Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
про повернення заяви
"09" червня 2021 р. Справа № 911/1044/21.
Господарський суд Житомирської області у складі судді Макаревича В.А., розглянувши без виклику учасників провадження у справі заяву фізичної особи ОСОБА_1 м. Біла Церква Київська область) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,
11.05.2021 до Господарського суду Житомирської області від Господарського суду Київської області на підставі статей 27,31 ГПК України надійшли за підсудністю матеріали справи №911/1044/21 за заявою б/н від 06.04.2021 фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 17.05.2021, зокрема, заяву ОСОБА_1 від 06.04.2021 про неплатоспроможність боржника залишено без руху та зобов'язано заявника протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме, надати докази авансування на депозитний рахунок Господарського суду Житомирської області винагороди керуючому реструктуризацією майна за три місяці виконання повноважень; конкретизований список кредиторів із зазначенням суми грошових вимог по кожному кредитору; відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; декларації про майновий стан боржника за 2020 рік з інформацією, зокрема, щодо отриманих доходів, яка відповідає дійсності.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України), строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
04.06.2021 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 03.06.2021 про усунення недоліків з доданими до неї матеріалами. Зокрема, на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2021 заявником надано банківські виписки з усіх йому відомих рахунків.
Разом з тим у заяві про усунення недоліків від 03.06.2021 заявником зазначено про відсутність можливості сплачувати встановлену законом винагороду керуючому реструктуризацією майна та повторно зазначено про надану можливість суду за заявою кредитора зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.
Слід зазначити, що подане клопотання до суду про можливість зменшення судом розміру грошової винагороди арбітражного керуючого у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати, є передчасним, оскільки наразі суд лише вирішує питання про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, про що судом було зазначено в ухвалі суду від 17.05.2021 про залишення заяви без руху, на що заявник уваги не звернув.
Частиною першою статті 12 Кодексу про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Вищезазначена норма кореспондується зі статтею 30 Кодексу про банкрутство, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду, а також регулює порядок такої сплати.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Частиною 2 статті 30 Кодексу про банкрутство передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень ( абзац 5 частина 2 статті 3 Кодексу про банкрутство).
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (заяв); оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати авансового внеску на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Кодексом України з процедур банкрутства та не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу на те, що із заявою про відкриття провадження у справі звернувся сам боржник, тому посилання заявника на положення Кодексу, які покладають обов'язок сплати (авансування) винагороди на кредиторів є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не кредитори, а боржник звернувся до суду з такою заявою.
Суд зауважує на тому, що позиція заявника щодо того, що його звернення із заявою про неплатоспроможність є підставою для покладання на кредиторів тягаря сплати винагороди арбітражному керуючому за виконання обов'язків по проведенню процедури банкрутства не тільки не ґрунтується на нормах права, а, крім того, суперечить засадам розумності і справедливості та порушує баланс інтересів сторін. Так, Законодавцем закріплено в положеннях Кодексу України з процедур банкрутства не тільки можливість захисту інтересів боржника, а й захист прав та інтересів кредиторів. Такий баланс інтересів має бути дотриманий.
Суд, при цьому, є безстороннім та не може схилятися в бік однієї із сторін.
Натомість, в порушення такого принципу балансу інтересів, заявник у своїй заяві стверджує про те, що в нього відсутнє будь яке майно та доходи, які б дозволяли хоча б частково задовольнити вимоги кредиторів, з доданого ним до заяви проекту плану реструктуризації вбачається, що на задоволення вимог кредиторів заявник передбачає "0,00 грн" та просить списати його борги на 100%, при цьому, ще й тягар витрат на оплату послуг арбітражного керуючого за проведення процедури банкрутства просить покласти на кредиторів.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому судом може розцінюватись як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною першою статті 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Абзацом першим частини другої статті 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Пунктом 12 частини другої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Слід зазначити, що законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, я к и й п о г о д и т ь с я н а у м о в а х в і д с т р о ч е н н я о п л а т и д о р е а л і з а ц і ї м а й н а б о р ж н и к а виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20 та
Як убачається з матеріалів заяви до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність арбітражним керуючим Іванюк О.М. додано заяву на участь у справі про банкрутство боржника №1 від 06.04.2021, у якій арбітражний керуючий повідомляє про згоду на виконання повноважень арбітражного керуючого у даній справі і не заперечує, щоб встановлена Кодексом винагорода арбітражного керуючого депонувалась на депозитний рахунок суду не в повному обсязі, а частинами - в розмірі належному виплаті арбітражному керуючому оплати помісячно.
Зазначена заява арбітражного керуючого Іванюк О.М. не свідчить про наявність укладеної угоди заявника з арбітражним керуючим, я к и й п о г о д и в с я н а у м о в а х в і д с т р о ч е н н я о п л а т и д о р е а л і з а ц і ї м а й н а б о р ж н и к а виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи, оскільки арбітражний керуючий зазначив лише про депонування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень не в повному обсязі, а частинами - в розмірі належному виплаті арбітражному керуючому оплати помісячно.
Відтак чинним законодавством не передбачено можливості звільнення від сплати авансування винагороди арбітражного керуючого, включення суму винагороди керуючому реструктуризацією до загального боргу боржника із можливістю її першочергового стягнення під час реструктуризації на 60 місяців, включення суми винагороди керуючому реструктуризацією при реальному покращенні матеріального стану боржника.
Про зазначене, судом було вказано в ухвалі суду від 17.05.2021 про залишення заяви без руху, на що заявник уваги не звернув.
Дослідивши подані заявником документи, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали суду від 17.05.2021 та не надала до суду доказів авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у встановленому розмірі. Також, до суду не надано доказів укладення угоди з арбітражним керуючим, який погодився на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Заявником вимоги ухвали Господарського суду Житомирської області від 21.05.2021 не виконано, недоліки не усунуто у встановлений судом строк.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.
При цьому суд роз'яснює, що згідно із ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків матеріалів заяви.
Керуючись ч. 4 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд Житомирської області.
Повернути заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи з доданими матеріалами.
Додаток:
- заява про неплатоспроможність від 08.04.2021 з додатками;
- заява про усунення недоліків від 03.06.2021 з додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 та підпунктом 17.5 підпункту 17 пункту 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Макаревич В.А.
Список розсилки:
1 - в наряд
2 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (рек. з пов.)