ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2021Справа № 910/41/21
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 66; фактичне місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, буд. 67, корп. 10)
до Фізичної особи-підприємця Грибана Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 )
за участю третьої особи на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" (03138, м. Київ, вул. Сумська, буд. 18, кв. 1)
про стягнення упущеної вигоди,
Представники сторін:
від позивача: Ковтунець Ю.С. - адвокат;
від відповідача: Глущенко А.О. - адвокат;
від третьої особи: Снісаренко Р.В. - представник
04 січня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Киїтранспарксервіс" (позивач) надійшла позовна заява № 053/05-4786 від 29.12.2020 року до Фізичної особи-підприємця Грибана Андрія Олексійовича (відповідач) про стягнення упущеної вигоди на суму в розмірі 414 041, 31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем вчинено протиправні дії, які завдали збитків позивачу у формі упущеної вигоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 року у справі №910/41/21 позовну заяву № 053/05-4786 від 29.12.2020 року Комунального підприємства "Киїтранспарксервіс" до Фізичної особи-підприємця Грибана Андрія Олексійовича про стягнення упущеної вигоди залишено без руху, надано Комунальному підприємству "Киїтранспарксервіс" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
25.01.2021 року ухвалу суду у даній справі було направлено позивачу, за адресою, яка вказана в позовній заяві.
03 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Киїтранспарксервіс" надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви №053/05-346 від 01.02.2021 року, на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2021 року, про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розгляд справи № 910/41/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.03.2021 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2".
26 лютого 2021 року через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
02 березня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 року відкладено підготовче засідання на 01.04.2021 року.
10 березня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.
01 квітня 2021 року продовжено строку підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.04.2021 року.
14 квітня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
14 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021 року.
В судове засідання 13.05.2021 року з'явилися представники сторін.
Представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
30 грудня 2015 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Грибаном Андрієм Олексійовичем (сторона-2, відповідач) укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (договір) № ДНП-2015-12/06, відповідно до умов якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 77 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 8 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Пчілки Олени, 2, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
У п. 2.2.3 договору сторони погодили, що сторона-2 здійснює експлуатацію фіксованих місць для паркування згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі Правилами паркування, у відповідності до умов цього договору, схеми організації дорожнього руху.
Як передбачено п. 6.1 договору цей договорів вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2016 року і діє до 31 грудня 2019 року.
Листом № 053/05-3791 від 25.10.2019 року позивач повідомив відповідача про припинення 31.12.2019 року дії договору та про те, що подальше право на експлуатацію паркувального майданчику, після закінчення строк дії договору, реалізовуватиметься через систему електронних продажів ProZorro.Продажі у відповідності до п. 1.1 рішення Київської міської ради № 184/6840 від 05.03.2019 року "Про вдосконалення системи організації паркувального простору в місті Києві".
Листом № 053/05-4387 від 20.11.2019 року позивач додатково повідомив відповідача про закінчення дії договору та про зобов'язання звільнити фіксовані місця для паркування до 01.03.2020 року.
Отже, з 31.12.2019 року договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (договір) № ДНП-2015-12/06 від 30.12.2015 року закінчився.
18 грудня 2020 року Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" опубліковано в електронній системі ProZorro.Продажі оголошення про проведення продажу прав на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Пчілки Олени, 2 в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, що включає 77 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS-2019-12-18-000029-1 від 10.01.2020 року переможцем електронного аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" із пропозицією 30, 04 грн. - за 1 паркомісце, з яким 12.02.2020 року було укладено договір № ДНП-2020-02/14.
05 березня 2020 року Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" (сторона-2) було складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого сторони цим актом підтверджують, що сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 86 машино-місць за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Пчілки Олени, 2, в межах ІІІ територіальної зони паркування.
13 березня 2020 року між Комунальним підприємством "Інноваційні рішення 2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до п. 1 якої у зв'язку із неможливістю здійснювати експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Дарницький р-н. вул. Пчілки Олени, 2, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, та неможливістю виконання зобов'язань за договором, сторони домовилися призупинити дію договору в частині оплати за експлуатацію майданчика для паркування. Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання з 05.03.2020 року до 15.04.2020 року та на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Також між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" було укладено аналогічні додаткові угоди, а саме: 15.04.2020 року додаткова угода № 2; 15.05.2020 року додаткова угода № 3; 01.07.2020 року додаткова угода № 4.
Позивач вказує, що причиною зупинення дії договору № ДНП-2020-02/14 від 12.02.2020 року в частині здійснення оплати до договору полягає у неможливості здійснення діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" через протиправні дії відповідача, які проявляються у відмові звільнити паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, Дарницький р-н. вул. Пчілки Олени, 2, по закінченню дії договору № ДНП-12/06 від 30.12.2015 року.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що наявність підписаного між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" акту приймання-передачі паркувального майданчику від 05.03.2020 року свідчить про те, що ТОВ "Інноваційні рішення 2" було прийнято паркувальний майданчик без будь-яких перешкод з його експлуатації.
Також відповідач вказує на те, що додатковою угодою № 1 від 13.03.2020 року, укладеною між позивачем та ТОВ "Інноваційні рішення 2", яка починає свою дію з моменту підписання акту приймання-передачі паркувального майданчику, сторони погодили призупинити дію договору дію договору в частині оплати послуг за експлуатацію майна.
Проте відповідач зазначає, що у вказаній додатковій угоді не було вказано з яких саме підстав неможливо здійснювати експлуатацію паркувального майданчику.
Фізична особа-підприємець Грибан А.О. також посилається на відсутність будь-яких належних доказів того, що ним здійснюється на паркувальному майданчику.
Щодо тверджень позивача про те, що щомісячна сплата відповідачем грошових коштів за договором № ДНП-2015-12/06 від 30.12.2015 року є свідченням того, що ФОП Грибан А.О. експлуатував паркувальний майданчик, відповідач посилається на наступне.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено провадження № 1202010000200000960 від 13.02.2020 року, в межах якого 266.02.2020 року було винесено постанову відповідно до якої визнано об'єктом злочинного посягання територію паркувального майданчику по вул. О. Пчілки, 2, в якості речових доказів передано на відповідальне зберігання власнику паркувального майданчику ФОП Грибан А.О.
Відповідач вказує, що у зв'язку з викладеним і сплачував передбачені договором кошти на користь позивача, які позивачем йому поверталися.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 146 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Відповідно до частин першої - третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Обов'язок відшкодування збитків може бути покладено на особу лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
При цьому, з огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
У зв'язку з вищенаведеним, суд зазначає наступне.
При обчисленні розміру упущеної вигоди (неодержаного прибутку) має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок з доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.
Неодержаний прибуток - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення, тобто якщо ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.
Крім того, важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем - 1 не було порушено його прав.
Отже, позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Частиною 1 статті 146 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Відповідно до частин першої - третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Обов'язок відшкодування збитків може бути покладено на особу лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
При цьому, з огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
У зв'язку з вищенаведеним, суд зазначає наступне.
При обчисленні розміру упущеної вигоди (неодержаного прибутку) має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок з доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.
Неодержаний прибуток - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення, тобто якщо ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.
Крім того, важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем - 1 не було порушено його прав.
Отже, позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, а також не доведено наявності цивільного правопорушення, яке б давало підстави стверджувати, що саме внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано збитків, отже, суд дійшов висновку про те, що твердження позивача про упущену ним вигоду, що полягала в недоотриманні доходу на суму в розмірі 414 041, 32 грн. є абстрактними та не підтвердженими.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 04.06.2021 року.
Суддя М.В. Данилова