Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
"09" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/534/21
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" від
04.06.2021 про забезпечення позову у справі №906/534/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка"
про стягнення 486639,32грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" 486639,32 грн, з яких: 475416,00 грн основного боргу, 3522,16 грн 3% річних, 7701,16 грн інфляційних.
Ухвалою суду від 24.05.2021 суддею Сікорською Н.А. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2021.
08.06.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" надійшла заява про забезпечення позову (вх.02-44/948/21), в якій заявник просив суд забезпечити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран - Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" про стягнення 486639,32 грн заборгованості за договором постачання вибухових матеріалів № 97.20-ВМ від 15.12.2020 року шляхом накладення арешту на рахунок: № НОМЕР_1 у АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805, ІПН 392151306099, ЄДРПОУ 39215133, який належить ТОВ "Гранрозробка", в сумі 486639,32грн.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.06.2021 у зв'язку із перебуванням судді Сікорської Н.А. у відпустці вказана заява передана для розгляду судді Прядко О.В.
Пунктом третім частини першої статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а відтак, і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" стверджувало, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" 15.12.2020 було укладено договір постачання вибухових матеріалів №97.22-ВМ, на виконання умов якого ТОВ "Юнігран-Сервіс" поставило товар на суму 475416,00грн на підставі видаткових накладних №27 від 10.02.2021 та №34 від 19.02.2021, проте станом на момент звернення з позовною заявою відповідач обов'язку з оплати його вартості не виконав. Предметом позовних вимог є стягнення 475416,00грн основного боргу, 3522,16грн 3% річних та 7701,16грн інфляційних.
У заяві про забезпечення позову ТОВ "Юнігран-Сервіс" звернуло увагу суду на те, що відповідач після отримання претензії та відкриття провадження у даній справі не здійснив жодних дій спрямованих на погашення заборгованості та фактично не має наміру виконувати взяті на себе згідно договору зобов'язання, що зумовило звернення позивача до суду з проханням накласти арешт на грошові кошти відповідача.
Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за договором постачання, 3% річних та інфляційних за допущене прострочення оплати.
В заяві про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача.
Разом з тим, заявник не навів достатнього обґрунтування своєму припущенню про те, що існує ризик невиконання майбутнього рішення суду, не надав жодних доказів наявності фактичних обставин, які можуть свідчити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Посилаючись на існування заборгованості відповідача як на підставу для висновку про існування обставин, що унеможливлять реалізацію судового рішення у цій справі в разі задоволення позову, заявник не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань чи виконання потенційного судового рішення, адже наявність у відповідача боргу і навіть його несплата протягом тривалого часу може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності та мати тимчасовий характер.
Дослідивши подану заяву, суд вказує, що наведені у ній міркування, за відсутності будь-яких доказів на їх підтвердження, не надають суду можливості дійти однозначних висновків про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, відповідно, такі посилання самі по собі не можуть слугувати достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - в справу
2,3 - сторонам - рек