Постанова
Іменем України
3 червня 2021року
м. Київ
Справа № 208/8258/19
Провадження № 51-508 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
розглянув у судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за № 12019040160002063 та № 12020040160000401 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 06.12.2013 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 11.02.2014 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 70 КК України до відбуття - 4 роки позбавлення волі, звільнений 20.12.2016 року по відбуттю строку покарання;
- 28.03.2018 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту, звільнений 15.06.2018 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 9 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання про процесуальні витрати, речові докази та арешт у кримінальному провадженні.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 9 листопада 2020 року вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасовано, та призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
В іншій частині вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він 31 жовтня 2019 року, приблизно о 12:30 год., знаходячись на зупинці маршрутного таксі № 22-Б «Майдан Героїв» у м. Кам'янське та помітивши, що ОСОБА_8 зайшов до автобусу № 22-Б, попрямував за ним та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, умисно, таємно, із корисливого мотиву та корисливої мети, з кишені куртки ОСОБА_8 , шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон «Nokia 220» RM-969, з сім карткою оператора ПрАТ «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не має, та на зупинці «Центральний ринок» вийшов з автобусу № 22-Б. У подальшому, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 273, 33 грн.
Крім того, 4 березня 2020 року, приблизно о 17:30 год., ОСОБА_7 , знаходячись у м. Кам'янське в автобусі № 14, який рухався із сполученням «площа ДМК» - «Диспетчерська», та на зупинці громадського транспорту «Спортивна» до вказаного автобусу зайшла ОСОБА_9 і наближаючись до зупинки громадського транспорту «Меркурій» по пр. Аношкіна у м. Кам'янське, ОСОБА_7 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, умисно, таємно, із корисливого мотиву та корисливої мети, усвідомлюючи, що він здійснює безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, з кишені пальто ОСОБА_9 викрав мобільний телефон «mi» моделі «Redmi 4X» вартістю 1415, 00 грн, з сім карткою оператора ПрАТ «Київстар», яка майнової цінності для потерпілої не має та на зупинці «Меркурій» вийшов із автобусу, отримавши реальну можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 1415, 00 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання. Вважає, що вирок апеляційного суду ухвалений внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (незастосування ст. 75 КК України) та як наслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зазначає про те, що суд першої інстанції, оцінивши всі докази, обставини в їх сукупності дійшов правильного висновку про необхідність призначеного покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 185 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням максимального іспитового строку. Також зазначає про те, що на день розгляду справи в Дніпровському апеляційному суді засудженим не було вчинено інших злочинів, що також свідчить про його намір виправитись. На думку захисника, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась та обставина, що під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурором подавалось клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тобто, запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням волі. Окрім того, матеріальна шкода, завдана потерпілій ОСОБА_9 в сумі 1415 грн. відшкодована шляхом повернення викраденого майна, а потерпілому ОСОБА_8 в сумі 273,33 грн. відшкодована в повному обсязі.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду від прокурора надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких прокурор просить залишити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні захисник підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, просила її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 , на думку колегії судів, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, констатував, що призначаючи засудженому покарання, місцевий суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином та особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, судимість не знято та не погашено в установленому законом порядку, за злочини у тому числі проти власності, та не надав об'єктивної та всебічної оцінки всім обставинам, які мають значення для призначення особі покарання, й не навів належних і достатніх мотивів для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, у зв'язку з чим вирок районного суду в частині призначеного покарання скасував і ухвалив свій.
Враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7 та його особисте ставлення до вчиненого, обставину, що пом'якшує покарання, якою відповідно до вимог ст. 66 КК України, визнано активне сприяння розкриттю злочину, та обставину, що обтяжує покарання, згідно до вимог ст. 67 КК України, - рецидив злочину, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України.
На думку колегії суддів касаційного суду, ураховуючи вказані обставини справи, призначене апеляційним судом засудженому ОСОБА_7 покарання, з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України, узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та відповідає основній його меті як заходу примусу.
На переконання Суду, застосування в даному випадку інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідатиме принципам законності та справедливості покарання та не буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого. Таким чином, не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги захисника в частині призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, які на її думку свідчать про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, на переконання колегії суддів касаційного суду, не спростовують викладених у вироку апеляційного суду висновків щодо необхідності призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Інших доводів щодо незаконності вироку апеляційного суду, які могли б бути безумовними підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для його скасування чи зміни, касаційна скарга не містить, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирокДніпровського апеляційного суду від 9 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3