09.06.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4958/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021, ухвалене суддею Новіковою Р.Г., повний текст якого складений 24.03.2021, у справі №904/4958/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 115185грн.96коп.
У вересні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" 115 185,96 грн. плати за користування вагонами.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов"язань за договором №ПР/М-16-2/13-425/НЮдч від 24.06.2016 щодо своєчасного забирання вагонів на свою під"їзну колію, що призвело до необхідності затримки вагонів на підходах до станції призначення, коліях станції Жовті Води-1, наслідком чого стало нарахування відповідних платежів (плати за користування вагонами та збору), які відповідачем досі не сплачені.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/4958/20 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в розмірі 115185 грн.96 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн.00 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 58 085,88 грн плати за користування вагонами.
При цьому в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що:
- місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що затримка вагонів на підходах до станції призначення Грекувата відповідальними працівниками Криворізької дирекції залізничних перевезень виконана з порушенням Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, оскільки на момент затримки спірних вагонів позивачем обмежень, передбачених статтею 29 Статуту Залізниць України, встановлено не було;
- місцевим господарським судом при ухваленні рішення не надано оцінки висновку експертного семантико-текстуального дослідження писемного мовлення №5948 від 26.06.2017 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса про те, що зокрема станція Жовті Води Регіональної філії "Придніпровська залізниця" не є станцією підходу до станції Грекувата;
- місцевим господарським судом безпідставно прийнято до уваги лист Міністерства інфраструктури України від 07.03.2018 №2197/45/10-18, оскільки в останньому абзаці цього листа зазначено, що листи Міністерства інфраструктури України не встановлюють норм права, а мають інформаційний характер;
- з урахуванням того, що в період з 09:00 до 18:55 години 17.03.2020, протягом 9 годин 55 хвилин, на станції Грекувата не було жодного затриманого вагону з вини вантажоодержувача, вважає безпідставним нарахування плати за користування вагонами, наведене позивачем у позові (до 22:05 години 18.03.2020); вважає обґрунтованою платою за користування вагонами в сумі 58 085,88 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" проти доводів скарги заперечило, вважає рішення законним та обґрунтованим, зауважує, що посилання апелянта на статтю 29 Статуту залізниць України та неправомірність дій залізниці через відсутність запроваджених обмежень є безпідставними, оскільки процедура введення тимчасових обмежень є складною і потребує погодження з Мінтрансом, тому застосовується у виключних випадках, у тому числі і на прохання вантажовласників. Порядок оформлення затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення передбачено пунктами 8-10 Правил користування вагонами і контейнерами, за таких умов відсутня необхідність у запровадженні тимчасових обмежень щодо перевезень в окремі райони у порядку статті 29 Статуту залізниць України.
Позивач звертає увагу, що вина Відповідача у затримках спірних вагонів полягає ще і в тому, що він погодив з третіми особами надходження на його адресу порожніх вагонів у кількості, що перевищує спроможність комбінату до прийому цих вагонів без затримки, а з ініціативою про введення тимчасової заборони на перевезення вагонів на його адресу у зв'язку із скупченням нерозвантажених транспортних засобів на станції Грекувата Придніпровської залізниці Відповідач не звертався.
Доводи апелянта стосовно недотримання рівності в експлуатації власних вантажних вагонів та вагонів інвентарного парку залізниць України не відповідають дійсності і документально не підтверджені скаржником.
Доводи апелянта стосовно не взяття до уваги висновку експертного семантико-текстуального дослідження писемного мовлення № 5948 від 06.06.2017, складеного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф. М.С. Бокаріуса щодо того, що станція Жовті Води регіональної філії "Придніпровська залізниця" не є станцією підходу до станції Грекувата, та безпідставне посилання суду у своєму рішенні на лист Міністерства інфраструктури України від 07.03.2018 № 2197/45/10-18, позивач вважає хибними, оскільки відповідно до роз"яснення, наведеного в контексті застосування зазначених вище норм, з урахуванням необхідності забезпечення сталої системи безпеки руху поїздів та з метою забезпечення правильного одностайного розуміння та реалізації застосування підстав та порядку видачі наказів про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення та складання актів про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, "підходами до станції призначення" в зазначеному вище розумінні визначена будь-яка залізнична станція на шляху прямування до станції призначення, на якій затримуються такі вагони та контейнери.
Щодо доводів апелянта про те, що в період з 09:00 до 18:55 години 17.03.2020, протягом 9 годин 55 хвилин, на станції Грекувата не було жодного затриманого вагону з вини вантажоодержувача, тому нарахування плати за користування вагонами, наведене позивачем у позові (до 22:05 години 18.03.2020) є безпідставним, з наведенням власного контррозрахунку плати за користування вагонами в сумі 58 085,88 грн., то позивач зазначає, що навіть у цій сумі апелянтом допущена арифметична помилка, оскільки правильною була б сума 58 276,68 грн. В той же час, на вказані доводи, які збігаються з доводами, наведеними у відзиві на позов, позивач подавав вже свої заперечення, вказаним обставинам судом першої інстанції надана оцінка; проаналізувавши позиції сторін і перевіривши розрахунок ціни позову суд дійшов висновку про його обґрунтованість. Крім того, з урахуванням умов договору та нормативно-правових актів, визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки вільних колій на станції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 для розгляду справи №904/4958/20 визначена колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/4958/20; з урахуванням суми спору вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
09.06.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4958/20 у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021, справу №904/4958/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. та ухвалою суду від цієї ж дати прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
24.06.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - позивач, перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, власник колії) укладено договір №ПР/М-16-2/13-425/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Грекувата регіональної філії "Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - договір).
Згідно п.1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України, і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Грекувата Залізниці стрілкою №6 у парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля маневрового світлофору "НП" станції Грекувата-Промислова власника колії.
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії. (пункт 4 договору).
Пунктом 5 договору визначено, що передача вагонів на під'їзну колію здійснюється за повідомленням, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції Грекувата залізниці по телефону начальнику зміни цеху зовнішнього транспорту УЗТ ПРАТ “ЦГЗК” не пізніше, як за 2,0 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у “Книзі повідомлень про час подання вагонів під навантаження або вивантаження” форми ГУ-2.
Відповідно до п. 6 договору, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 станції Грекувата залізниці, за вказівкою чергового по станції Грекувата, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному і комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Згідно п. 7. договору всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Грекувата Залізниця, але не більше 240 осей, вагою 5 500 тонн.
Пунктом 9 договору встановлено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці.
Власник колії сплачує Залізниці плату:
за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифного керівництвах” 1);
за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує Залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеннями Укрзалізницею коефіцієнтів підвищення (п. 13 договору).
Договір укладається терміном на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами (п. 19 договору).
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01.07.2016 року до 30.06.2021 року включно (п. 19 договору).
В подальшому сторонами було підписано наступні додаткові угоди:
- 14.09.2016 додаткову угоду № 1;
- 01.09.2017 додаткову угоду № 2;
- 26.12.2017 додаткову угоду № 3;
- 17.05.2018 додаткову угоду № 4;
- 08.04.2019 додаткову угоду №5;
- 16.07.2019 додаткову угоду № 6 про внесення змін до п. 13 договору, щодо оплати послуг. Власник колії відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги. Про зміну розміру витрат на утримання смуги відведення, Залізниця письмово повідомляє Власника колії із зазначенням суми витрат;
- 18.02.2020 додаткову угоду №7, якою узгодили нову редакцією пункту 9 договору.
У зв'язку зі зміною типу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” та перейменування його в Акціонерне товариство “Українська залізниця” сторони договору № ПР/М-16-2/13-425/Нюдч від 24.06.2016 підписали додаткову угоду № 5 від 08.04.2019, відповідно до якої надалі сторонами договору було визначено Акціонерне товариство “Українська залізниця” та Приватне акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” та внесено відповідні зміни до назви, преамбули та тексту договору. Дана додаткова угода набрала чинності з дати підписання її сторонами договору. Вищевказані додаткові угоди є невід'ємною частиною договору ПР/М-16-2/13-425/Нюдч від 24.06.2016 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, яка примикає до станції Грекувата регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
У березні 2020 року за залізничними накладними залізницею на адресу одержувача Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (станція призначення - Грекувата) були прийняті до перевезення порожні власні вагони (а.с. 49-101).
На шляху прямування на підставі наказу №269 від 14.03.2020 затримані вагони (№№ голова 61718532 хвіст 52291630 у кількості 53 вагони, індекс поїзда 3525-6-4574) на станції Жовті Води Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх станцією Грекувата Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів на станції призначення, що прибули на адресу ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу (а.с.33).
За наведеним фактом станцією затримки вагонів Жовті Води Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №9 від 14.03.2020 (початок затримки), №9 від 18.03.2020 і акт загальної форми ГУ-23 №9 від 14.03.2020 та станцією призначення Грекувата вручено представнику комбінату повідомлення про затримку цих вагонів №9 (а.с.34-37).
Відповідно до акту про затримку вагонів (початок затримки) форми ГУ-23а №9 від 18.03.2020 вагони, що прибули поїздом №1468 (індекс поїзда 3525-6-4574), затримані 14.03.2020 о 10год.45хв.
Згідно з актом про затримку вагонів форми ГУ-23а №9 від 18.03.2020 затримані вагони, що прибули поїздом №1468 (індекс поїзда 3525-6-4574), відправлені - 18.03.2020 о 23год.10хв.
Інформація про несвоєчасне забирання ПрАТ “Центральний ГЗК” вантажу, що надійшов на його адресу, з колій станції Грекувата відображена в актах загальної форми ГУ-23 №821/811 від 14.03.2020, №822/810 від 14.03.2020, №823/814 від 14.03.2020, №825 від 15.03.2020, №835 від 15.03.2020, №829 від 15.03.2020, №839/832 від 16.03.2020, №836 від 15.03.2020, №842 від 16.03.2020, №840 від 16.03.2020, №846 від 17.03.2020, №843 від 16.03.2020, №852 від 17.03.2020, №847 від 17.03.2020, №856 від 18.03.2020, №855 від 18.03.2020, №864/858 від 18.03.2020, №862/854 від 18.03.2020, №870 від 19.03.2020, № 869 від 19.03.2020, №881 від 20.03.2020 (а.с.38-48).
На виконання абз. 4 п. 10 розділу ІІІ Правил відповідне повідомлення про затримку вагонів вручено станцією призначення представнику відповідача на протязі двох годин після його отримання.
По прибуттю спірних вагонів, на станцією призначення Грекувата на підставі актів ф. ГУ-23-а, ф.ГУ-23 складених станцією затримки через їх затримку з вини ПрАТ "Центральний ГЗК" нарахована плата за користування вагонами по відомості ф. ГУ-46 № 19039055 у розмірі 115185 грн. 96 коп.
Відомість плати за користування вагонами працівниками ПрАТ “Центральний ГЗК” підписана із запереченнями: “З нарахованим часом та платою за користування вагонами під час затримки вагонів на підходах на станції Жовті Води Придніпровської залізниці не згодні по причині невиконання перевізником п.п. 4, 10, 12 Правил користування вагонами. Вагони прибули на адресу ПрАТ ЦГЗК без наряду на навантаження”.
В зв'язку з відмовою відповідача сплатити плату за користування вагонами в сумі 115185 грн. 96 коп. позивач був змушений звернутись до Господарського суду Дніпропетровської області з відповідним позовом, що і є предметом позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд виходив із доведеності позивачем належними та допустимими доказами вини відповідача у затримці вантажу на шляху прямування через зайнятість колій на станції призначення Грекувата, в зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзну колію, зокрема: наказом про затримку спірних вагонів, актами про затримку вагонів форми ГУ-23а, актами загальної форми ГУ-23, складеними станцією затримки Жовті Води Придніпровської залізниці та станцією призначення Грекувата Придніпровської залізниці, повідомленням про затримку вагонів, складеним станцією Жовті Води, переданим відповідачу, відомістю про нарахування плати за користування вагонами форми ГУ-46. При цьому відсутність своєї вини, за якою відповідач звільняється від відповідальності за нормами ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідачем не доведено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
При розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020р. у справі № 908/1795/19.
Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з ч. 2 ст. 908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Положеннями абзацу 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Відповідно до ст. 46, 47 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії (ст. 64 Статуту).
Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Згідно ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від у справі № 904/7360/17.
Згідно п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно п. 6, 7 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
За приписами п. 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно з п. 14 Правил розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Пунктом 15 Правил передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Ставки за користування вагонами встановлені у таблиці 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (далі - Збірник тарифів). При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Збірником тарифів передбачено погодинні ставки плати за користування вантажними вагонами від 1 до 45 годин окремо для випадків виконання однієї вантажної операції, ставка плати за користування вантажними вагонами понад 45 годин становить 16 грн. за кожну годину за 1 вагон незалежно від виду вантажної операції.
За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1 (п. 5 розділу V Збірника тарифів).
Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205 “Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів “Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.03.2019 за № 320/33291, до тарифів, плати та зборів, що вказані в розділах II і III Збірника тарифів та до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
За статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у березні 2020 за перевізними накладними залізницею прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Центральний ГЗК" порожні власні вагони.
На шляху прямування, відповідно до вимог п. п. 9, 10 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами у зв'язку з несвоєчасним забиранням відповідачем (одержувачем) вантажу з колій станції призначення Грекувата зазначені вагони було затримано на підставі наказу №269 від 14.03.2020.
Станцією затримки Жовті Води у порядку, передбаченому п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №9 від 14.03.2020 (початок затримки), №9 від 18.03.2020 та станцією призначення Грекувата вручено представнику відповідача повідомлення №9 про затримку цих вагонів. Також складений акт загальної форми ГУ-23 №9 від 14.03.2020, яким засвідчено факт затримки вагонів з причини неможливості доставити спірні вагони на станцію призначення Грекувата з підстав скупчення на ній вагонів, що прибули раніше на адресу одержувача та своєчасно не забрані на його під"їзну колію.
Факт скупчення вагонів на станції призначення Грекувата у період дії вищевказаних наказів доведений позивачем актами загальної форми ГУ-23: №821/811 від 14.03.2020, №822/810 від 14.03.2020, №823/814 від 14.03.2020, №825 від 15.03.2020, №835 від 15.03.2020, №829 від 15.03.2020, №839/832 від 16.03.2020, №836 від 15.03.2020, №842 від 16.03.2020, №840 від 16.03.2020, №846 від 17.03.2020, №843 від 16.03.2020, №852 від 17.03.2020, №847 від 17.03.2020, №856 від 18.03.2020, №855 від 18.03.2020, №864/858 від 18.03.2020, №862/854 від 18.03.2020, №870 від 19.03.2020, № 869 від 19.03.2020, №881 від 20.03.2020.
На підставі викладених обставини, залізницею була складена відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 19039055 з розрахунком плати за користування вагонами.
Розрахунки плати за користування вагонами здійснений позивачем правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
За цих обставин, з урахуванням наведених правових положень, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за користування вагонами у розмірі 115185 грн. 96 коп., що є підставою для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно не встановлення позивачем обмежень, відповідно до ст. 29 Статуту залізниць України з огляду на наступне.
Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Підпунктом 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій, що визначається технічно-розпорядчим актом станції, разом з цим, зазначене не спростовує вини відповідача, якщо він допустив скупчення вагонів на станції призначення внаслідок бездіяльності у їх забиранні.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2020 у справі № 908/1925/19, від 23.06.2020 у справі № 908/1746/19, від 06.04.2020 у справі № 908/1417/19.
Крім того, як стверджував представник позивача, відповідач не звертався до залізниці з питання тимчасових обмежень щодо перевезень.
Загальновідомо, що процес вантажних перевезень є безперервним і динамічним, на нього впливає багато чинників. Тому у разі виникнення ситуації скупчення вагонів на певній залізничній станції, позивач повинен реагувати оперативно, в тому числі шляхом затримки поїздів на підходах до станції у порядку, передбаченому Правилами користування вагонами і контейнерами. Відповідно, так же оперативно рух затриманих поїздів продовжується.
Доводи апелянта стосовно не виконання позивачем вимог рівності в експлуатації власних вантажних вагонів та вагонів інвентарного парку залізниць України відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки вони належними та допустимими доказами не підтверджені.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що станція затримки Жовті Води не є станцією підходу до станції Грекувата з огляду на те, що станцією затримки може бути будь-яка станція на шляху прямування поїзда. Саме таке тлумачення даного терміну випливає виходячи зі сфери регулювання досліджуваних актів. У той же час, у експертному висновку №5948 від 26.06.2017 здійснено лише семантико-текстуальне дослідження, а тому вказаний висновок №5948 від 26.06.2017 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса в даному випадку не може бути прийнятий.
Апеляційний господарський суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 02.05.2018 у справі №904/7240/17, відповідно до якого підходами до станції призначення є будь-яка залізнична станція на шляху прямування до станції призначення, на якій затримуються вагони, що узгоджується з листом Міністерства інфраструктури України від 07.03.2018 №2197/45/10-18.
Апелянт визнає затримку вагонів з його вини протягом 70 год. 15 хв. та, відповідно, із нарахованою платою за користування вагонами у розмірі 58 085,88 грн. та зазначає, що затримка вагонів тривала з 10:45 години 14.03.2020 по 22:05 години 18.03.2020, між тим в період з 09:00 год. до 18:55 год. 17.03.2020 на станції Грекувата були відсутні вагони, затримані з вини відповідача, однак позивач не здійснив дії щодо направлення спірних вагонів на станцію призначення.
Позивач посилається на те, що той факт, що у період з 9:00год. до 18:55год. 17.03.2020 на коліях станції Грекувата не було вагонів, які простоювали би з вини відповідача, не означає, що спірні вагони могли бути негайно доставлені на станцію призначення; відсутність актів про затримку вагонів на коліях станції Грекувата з вини відповідача не свідчить про те, що колії станції фактично були вільні. Звертає увагу що колії станції Грекувата зазвичай зайнято вагонами, які прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та знаходились під обробкою, під накопичення вагонів; виставленими навантаженими маршрутами, під маневровими роботами.
З урахуванням позицій обох сторін, колегія суддів ззаначає наступне.
Підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту, положеннями договору та ЄТП, у той час як незабирання відповідачем вагонів, що простоювали на коліях станції призначення за актами ф. ГУ-23, є порушенням вимог ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, пунктів 33, 34 Правил видачі вантажів.
Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/7535/17, від 15.06.2018 у справі №904/7360/17, від 17.10.2018 у справі №904/6067/18, в пункті 5.18 постанови Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №904/5461/18.
Підпунктом 4.1 п. 4 Правил обслуговування під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, визначено порядок подачі та забирання вагонів: подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу.
Виходячи з положень пунктів 5 договору, передача вагонів на під'їзну колію здійснюється за повідомленням, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції Грекувата залізниці по телефону начальнику зміни цеху зовнішнього транспорту УЗТ ПрАТ "ЦГЗК" не пізніше, як за 2,0 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2.
Таким чином, на підставі повідомлення про готовність прийняти (здати) вагони, певна колія, на яку планується приймання поїзду, заздалегідь резервується; це є гарантією того, що вантаж вчасно, без перешкод буде виставлено та відправлено (прийнято).
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.
Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станції призначення актах загальної форми ф.ГУ-23, які відповідальними працівниками комбінату підписано без заперечень.
На час дії спірного наказу на коліях станції Грекувата вже було скупчення вагонів, які не забиралися відповідачем на під'їзну колію, що зафіксовано актами ф. ГУ-23. При цьому, заявка відповідача доставити на його адресу в першу чергу затримані за спірним наказом вагони, з підтвердженням готовності їх прийняття на під'їзну колію, була відсутня.
Наявність на станції призначення відповідача незабраних вагонів надає позивачу достатньо підстав вважати, що наступні поставлені вагони також будуть скупчуватися на коліях.
При цьому доказом вини відповідача у скупченні вагонів також слугує той факт, що у відомості плати за користування вагонами відповідачем зазначено, що з нарахованою платою він не згодний також з урахуванням прибуття вагонів без наряду на навантаження, Проте, нормами ст.47 Статуту залізниць України регламентовано, що у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
В свою чергу, апелянтом не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для звільнення від нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами та не спростовано правомірних висновків місцевого господарського суду.
Отже, суд в оскаржуваному рішенні дійшов вірного висновку, що матеріалами справи факт затримки вагонів з вини відповідача підтверджено, дії залізниці по затримці вагонів, зазначених позивачем, правомірні, проведене нарахування плати за користування вагонами на суму 115185,96 грн. вірне і наявні підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 115 185,96 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі № 904/4958/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/4958/20 - залишити без змін.
Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.06.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік