3 червня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши матеріали кримінального провадження №1201915004000027 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2021 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Коростень, Житомирської області, яка має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої.
- обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачена ОСОБА_5
захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_8
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційних скаргах обвинувачена та її захисник просять вирок суду скасувати. Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено їй покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 19.01.2019 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_5 , зараховано строк її попереднього ув'язнення у період з 19.01.2019 року по день набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у загальній сумі 12479 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять ) гривні 24 (двадцять чотири) копійки. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі обвинувачена запевняє, що не мала наміру вчинити умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9 , пояснює, що внаслідок вживання спиртних напоїв із потерпілим 19.01.2019р. у них з останнім виник конфлікт в ході якого потерпілий почав ображати, штовхати та бити її по голові, вів себе дуже агресивно, вона злякалась, а тому взяла в праву руку кухонний ніж та почала відмахуватися від потерпілого ОСОБА_9 . Так, як на кухні де вони розпивали спиртні напої не було світла, а лише горіла свічка, ОСОБА_5 не відразу зрозуміла, що спричинила потерпілому ножове поранення. Проте, відразу збагнувши що накоїла, наказала ОСОБА_10 викликати швидку.
Зауважує, що свідок ОСОБА_10 допитаний в судовому засіданні підтвердив, що вона не мала наміру на умисне вбивство ОСОБА_9 . Звертає увагу, що на відсутність умислу на вбивство свідчить і те, що вона передчасно до нього не готувалась, удари наносила хаотично,а умисел на застосування до ОСОБА_9 фізичного насильства виник раптово, під час конфлікту.
Вважає, що при наданні юридичної оцінки її діям судом першої інстанції, не були враховані ряд суттєвих обставин, а саме поведінка потерпілого, який був у стані алкогольного сп'яніння, почав конфлікт та завдавав удари їй по голові, кидався, а також її поведінки, а саме, що після спричинення потерпілому тілесного ушкодження, сказала свідку ОСОБА_10 негайно викликати швидку допомогу і працівників поліції.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що стороною обвинувачення не було надано суду переконливих доказів того, що обвинувачена ОСОБА_5 діяла з умислом на вбивство потерпілого або свідомо припускала його настання. Судом не було знайдено підтвердження, що обвинувачена скоїла умисне вбивство, натомість здобуто лише докази про те, що вона скоїла тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
На думку сторони захисту, суд першої інстанції в певній частині невірно вказав у оскаржуваному вироку зміст показань свідка ОСОБА_10 та надав невірної правової оцінки цим показам, дослідження показань свідка, на думку сторони захисту, було проведено судом неповно. Свідок ОСОБА_10 зазначив, що 19 січня 2019 року ОСОБА_9 прийшов до них додому з пляшкою горілки. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 намагалися ігнорувати ОСОБА_9 , однак той зайшов до кухні і вони приблизно півгодини сиділи за столом розпивали спиртні напої та спілкувалися. Пізніше, як він пояснив, прийшов син підзахисної, однак її мати забрала його до кімнати і вони залишились втрьох. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 просили її сина піти, у той момент коли ОСОБА_9 раптово почав погрожувати обвинуваченій та говорити, що йому немає що втрачати, а також кидатися через стіл. Крім того, ОСОБА_10 зазначив що він та ОСОБА_5 говорили, що викличуть поліцію, однак ОСОБА_9 почав ще більше кричати що вб'є обвинувачену. Він нападав на обвинувачену кілька раз через ОСОБА_10 бив її по голові кулаками, в той час як ОСОБА_10 був посередині та розбороняв. ОСОБА_10 вказав, що коли ОСОБА_9 стояв близько до нього, а обвинувачена на відстані, витягнутої руки, то він побачив як вона схопила кухонний ніж і почала відмахуватися ним, однак самого удару він не бачив, у кімнаті було темно світла не було. Пам'ятає, що посадив ОСОБА_9 на стілець, оскільки побачив, що той ослаб. Він, викликав "швидку" так як ОСОБА_5 йому наказала це зробити негайно, крім того вона в кімнаті йому перед цим повідомила, що вдарила потерпілого ножем. Приблизно через півгодини приїхала поліція, швидка допомога і до того моменту ОСОБА_9 ще був живий. Через певний час поліція повідомила, що ОСОБА_9 помер. Також свідок повідомив, що провів у поліції біля двох діб, його били у живіт і по ребрах, били багато. Били по обличчю при затриманні, тілесних ушкоджень не було, захисту не говорив, тому що боявся, не довіряв.
З огляду на це, сторона захисту вважає, що не з показів свідка ОСОБА_10 , не з показів обвинуваченої судом першої інстанції не встановлено, що під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_5 висловлювала намір на вбивство ОСОБА_9 , а навпаки встановлено, що сам потерпілий казав що вб'є обвинувачену, це ще раз підтверджує лише те, що у діях ОСОБА_5 не було наміру на умисне вбивство потерпілого. Зауважує, що фактично, судом першої інстанції у якості доказу вини ОСОБА_5 факту наявності в неї умислу на вбивство потерпілого та у якості обґрунтування обвинувального вироку покладено лише єдиний доказ - висновок експерта № 231 від 14.03.2019 року, проте висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння. За таких обставин висновок експерта не може бути належним доказом обставин вчиненого злочину, наявності певного умислу обвинуваченої на вчинення злочину, а так само й винуватості обвинуваченої у вчиненні вбивства потерпілого.
Вказує, що ножі вилучені при огляді місця події 19.01.2019р. відповідно до вимог ст. 233 КПК України не можна визнати допустимими та належними доказами з огляду на те, що ухвалою слідчого судді від 21.01.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обшук житла де проживала ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проведеного без ухвали слідчого судді с заявою жінки, яка померла, та достовірність цієї заяви перевірити у теперішній час вже не можливо, у зв'язку з чим ухвалою судді від 22.01.2019р. було відмовлено у накладенні арешту на майно у вигляді трьох ножів, вилучених за адресою: АДРЕСА_2 l, окрім цього 25.01.2019р. у ОСОБА_5 без участі захисника було відібрано зразки крові для проведення низки експертиз, що також є недопустимим, у зв'язку з чим усі подальші висновки експертів де застосовувався аналіз її крові та ножі які були вилучені оглядом місця події від 19.01.2019р. за вищевказаною адресою є недопустимими доказами.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 19.01.2019 року близько 17.00 годин ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні кухні за адресою: АДРЕСА_1 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, з мотиву особистих неприязнених стосунків, що виникли під час конфлікту з ОСОБА_9 , з яким вона перебувала в шлюбі, реалізуючи умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_9 , з метою вбивства, умисно нанесла останньому два непроникаючих, колото-різаних удара ножем в область тулуба та грудної клітини, спричинивши пошкодження апоневрозу в області тулуба і пошкодження м'язів грудної клітини та один удар ножем в область грудної клітини, внаслідок чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового колото-різаного поранення грудної клітини та черевної порожнини з ушкодженням діафрагми та печінки, яке супроводжувалося значною зовнішньою, внутрішньо-плевральною та внутрішньочеревною кровотечею, у результаті чого настала смерть ОСОБА_9 .
Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисників на підтримку вимог апеляційних скарг, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про її винність у вчинені умисного вбивства ОСОБА_9 .
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченої ОСОБА_5 за ч.1. ст.115 КК України є вірною.
Крім того, ні обвинувачена ні її захисник, у своїх апеляційних скаргах не наводять доводів на спростування висновків суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, а лише посилаються на порушення, на їх думку, судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.
Апеляційним судом не встановлено порушень, які наведені в апеляційних скаргах та які перешкодили суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 .
В апеляційних скаргах обвинувачена та її захисник фактично не погоджуються з висновком суду, щодо наявності в діях обвинуваченої умислу на умисне вбивство ОСОБА_9 , зауважують, що в діях обвинуваченої були ознаки необхідної оборони, або перевищення меж необхідної оборони.
Проте, апеляційний суд не погоджується з такою позицією обвинуваченої та її захисника з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково і показала, що перебувала у шлюбі із потерпілим з 2008 року, в якому у них народилась спільна дитина. Обвинувачена зазначила, що потерпілий відбував покарання в місцях позбавлення волі, у зв'язку із чим вона з 2017 року почала мешкати з ОСОБА_10 . Так, зі слів обвинуваченої 19 січня 2019 року після обіду ОСОБА_9 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння прийшов до неї до дому і приніс із собою пляшку горілки, яку вони разом із ОСОБА_10 стали вживати на кухні. Під час вживання алкоголю, потерпілий вів себе дуже агресивно, почав скандалити та намагався вдарити її в обличчя, та хапати за комір. Коли ОСОБА_9 стрімко встав із-за столу і почав кидатися на неї, вона підійшла до нього, щоб між ним і ОСОБА_11 не було сутички. В ході цього конфлікту, злякавшись взяла зі столу кухонний ніж, хотіла налякати потерпілого ножом, однак він не заспокоювався і продовжував штовхати її. ОСОБА_5 додала, що під час сутички, потерпілий її вдарив по голові, а ОСОБА_12 , який стояв між нею та потерпілим, лівою рукою тримав ОСОБА_9 , а її відштовхував в область тулуба. В цей час, ОСОБА_9 стояв до стіни спиною, а ОСОБА_5 продовжувала махати ножом. Обвинувачена показала суду, що не пам'ятає куди саме вона нанесла удар ножом потерпілому. Через деякий час, повернувшись до кухні, вона побачила що потерпілий лежав на підлозі і попросила ОСОБА_13 викликати швидку допомогу. ОСОБА_5 підтвердила, що смерть потерпілого настала через її дій, однак, заперечувала умисел на його вбивство.
Незважаючи на часткове визнання вини, винуватість обвинуваченої в умисному вбивстві потерпілого підтверджується, дослідженими судом та наведеними у вироку показаннями свідків та письмовими доказами.
Так, свідок ОСОБА_10 показав суду, що 19.01.2019 року він із своєю цивільною дружиною ОСОБА_5 та родиною святкував Водохрещення, коли до них прийшов колишній чоловік обвинуваченої. ОСОБА_9 , зі слів свідка, часто приходив в неадекватному стані, завжди дуже агресивно себе поводив, у зв'язку із чим вони декілька раз викликали поліцію. Так, свідок зазначив, що 19.01. 2019 року потерпілий прийшов до них додому з пляшкою горілки і вони приблизно півгодини сиділи за столом розпивали спиртні напої та спілкувалися. Свідок та обвинувачена просили ОСОБА_9 піти, як він раптово почав погрожувати і говорити, що йому немає що втрачати, а також кидатися через стіл на ОСОБА_5 . Обвинувачена та свідок говорили, що викличуть поліцію, однак ОСОБА_9 почав ще більше грубіянити, кричати що вб'є їх. Він нападав на ОСОБА_5 і кілька разів через ОСОБА_10 ударив обвинувачену по голові кулаками, в той час як свідок їх розбороняв. ОСОБА_10 показав, що коли ОСОБА_9 стояв близько до нього, а обвинувачена на відстані витягнутої руки, то він побачив як ОСОБА_14 схопила кухонний ніж і почала махати ним, однак самого удару він не бачив. Далі свідок пояснив, що нічого не пам'ятає, тілесних пошкоджень у потерпілого він не бачив, бо був у шоковому стані. Пам'ятає, що посадив ОСОБА_9 на стілець, бо побачив, що він ослаб. Через деякий час, свідок направився в сторону кухні, і побачив, що ОСОБА_9 лежить на підлозі і стогне. Коли ОСОБА_10 повернувся до кімнати, щоб викликати «швидку» ОСОБА_14 сказала, що поранила його ножем, у зв'язку із чим він, викликаючи "швидку" повідомив про ножове поранення. Приблизно через півгодини приїхала поліція, швидка допомога і на той момент потерпілий ще був живий. Однак, через певний час поліція повідомила, що ОСОБА_9 помер.
Допитана у судовому засіданні законний представник ОСОБА_15 - директор КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, повідомила, що раніше з обвинуваченою знайома не була. Зазначила, що син ОСОБА_5 - ОСОБА_16 на теперішній час перебуває у КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради та навчається у 3-му класі. До нього, зі слів ОСОБА_15 , за весь час перебування в закладі приходила лише бабуся. Однак бабуся померла, і більше ніхто не цікавився долею дитини. На сьогодні офіційного опікуна ОСОБА_17 не має, а тому орган опіки і піклування вирішує питання щодо тимчасового перебування дитини. На даний час, зі слів законного представника потерпілого, ОСОБА_18 присвоєно статус дитини, яка залишена без батьківського піклування, оскільки близьких родичів ОСОБА_17 немає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , повідомив, що працює поліцейським патрульної поліції. 19 січня 2019 року на службовий планшет надійшов виклик від лікарів медичної допомоги про отримання чоловіком ножового поранення. По прибуттю на місце події за адресою: АДРЕСА_3 , в квартирі, знаходилось 5 осіб. Це було близько 17:00-18:00 годині вечора, однак світла в квартирі не було. ОСОБА_19 пояснив, що медичні працівники швидкої допомоги зайшли за декілька хвилин до квартири після патрульної поліції. Як зазначив свідок, на кухні біля потерпілого, який лежав на підлозі, перебувала ОСОБА_5 разом з іншим чоловіком, а її матір знаходилась в іншій кімнаті з дитиною. Свідок зазначив, що ОСОБА_5 , яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, пояснила, що саме вона нанесла удари кухонним ножем потерпілому в ході сварки, а її співмешканець пояснив, що він не має відношення до вказаної події. Свідок показав суду, що на місце пригоди було викликано слідчо-оперативну групу, яка вилучала ніж та проводила необхідні процесуальні дії, все фіксувалось на нагрудні камери співробітників поліції.
Зазначені покази обвинуваченої та свідків підтверджуються протоколом огляду місця події від 19.01.2019 року, із долученим до нього планом-схемою квартири, в якій зазначено, що на протилежній стороні від входу на відстані близько 1 м вздовж тамбура на підлозі головою вбік з лівого дальнього кута ногами в бік правого дальнього кута виявлено труп ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно висновку експерта № 231 від 14.03.2019 року смерть ОСОБА_9 настала внаслідок одного проникаючого ножового колото-різаного поранення грудної клітини та черевної порожнини з ушкодженням діафрагми та печінки, яке супроводжувалось значною кровотечою. У потерпілого також виявлено колото-різані поранення тулубу, м'язів грудної клітини та 12-ти палої кишки.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту, складеного слідчим СВ Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_20 20.01.2019 року, за участю двох понятих та захисника ОСОБА_21 , із долученою до нього флеш-картою, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 розповіла та показала на місці, як вона 19 січня 2019 року приблизно о 17:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , нанесла два ножових поранення кухонним ножем ОСОБА_9 .
Відомості, встановлені під час проведення слідчого експерименту щодо локалізації тілесних ушкоджень, повністю узгоджуються з виявленими тілесними ушкодженнями на тілі ОСОБА_9 .
Згідно висновку судово-медичного експерта № 231 від 15.03.2019 року, встановлено, що виявлені тілесні ушкодження ОСОБА_9 , могли утворитися за обставин вказаних ОСОБА_5 , та у протоколі слідчого експерименту від 20.01.2019р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_22 не діяла в умовах необхідної оборони, оскільки, реальних даних, які б свідчили, що існувала загроза життю обвинуваченої від дій ОСОБА_9 , матеріали кримінального провадження не містять. Крім того, обвинувачена разом із потерпілим розпивали алкогольні напої у присутності свідка ОСОБА_10 за місцем мешкання ОСОБА_5 , і в разі необхідності, при наявності загрози, обвинувачена мала реальну можливість залишити кімнату, в якій знаходився потерпілий та викликати представників поліції для захисту своїх законних прав та інтересів. Крім того, поведінка обвинуваченої була зумовлена алкогольним сп'янінням, що підтверджується випискою з медичної картки №161 від 20.01.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_5 перебувала у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю, рівень алкоголю становив 1,97 промілле, а тому не має жодних підстав стверджувати про наявність в обвинуваченої стану необхідної оборони.
За нормативним визначенням умисне вбивство з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини, коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Вищенаведені докази беззаперечно вказують, що саме ОСОБА_5 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_9 , про що також не заперечує сама обвинувачена, які потягли настання смерті останнього. Не визнання при цьому умислу на вбивство, не спростовує наслідків, які настали від її дій, та відповідно кваліфікацію дій обвинуваченої. Механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та їх кількість і локалізація, а саме нанесення декількох ударів ножом в область життєво важливих органів ОСОБА_9 свідчать про наявність умислу у обвинуваченої на позбавлення його життя.
За такого, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч.1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншої людини.
Зі змісту апеляційних скарг захисника та обвинуваченої вбачається, що висуваючи вимогу про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, апелянти не зазначають про допущення судом першої інстанції порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених пунктами 2,3,4,5,6,7 ст. 412 КПК України та ст. 415 КПК України, та які є підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Не встановлено таких порушень і судом апеляційної інстанції.
А тому, вимоги апелянтів щодо скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції є неприйнятними.
Покарання обвинуваченій судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, а саме умисного особливо тяжкого злочину, обставини та мотиви їх вчинення, настання тяжких незворотних наслідків, а саме позбавлення життя особи, відомості, що характеризують особу обвинуваченої - посередню характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, разом з тим неналежне виконання своїх батьківських обов'язків в зв'язку зі зловживанням спиртними напоями. Як обтяжуючу покарання обставину судом обґрунтовано враховано, що злочин обвинуваченою вчинено у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи особу обвинуваченої, фактичні обставини та наслідки вчиненого нею злочину, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, визначена ч. 2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута лише при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на вказаний у вироку строк, належним чином його вмотивувавши.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої, та буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи апелянтів щодо порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону є неспроможними, за такого, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченої, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 409, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Головуючий
Судді