091/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
24.02.2021 до суду від Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позов та клопотання про процесуальне правонаступництво, у якому відповідач-1 просив замінити його на належного відповідача - Державну митну службу України.
03.03.2021 до суду надійшов відзив на позов від Слобожанської митниці Держмитслужби, у якому заявлено про заміну відповідача-2 на Слобожанську митницю Держмитслужби.
15.03.2021 до суду від позивача надійшли відповіді на відзиви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 справу №922/4091/20 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.05.2021.
11.05.2021 до суду надійшло клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про розгляд підготовчого засідання без участі представника.
11.05.2021 до суду від позивача надійшли документи на підтвердження повноважень представника.
12.05.2021 до суду від Державної митної служби України надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про процесуальне правонаступництво.
В підготовче засідання 12.05.2021 з'явився представник позивача.
Розглянувши клопотання відповідача-1 про заміну в порядку правонаступництва його на належного відповідача - Державну митну службу України, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначено Законом України від 17 березня 2011 року № 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" (далі - Закон №3166).
Відповідно до ч.ч.1, 3-5, 7, 9 ст.5 Закону №3166 міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.
Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Законом України № 440-IX від 14.01.2020 Закон№3166 було доповнено статтею 21-1, відповідно до положень частини 1 якої територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, можуть утворюватися в межах граничної чисельності державних службовців та працівників відповідного центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, ліквідовуватися, реорганізовуватися керівником відповідного центрального органу виконавчої влади як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.
Відповідно до ст.25 Закону №3166 фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, крім випадків, визначених законом.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
В пункті 2 даної постанови також зазначено, що Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 затверджено Положення про Державну митну службу України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1217-р "Питання Державної митної служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 17.05.2019 ДФС України перебуває в стані припинення, про що внесено запис до реєстру.
16.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію Державної митної служби України.
Разом з тим, на час розгляду даної справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДФС України.
Відповідно до частин 1 та 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, станом на 12.05.2021 юридична особа ДФС України існує та не припинена.
При цьому, суд зазначає, що саме ДФС України наказом від 27.04.2020 №396-о "Про виконання рішення суду" скасовано наказ ДФС України від 11.10.2019 №1642-о та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Харківської митниці ДФС.
Отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог відповідача-1 про заміну ДФС України на ДМС України.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про процесуальне правонаступництво.
Крім того, розглянувши клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про заміну первісного відповідача - Харківської митниці ДФС на Слобожанську митницю Держмитслужби, оскільки реорганізовано Харківську митницю ДФС шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби, суд зазначає таке.
Як вже було вказано, згідно з положеннями статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Отже, системний аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що реорганізація Харківської митниці ДФС шляхом її приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Слід зазначити, що станом на 12.05.2021 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань таких відомостей немає.
За таких обставин, враховуючи що станом на 12.05.2021 в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про припинення діяльності Харківської митниці ДФС, тобто відсутнє як матеріальне так і процесуальне правонаступництво, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про заміну первісного відповідача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про заміну первісного відповідача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.06.2021.
17.05.2021 позивачем подано до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва вказану заяву позивача задоволено.
01.06.2021 до суду надійшло клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про розгляд підготовчого засідання без участі представника.
В судове засідання 02.06.2021 з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Судом встановлено, що станом на дату цього судового засідання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про припинення Харківської митниці ДФС (запис від 18.05.2021, номер запису: 1004801120024064600, підстава: рішення щодо реорганізації).
З урахуванням наведеного, позивач клопотав про заміну відповідача-2 його правонаступником - на Слобожанську митницю Держмитслужби.
Враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р, суд дійшов висновку, що наразі функції і повноваження Харківської митниці ДФС з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи передані Слобожанській митниці Держмитслужби, а тому на підставі ст. 104 ЦК України та ст. 52 ГПК України, клопотання позивача про заміну відповідача-2 правонаступником слід задовольнити та замінити Харківську митницю ДФС на її правонаступника - Слобожанську митницю Держмитслужби.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про розгляд справи без її участі, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити шляхом солідарного стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 43 544,28 грн.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 02.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ОСОБА_1 з 05.09.1994 по 16.10.2019 перебував на державній службі в митному органі України. Наказом Державної фіскальної служби України від 30.11.2015 року № 3831-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Харківської митниці ДФС.
У зв'язку з поновленням на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС особи, яка раніше її займала, наказом Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 № 1642-0 "Про припинення державної служби" відповідно до п.1 ч.1 ст. 88 Закону України "Про державну службу" 15.10.2019 року припинено державну службу заступника начальника Харківської митниці ДФС Мітяєва Г.Є.
Наказом ДФС України від 11.10.2019, № 1643-0 "Про виконання рішення суду", на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 по справі № 820/11381/15 скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 № 3403-о "Про звільнення ОСОБА_2 " та поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС з 26.10.2015.
Наказом Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 № 1642-0 "Про припинення державної служби" та вважати датою припинення державної служби заступнику начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_1 16.10.2019.
З ОСОБА_1 проведено розрахунок та 16.10.2019 складено акт прийому - передачі справ і довіреного майна у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 .
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 він звернувся за сприянням у працевлаштуванні із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 18.10.2019 до Харківського міського центру зайнятості, де йому було надано статус безробітного з 18.10.2019 згідно з наказом № НТ191025.
Відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призначено виплату допомоги по безробіттю з 25 жовтня 2019 року по 15 серпня 2020 року тривалістю 296 днів як особі предпенсійного віку.
Відповідно до довідки Харківського міського центру зайнятості, за період з 17.11.2019 по 22.05.2020 ОСОБА_1 позивачем було нараховане та перераховане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 43 544,28 грн.
Однак, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 520/12253/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Харківської митниці ДФС, третя особа: заступник начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-о "Про припинення державної служби" та наказ Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС. Стягнуто з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82485 грн. 51 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі № 520/12253/19 залишено без змін.
У зв'язку з цим, припинено реєстрацію ОСОБА_1 в центрі зайнятості на підставі наказу № НТ200522 від 22.05.2020 у зв'язку з поновленням на роботі за наказом, на підставі рішення суду, а також відповідно до Наказу від 21.09.2020 № 459 вирішено вжити заходів по поверненню виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за рахунок роботодавця - Державної фіскальної служби України за період з 17.1.12019 по 22.04.2020 у сумі 43 544,28 грн.
23.09.2020 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з листом-претензією, в якій просив повернути кошти, які були виплачені ОСОБА_1 .
Однак, кошти в розмірі 43 544,28 грн не були перераховані позивачу, у зв'язку з чим позивач просить у суду про солідарне стягнення з Державної фіскальної служби України та Слобожанської митниці Держмитслужби як правонаступника Харківської митниці ДФС коштів, виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю у сумі 43 544,28 грн на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 ст. 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону).
При цьому, ч. 1 ст. 34 Закону визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (ч. 4 ст. 35 Закону).
Отже, нормами чинного законодавства, зокрема, положеннями статей 34, 35 Закону визначено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Частинами 2 та 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч. 3 ст. 36 Закону).
Пред'явлення громадянином ОСОБА_3 позову до суду про поновлення його на роботі не позбавляло останнього права на отримання допомоги по безробіттю до поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не звільняє роботодавця від обов'язку компенсувати вартість фактично здійснених ОСОБА_3 соціальних виплат на підставі частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
За таких обставин, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 520/12253/19 визнано протиправними та скасовано наказ Державної фіскальної служби України про звільнення ОСОБА_3 , який став підставою для втрати заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати йому допомоги по безробіттю, позивач має право на відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Як вже зазначалось судом вище, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" визначено, що роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
Отже, оскільки судом встановлено, що позивачем було виплачено ОСОБА_3 допомогу з безробіття у сумі 43 544,28 грн, незаконність звільнення з посади вказаної особи встановлена судовим рішенням (визнано протиправними та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-о "Про припинення державної служби" та наказ Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 року № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС), яким і було поновлено на посаді ОСОБА_3 , суд доходить висновку, що відповідачі зобов'язані у солідарному порядку на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сплатити позивачу грошові кошти у сумі 43 544,28 грн.
При цьому, доводи відповідачів про неприпустимість стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки це є подвійною відповідальністю, суд відхиляє, оскільки стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу ніяким чином не відноситься до сплачених коштів по допомозі по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг, можливість стягнення яких з роботодавця передбачена ст.ст. 34 та 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні Харківського міського центру зайнятості обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) та Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 43332958) на користь Харківського міського центру зайнятості (вул. Шевченка, 137-А, м. Харків, 61013, ідентифікаційний код 36224721) кошти, які були виплачені як допомога по безробіттю, у розмірі 43 544,28 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.06.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко