3 червня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув матеріали кримінального провадження №12021155310000013 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2021 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Снігурівка Миколаївської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, утриманців немаючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
(в режимі відеоконференції з Снігурівського районного суду
Миколаївської області)
захисник ОСОБА_5
представник потерпілого адвокат - ОСОБА_8
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2021 року, в частині призначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 100 годин громадських робіт, та за ст. 126-1 КК України - 150 годин громадських робіт, на підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 150 годин громадських робіт, в іншій частині вирок залишити без змін.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2021 року, ОСОБА_6 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України та призначено покарання:
- за ч.1 ст. 125 КК України у виді 120 (сто двадцять) громадських робіт.
- за ст. 126-1 КК України у виді 1 (одного) місяця арешту.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно визначено обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) місяця арешту.
Ухвалено, строк відбування ОСОБА_6 призначеного покарання відраховувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
Апелянт не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 та доведеності його вини у вчинених кримінальних правопорушеннях, вважає, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, оскільки таке покарання за своїм розміром є явно несправедливим через його суворість.
Апелянт зазначає, що, суд першої інстанції, не в повній мірі врахував, що обвинувачений ОСОБА_6 , як під час досудового розслідування так і під час розгляду справи в суді першої інстанції повністю визнав свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях та щиро каявся, що є істотними пом'якшуючими обставинами.
Вказує, що претензії зі сторони потерпілих відсутні, окрім того вони наполягали призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, оскільки обвинувачений разом зі своєю сестрою, з його доходу, здійснюють догляд за потерпілою ОСОБА_9 .
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом встановлено, що, обвинувачений ОСОБА_6 19 жовтня 2020 року та 12 грудня 2020 року вчинив домашнє насильство відносно своєї рідної сестри ОСОБА_10 , за що постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 170,00 грн.
Крім того, 24 січня 2021 року близько 17:00 ОСОБА_6 , маючи умисел на вчинення домашнього насильства відносно своїх близьких родичів, з якими спільно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у дворі домоволодіння, схопив руками за одяг свою сестру ОСОБА_10 та збив з ніг, внаслідок чого вона впала на землю, чим їй було спричинено фізичний біль, при цьому ображав ОСОБА_10 нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Крім того, 25 січня 2021 року близько 13:00 ОСОБА_6 , маючи умисел на вчинення домашнього насильства відносно своїх близьких родичів, з якими спільно проживає за вище вказаною адресою, будучи у стані алкогольного сп'яніння, та знаходячись у дворі домоволодіння, пошкодив вхідні двері літньої кухні та зняв їх з петель, хапав руками за одяг свою сестру ОСОБА_10 , при цьому ображаючи її нецензурною лайкою та погрожуючи фізичною розправою, чим викликав у сестри ОСОБА_10 та матері ОСОБА_9 побоювання за свою безпеку, почуття тривоги, приниження, спричинив їм емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдав шкоду їх психічному здоров'ю.
Вказані дії ОСОБА_6 судом кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, тобто умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
Крім цього, 18 січня 2021 року близько 16:00 ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин до своєї матері ОСОБА_9 , реалізуючи злочинний протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень останній, умисно наніс руками не менше трьох ударів в обличчя матері, яка лежала у кімнаті на ліжку у безпорадному стані через хворобу (інсульт), чим спричинив останній фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Суд кваліфікував такі дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного вироку, доводи, викладені в апеляційній сказі, пояснення захисника на підтримку вимог апеляційної скарги, думку представника потерпілих який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винуватість у вчиненні цих кримінальних правопорушень.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 Кк України є вірною і апелянтом не оспорюється, а тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та його особі, то апеляційний суд вважає їх неприйнятними.
Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме умисний нетяжкий злочин та проступок, обставини та мотиви їх вчинення, наслідки вчинення для потерпілих осіб, одна з яких, його матір похилого віку, відсутність претензій з боку потерпілих, наявність обставини, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття, та обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку, дані про особу обвинуваченого, також врахував висновок Снігурівського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській області про середній рівень ймовірності вчинення обвинуваченим повторного правопорушення, думку потерпілих та призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_6 в межах санкції статей інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а саме за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, за ст. 126-1 КК України у виді арешту, та остаточно призначив покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, у виді арешту, яке являється необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи особу обвинуваченого, кількість епізодів злочинної діяльності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, визначена ч. 2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута лише при призначенні ОСОБА_6 покарання у виді арешту на вказаний у вироку строк, належним чином його вмотивувавши.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства та є надто суровим, апеляційний суд не вбачає.
Посилання апелянта на визнання вини обвинуваченим та його каяття, а також думку потерпілих, як на підстави для пом'якшення призначеного йому судом першої інстанції покарання, є неприйнятним, оскільки, вказані обставини враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставини та мотиви вчинення кримінальних правопорушень, а саме те, що вони являються тривалими та систематичними, окрім того обвинувачений продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, незважаючи на застосування щодо нього заходів адміністративного стягнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді арешту в межах санкцій статей кримінальних правопорушень за якими його засуджено та застосував принцип часткового складання призначених покарань за сукупністю кримінальних правопорушень при застосуванні положень ч. 1 ст. 70 КК України.
При цьому, судом першої інстанції у відповідності до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 при призначенні покарання додержано вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, за принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Обвинуваченому ОСОБА_6 призначено покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З огляду на наведене та відсутністю підстав для зміни вироку, передбачених ст. 409 КПК України, з наведених апелянтом мотивів, апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення обвинуваченому призначеного судом покарання, а за такого і для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2021 року, стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді