3 червня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018150040003266 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2021 року, якою застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
законний представник особи, яка
вчинила суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_8
потерпіла ОСОБА_9
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2021 року, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння з ч. 1 ст.115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, задовольнивши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру частково.
В ході апеляційного розгляду провести часткове судове слідство шляхом допиту ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_9 та дослідити матеріали кримінального провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою суду клопотання слідчого СВ Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_10 , затверджене прокурором Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 , про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст.115 ч.1 КК України - задоволено.
Застосовано щодо ОСОБА_6 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Запобіжний захід, застосований до підозрюваного ОСОБА_6 - у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, з суворим наглядом - до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84 - залишено до набрання ухвалою законної сили.
Постановлено віднести на рахунок держави процесуальні витрати на проведення експертиз. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
Вважає, що у вчиненому ОСОБА_6 діянні відсутні ознаки умисного вбивства, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки ОСОБА_6 не мав наміру вбивати батька. На думку захисту, дії ОСОБА_6 містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України.
Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовуючи своє рішення, послався на недопустимі докази, отримані з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Так, під час особистого обшуку ОСОБА_6 15.08.2018 року було виявлено та вилучено, окрім особистих речей, змиви речовини бурого кольору на тілі та кінцівках, та в подальшому проведено експертизу. Вказане відібрання зразків було здійснено без мотивованої постанови про відібрання зразків для експертизи, без дотримання вимог ст. 237, 241, 245 КПК України. Також відсутній протокол отримання зразків для експертизи.
Крім того, відібрання зразків крові ОСОБА_6 20.08.2018 року для експертного дослідження, було проведено без участі захисника. Оскільки ОСОБА_6 був визнаний неосудним, як на час вчинення кримінального правопорушення, так і на час проведення досудового та судового слідства, вказані порушення права на захист є істотними. А тому, вказані процесуальні дії та докази, отримані в наслідок їх проведення, а саме зразки крові ОСОБА_6 , є недопустимими. Оскільки, висновки експертиз № 323 від 20.08.2018, № 661 від 26.11.2018 р., № 662 від 26.10.2018 р., № 663 від 26.10.2018 р., № 664 від 26.10.2018 р., є похідними від протоколу особистого обшуку затриманого від 15.08.2018 року, постанови про відібрання зразків для експертного дослідження від 20.08.2018 року, та протоколу отримання зразків для експертизи від 20.08.2018 року , такі докази також є недопустимими.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
До Ленінського районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання слідчого СВ Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_10 , затверджене прокурором Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 , про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
У клопотанні зазначено, що 14.08.2018 р., у період часу з 19.00 год. до 20.55 год., ОСОБА_6 , знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1 , під час сварки, на ґрунті раптово виниклого конфліктку з ОСОБА_12 , напав на останнього та з метою умисного вбивства, обрізком металевої профтруби прямокутної форми, умисно наніс ОСОБА_12 чисельні удари, а саме не менше 11 ударів в область голови та обличчя, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді багато уламкового перелому кісток склепіння черепу, поширених крововиливів під м'які мозкові оболонки головного мозку та мозочку, забою речовини головного мозку, в наслідок чого потерпілий ОСОБА_12 помер на місці події.
Вчинене ОСОБА_6 суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого, суд зазначив, що факт скоєння ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, доведено повністю. В судовому засіданні встановлена неосудність ОСОБА_6 на момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння, оскільки він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 також не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи висновок судової психіатричної експертизи № 236 від 19.12.2019 року та керуючись приписами ст.19 КК України, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння - вбивство ОСОБА_12 (що відповідає ознакам злочину, вказаному у ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України) у стані неосудності, оскільки на момент вчинення діяння ОСОБА_6 страждав на психічне захворювання шизофренію (параноїдну форму), яке є хронічним та за психічним станом у зазначений період часу він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 236 від 19.12.2019 р., ОСОБА_6 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Враховуючи викладене вище, особу ОСОБА_6 , а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання та за місцем тимчасового утримання в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» характеризується посередньо, характер та тяжкість його психічного захворювання, тяжкість та обставини вчинення ним суспільно небезпечного діяння, ступінь його небезпечності для суспільства, суд дійшов висновку про доцільність застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання психіатричної допомоги в примусовому порядку у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом, що буде достатнім для запобігання вчиненню ним повторних суспільно-небезпечних діянь.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
За змістом ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України: під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Згідно із ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Як встановлено п. 1) ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Як рекомендовано положеннями п. 15. Постанови Пленуму ВСУ від 03.06.2005 року N 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме). При цьому в ухвалі (постанові) суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 вчинено суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за зазначених в ухвалі обставин, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні судом першої інстанції належних та допустимих доказів, що є узгодженими між собою і містять у собі фактичні дані, що вказують на місце, час спосіб вчинення суспільно-небезпечного діяння, а саме:
- рапортом рядового поліції поліцейського роти 1 батальйону 4 УПП в Миколаївській області ОСОБА_13 ;
- протоклом огляду місця події від 14.08.2018 р., проведеного у період з 21.50 год. до 23.55 год., яким встановлено, що місцем події є домоволодіння АДРЕСА_1 .
- випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 2049 від 14.08.2018 р., встановити заключний діагноз, не виявилося можливим, у зв'язку з відмовою від здачі біологічних середовищ.
- протоколом огляду від 15.08.2018 р. в приміщенні МОБ СМЕ оглянуто труп ОСОБА_12
- висновком експертизи № 2129 від 11.10.2018 р., яким встановлена причина смерті ОСОБА_12
- висновком експертизи № 323 від 20.08.2018 р., згідно якого кров ОСОБА_6 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО.
- висновком експертизи № 324 від 05.09.2018 р., згідно якого кров ОСОБА_12 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО.
- висновком експертизи № 664 від 26.10.2018 р., згідно якого встановлено генетичні ознаки зразків крові потерпілого ОСОБА_12 та ОСОБА_6 ;
- висновком експертизи № 662 від 26.10.2018 р., згідно якої на трусах виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки;
- висновком експертизи № 663 від 26.10.2018 р., згідно якої, надану на експертизу профільну трубу поділено на дві частини та на фрагменті металевої профільної труби виявлено кров людини, клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки.
- висновком експертизи № 661 від 26.11.2018 р., згідно якої у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з правої та лівої рук потерпілого ОСОБА_12 , виявлено клітини з ядрами з домішкою крові людини та встановлено їх генетичні ознаки та виявлені генетичні клітини з домішкою крові збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_12 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_6
- висновком експертизи № 823 від 17.08.2018 р., згідно якої у ОСОБА_9 , виявлені тілесні пошкодження
- протоколом огляду предмету від 05.05.2019 року з диском до нього, згідно якого було оглянуто цифровий носій DVD-R 4.7 GB, 120 min. «Verbatim», наданий Управлінням патрульної поліції в Миколаївській області. На даному диску містяться відеозаписи подій, що мали місце 14.08.2018 року на території домоволодіння АДРЕСА_1 .
- повідомленням головного лікаря Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради № 1098 від 03.10.2018 р., згідно якого 14.08.2018 р. о 20.20 год. диспетчером ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято виклик від невстановленої особи, з мобільного номеру НОМЕР_1 .
- картою виїзду швидкої медичної допомоги № 560 від 14.08.2018 р., згідно якої 14.08.2018 р. о 20.34 год. було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено труп чоловіка
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.04.2019 року з доданим до нього відеозаписом, який проводився за участю свідка ОСОБА_15 , згідно якого останній розповів та показав на місці обставини події, які мали місце 14.08.2018 року на території домоволодіння АДРЕСА_1 .
- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.08.2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_6 був затриманий безпосередньо після вчинення злочину за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України;
- протоколом особистого обшуку затриманого або взятого під варту і огляду речей, які знаходяться при ньому від 15.08.2018 р.,
- випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 2068 від 16.08.2018 р., при дослідженні біологічного середовища (сечі) ОСОБА_6 , наркотичних речовин не виявлено.
- висновком експерта № 182 від 19.03.2019 р., згідно якого у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження
- висновком експерта №32-МК від 26.03.2019 р., згідно якого проведеним дослідженням біологічних об'єктів від трупа ОСОБА_12 встановлено:
Судом першої інстанції вказаним доказам надано належної оцінки та, оцінивши їх у сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Колегія суддів, приходить до переконання, що докази вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_6 , які покладені судом в основу ухвали, були отриманні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, будь-яких даних, які б ставили під сумнів їх достовірність немає.
Згідно ст. 506 КПК України, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.
Доводи сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих в результаті відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_6 для експертного дослідження без участі захисника, є безпідставними, оскільки, вказану слідчу дію було здійснено відповідно до вимог ст.245 КПК України за правилами ст.241 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що апеляційна скарга захисника містить вимоги, що фактично дублюють клопотання та вимоги, які подавалися до суду першої інстанції під час розгляду справи по суті, і вичер
пні відповіді на ці питання були надані судом.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2).
За таких обставин вимоги апеляційної скарги сторони захисту про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що допущено істотні порушенні вимог кримінального процесуального закону, не підлягають задоволенню та спростовуються доказами, наведеними в ухвалі суду першої інстанції, що є послідовними та взаємоузгодженими, з якими також повністю погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а підстав для скасування через обставини, які зазначені в апеляційній скарзі не має.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 425, 426, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2021 року, якою відносно ОСОБА_6 , застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_6 який утримується в Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України», в той самий строк з моменту отримання ним копії.
Головуючий
Судді