Ухвала
іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 757/64061/16-к
провадження № 51 - 2801 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Вироком Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року ОСОБА_4 засуджено та призначено покарання: за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_4 02 вересня 2016 року близько 20:30, під час перебування в приміщенні торгового залу магазину «Зара», який належить ТОВ «Зара Україна» та розташований в м. Києві (вул. Хрещатик, 23), реалізуючи злочинний умисел, спрямований на повторне викрадення чужого майна, взяв із полиць чоловічий одяг, а саме: футболку, сорочку та джинси загальною вартістю 2331 грн. В подальшому, зайшов до примірочної магазину та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою незаконного заволодіння чужим майном, для власного збагачення, сховав викрадене під свій одяг та близько 20:53 цього ж дня, не розрахувавшись за вказаний товар направився до виходу з торгового залу,маючи намір винести його за межі магазину, однак не зміг закінчити злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки при виході з магазину був затриманий працівниками магазину.
Крім того, ОСОБА_4 , 09 лютого 2019 року, близько 17:00, перебуваючи на другому поверсі ТРЦ «Гулівер» у магазині «Пул енд Беа», розташованому у м. Києві (Спортивна площа, 1А) та реалізуючи злочинний умисел, спрямований на повторне викрадення чужого майна, взяв із полиць товар, а саме светр, 2 куртки, полар і плюш, загальною вартістю 1349,84 грн, які належать ТОВ «Пул енд Беа Україна» та зайшов до примірочної, де впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, пошкодив сигнальні кліпси на речах та одягнув їх під свій одяг. Близько 17:35 год, ОСОБА_4 не розрахувавшись на касі, пройшов через антикрадіжкові рамки та вийшов за межі магазину, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд.
У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з встановленням іспитового строку належним чином не обґрунтовано та прийнято без врахування усіх наявних у справі даних про особу засудженого, який у минулому неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів та на шлях виправлення не став, відсутні будь-які дані, які б позитивно характеризували ОСОБА_4 , а також прокурор ставить під сумнів наявність у засудженого щирого каяття, у зв'язку з чим просить ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додану до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
У касаційній скарзі прокурор не оскаржує висновків суду в частині доведеності винуватості та кваліфікацію дій засудженого. Натомість, не погоджується з висновком суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.
На думку колегії суддів ці доводи прокурора є безпідставними.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Відповідно до вимог ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, місцевий суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі та звільняючи від його відбування на підставі ст. 75 КК з випробуванням, з чим погодився і апеляційний суд, разом зі ступенем тяжкості вчинених злочинів, урахував також дані про особу засудженого та всі інші обставини, які впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, який згідно зі ст. 12 КК є злочинами середньої тяжкості, умисними та корисливими, дані про особу ОСОБА_4 , який вину свою визнав повністю, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, відсутність фактично завданих збитків, раніше судимий за аналогічні умисні корисливі злочини, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 11 грудня 1999 року під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом. Враховуючи всі вищевказані обставини в їх сукупності, суд першої інстанції призначив ОСОБА_4 покарання у максимальних межах санкції інкримінованих йому статей із застосуванням ст. 70 КК.
Судом взято до уваги і правомірну поведінку засудженого ОСОБА_4 після його звільнення з-під варти, яка свідчить про те, що він став на шлях виправлення.
Крім того, в ході судового розгляду апеляційною інстанцією встановлено, що ОСОБА_4 тривалий час офіційно працює у громадській організації «Садівниче товариство «Контур», де характеризується позитивно.
За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Що стосується доводів касаційної скарги про необґрунтоване визнання наявності у діях ОСОБА_4 щирого каяття, як обставини, яка пом'якшує покарання, колегія суддів дійшла наступного.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали, засуджений визнав вину у повному обсязі, детально та послідовно розповів про обставини вчинених злочинів, висловив щирий жаль та осуд своєї поведінки, що свідчить про те, що ОСОБА_4 щиро покаявся у вчинених злочинах.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у поведінці ОСОБА_4 щирого каяття, яке обґрунтовано визнано обставиною, яка пом'якшує покарання та враховано при його призначенні.
Призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість колегія суддів не убачає.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Таким чином, оскільки підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3