Справа № 296/1433/21
2/296/1526/21
20 травня 2021 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
судді Сингаївського О.П.,
з участі секретаря судового засідання Горелової М.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Горбачевського В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_3 звернувся 17.02.2021 в Корольовський районний суд м. Житомира із позовом, в якому вказав, що він проходив службу в Житомирському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді старшини гауптвахти відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку. Наказом №26-РС від 05.11.2019 його було звільнено у запас за п.«а» п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». З наказу №253 позивач дізнався, що йому не була виплачена в повному обсязі щомісячна премія за період з 01 по 29 листопада 2019 року, в зв'язку з чим 16.01.2020 він звернувся до відповідача з заявою про виплату коштів. З листа відповідача від 21.02.2020 позивач дізнався про те, що відповідно до наказу №348 29.11.2019 на нього накладено стягнення «Догана».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/1720/20 визнано протиправним та скасовано наказ начальника Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку №348 29.11.2019 «Про результати службової перевірки». Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 по справі №240/1720/20 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягала в тому, що він відчував дуже сильні хвилювання з приводу неправомірної поведінки щодо нього відповідача, протягом тривалого часу змушений був доводити протиправність діяльності відповідача, витрачати свій час на судові спори та вживати всіх можливих заходів на поновлення порушених прав, що призвело до порушення звичайного способу життя та вимагало додаткових зусиль для його організації, а також на те, що він протиправно позбавлений коштів на які мав право, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн.
Ухвалю судді від 18.02.2021 позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання (а.с.23).
05.03.2021 Житомирським зональним відділом Військової служби правопорядку надано суду відзив на позовну заяву, де його представник просить в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем не наведено жодних доказів та розрахунків на підтвердження спричиненої моральної шкоди.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з викладених у ньому підстав. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд частково задовольняє позов виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в Житомирському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді старшини гауптвахти відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку. Наказом №26-РС від 05.11.2019 його було звільнено у запас за п.«а» п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.19).
На день звільнення позивачу не були виплачені кошти, на які він мав право під час проходження служби, а саме щомісячна премія за період з 01 по 29 листопада 2019 року, в зв'язку з чим 16.01.2020 він звернувся до відповідача із заявою (а.с.16).
Листом від 14.02.2020 відповідач повідомив позивача про те, що премія за вказаний період була йому виплачена 90 % встановленого розміру щомісячної премії, в зв'язку з тим, що наказом №348 29.11.2019 на нього було накладено стягнення у вигляді догани (а.с.17).
Не погоджуючись із наказом про оголошення догани ОСОБА_3 звернувся з відповідним позовом в суд.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/1720/20 визнано протиправним та скасовано наказ начальника Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку №348 29.11.2019 «Про результати службової перевірки», яким ОСОБА_3 було оголошено догану (а.с.3-8).
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.9).
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст.1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173, 174 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (провадження №12-199гс18).
Відповідно до ч.4,5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже, вказаним рішенням Житомирського окружного адміністративного суду встановлено неправомірність дій відповідача - Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо накладення на позивача дисціплінарного стягнення у вигляді догани.
Вказана обставина, згідно положень ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
Не викликає сумнівів у суду і та обставина, що неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральної шкоди, яка виразилася в тому, що він переживав з приводу неправомірних дій відносно нього, відчував приниження, вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, відстоювання своїх інтересів та захист прав (підготовку, подачу та підтримання позову) тощо, що підтвердилось самим фактом звернення до суду з даним позовом.
Крім цього, у справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01) від 27.07.2004 встановлена презумпція моральної шкоди. Зокрема ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом правопорушення. Суд не розглядав питання щодо матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтовував таку шкоду. Проте Суд урахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Тобто випливає висновок, що сам лише факт правопорушення має своїм наслідком спричинення моральної шкоди.
Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено обов'язковість сили рішень Європейського суду з прав людини та їх виконання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Тому, враховуючи вид та обставини вчинення дій (бездіяльності), які були визнанні неправомірними, характер та обсяг страждань (душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та їх доведеність, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визначає розмір відшкодування в сумі 3 000,00 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_3 користується пільгами ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.12.2016 (а.с.13), а тому звільнений від сплати судових витрат при подачі позову на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.10, 11, 12, 81, 141, 258, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_3 на відшкодування спричиненої моральної шкоди 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом місяця з дня його проголошення.
Суддя О. П. Сингаївський
Сторони:
Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1
Відповідач Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку, ідентифікаційний код 09573178, адреса: 10008, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 17